Анотація до роботи:

Третьякова А.І. Клініко-нейроміографічна діагностика та контроль лікування уражень лицевого нерва.– Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.15 – нервові хвороби.– Київська медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, Київ, 2004.

Дисертаційна робота присвячена проблемі удосконалення діагностики та лікування невропатій лицевого нерва. На основі аналізу результатів комплексного клініко-нейроміографічного дослідження встановлені клініко-ЕНМГ особливості невропатій лицевого нерва різного генезу та оптимізовані методичні підходи до діагностики перебігу невропатій лицевого нерва, визначено діагностичну інформативність електронейроміографічних показників на етапах лікування. Запропоновано новий метод комплексної клініко-ЕНМГ оцінки стану системи лицьовий нерв–мімічні м’язи та алгоритм діагностичного дослідження хворих на невропатію лицевого нерва. Обгрунтована значимість дослідження потенціалу дії мімічних м’язів та мигального рефлексу для оцінки ступеня ураження ЛН. Визначені клініко-ЕНМГ- критерії для обгрунтування показань до хірургічного лікування невропатії ЛН та оцінки його ефективності. Основні результати роботи знайшли впровадження в неврологічній та нейрохірургічній практиці.

1.У дисертації наведено нове вирішення наукової задачі удосконалення діагностики невропатії лицевого нерва різного генезу, що виявляється у поглибленні уявлень про особливості процесів регенерації лицевого нерва та реіннервації мімічних м’язів залежно від рівня, ступеня і характеру ураження нерва, створенні і впровадженні системи клініко-електроміографічних критеріїв оцінки функціонального стану лицевого нерва і мімічних м’язів на етапах консервативного та хірургічного лікування.

2.Визначено діапазон електрофізіологічних показників, в межах якого зберігається вірогідне співпадання клінічної та електрофізіологічної оцінки тяжкості ураження лицевого нерва у хворих на невропатію лицевого нерва різного генезу, що дозволило удосконалити діагностичні та прогностичні критерії цієї патології.

3.Запропонована шести-ступенева шкала клініко-ЕНМГ оцінки тяжкості ураження лицевого нерва дозволяє визначити прогноз відновлення функції лицевого нерва та мімічних м’язів на етапах лікування, а за наявності V–VI, рідше IV ступеня, обгрунтувати показання до хірургічного лікування.

4.Найбільш інформативними ЕНМГ показниками при постравматичній невропатії лицевого нерва є: амплітуда М-відповіді мімічних м’язів (точність 98%), наявність та латентний період іпсилатеральних компонентів мигального рефлексу (94%), денерваційні потенціали м’язових волокон (94%).

5.В діагностиці невропатії лицевого нерва інфекційно-запального генезу високоінформативними є: ЕНМГ оцінка провідності гілок лицевого нерва, компонентів мигального рефлексу, параметри потенціалів рухових одиниць мімічних м’язів, динаміка цих показників, ознаки залучення стовбурових структур мозку та провідникового апарату.

6.ЕНМГ дослідження функції лицевого нерва та мімічних м’язів у хворих з лицевими гіперкінезами, зокрема геміфаціальним спазмом, дозволяє диференціювати наслідки невропатії лицевого нерва, фокальну демієлінізацію нервових волокон лицевого нерва внаслідок нейро-васкулярного конфлікту, залучення структур стовбура мозку.

7.Розроблені алгоритми клініко-ЕНМГ дослідження функціонального стану лицевого нерва і мімічних м’язів доцільно використовувати як для уніфікованої діагностики невропатії лицевого нерва на різних стадіях захворювання, так і для моніторингу ефективності лікування.