У дисертації наведені теоретичне обґрунтування і нове вирішення науково-практичного завдання щодо підвищення ефективності прогнозування перебігу хвороби на підставі вимірювання омічного електричного опору тканин, даних цифрової термометрії ясен та визначення показників клітинного імунітету ураженого зубоальвеолярного сегмента тимчасових молярів при хронічному гранулюючому періодонтиті. 1. На клінічному обстеженні дітей із хронічним гранулюючим періодонтитом тимчасових молярів виділено два варіанти клінічного перебігу хвороби: активний і торпідний. У стані ремісії хвороби активний варіант виявлено в 42,6% випадків, торпідний варіант – у 57,3%, при загостренні хвороби – у 45,83% і 54,17% випадків, відповідно. Рентгенологічні ознаки ураженого зубоальвеолярного сегмента не мають характерних особливостей, притаманних відповідним варіантам. 2. Визначення градієнта омічного електричного опору тканин зубоальвеолярного сегмента дає можливість диференціювати перебіг хронічного гранулюючого періодонтита на запропоновані варіанти як у стані ремісії, так і при загостренні хвороби, і відображає наявність фенестрацій у зовнішній кортикальній пластинці при нориці або утворенні кісти. У торпідному варіанті в стані ремісії градієнт омічного електричного опору (М±m) становить 0,42±0,02 МОм, а в активному – 0,37±0,02 МОм, при загостренні - 0,52±0,03 і 0,39±0,03 MOм, відповідно. Визначення градієнта локальної температури ясен доцільно застосовувати при загостренні хронічного гранулюючого періодонтита. У торпідному варіанті перебігу температурний градієнт становив 1,12±0,02 єС, в активному варіанті – 1,59±0,02 єС. 3. Отримані результати дослідження показників клітинного імунітету зубоальвеолярного сегмента і секреторного IgA в ротовій рідині виявили достовірні відмінності (р<0,05) між групами спостереження за значеннями імунорегуляторного індексу та концентрації секреторного IgA в ротовій рідині, що свідчить про певний дисбаланс клітинної та гуморальної ланок імунітету при хронічному гранулюючому періодонтиті тимчасових молярів залежно від фази захворювання. Значення імунорегуляторного індекса (М±д) в стані ремісії хронічного гранулюючого періодонтиту становило 1,30±0,54, при загостренні – 1,66±0,97, концентрації секреторного IgA (М±m) в ротовій рідині 246,92±37,77 і 139±22,38 мг/л, відповідно. 4. Між варіантами клінічного перебігу хронічного гранулюючого періодонтиту є вірогідні відмінності за значенням імунорегуляторного індекса, температурним градієнтом (у фазі загострення) і градієнтом омічного електричного опору зубоальвеолярного сегмента. У торпідному варіанті значення імунорегуляторного індекса перебувають у межах від 0,8 до 1,5, спостерігаються утворення фенестрацій у зовнішній кортикальній пластинці та гіпоергічна температурна реакція. В активному варіанті імунорегуляторний індекс сягає значення 2,0 і більше, спостерігається гіперергічна температурна реакція, не характерне утворення фенестрацій. 5. У випадку торпідного варіанта перебігу хронічного гранулюючого періодонтита тимчасових молярів, який за даними вимірювання омічного електричного опору ураженого зубоальвеолярного сегмента не супроводжується ознаками перфорації зовнішньої кортикальної пластинки, прогнозуються утворення зубовмісної кісти від періодонтитного тимчасового моляра, затримка прорізування постійного наступника, ускладнення при загоєнні рани після екстракції зуба. У випадку активного варіанта перебігу при загостренні хронічного гранулюючого періодонтита прогнозується виникнення гострого одонтогенного періоститу, остеомієліту, запальних процесів м’яких тканин. |