У дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної наукової задачі, пов'язаної з поліпшенням відновлення мови у дітей з вродженою розщілиною піднебіння шляхом розробки й удосконалення методів діагностики причин піднебінно-глоткової недостатності після уранопластики. 1. На підставі відеоендоскопічного дослідження встановлено, що круговий тип змикання ПГК, зареєстрований у половини здорових дітей, після анатомічної реконструкції піднебіння відзначався у 12,5% дітей I групи та 15,0% дітей II групи. Сагітальний тип змикання частіше зустрічався у дітей I групи, складаючи 37,5%, а коронарний тип змикання у дітей II групи – 45%. При цьому, у дітей контрольної групи сагітальний і коронарний типи змикання спостерігалися в 4,5% і 13,6%, відповідно. 2. Проведений аналіз характеру рухливості ПГК за даними відеоринофарингоскопічних досліджень свідчить, що у дітей, раніше оперованих із приводу ізольованої ВРП, частіше спостерігається недостатність функції м'якого піднебіння і, як наслідок, формується сагітальний тип змикання ПГК у 37,5% обстежених, у той час, як у дітей із ВРГП переважає коронарний тип – 45%, при якому змикання ПГК досягається за рахунок функції м'якого піднебіння. 3. Установлено, що основною причиною порушень мови після уранопластики є ослаблення функції м'якого піднебіння і задньої стінки глотки, що варто враховувати при виборі оперативної методики усунення піднебінно-глоткової недостатності. При цьому, застосування діагностичної відеоринофарингоскопії в пізньому післяопераційному періоді у хворих з вродженою розщілиною піднебіння дозволяє об’єктивізувати дослідження велофарингеальної функції і визначити підходи до її корекції. На підставі оригінальних даних був розроблений метод діагностики назальності мови (заявка № 2003109727 від 29.10.2003р.). 4. Встановлено, що при структурних аномаліях апарата мови, при вкороченому або нерухомому м'якому піднебінні та гіперфункції кореня язика, характерної для більшості осіб з розщілиною піднебіння, у ролі ведучого акустичного резонатора виступає носова порожнина, у той час як вплив порожнини рота позначається лише як паралельний резонатор. Це явище обумовлює ринолалію, звук набуває назальний відтінок і супроводжується гортанно-глотковим артикулюванням. 5. Аналіз даних електрофізіологічних досліджень показав, що відсутність позитивної динаміки у відновленні мови після реконструкції основних анатомічних структур твердого і м'якого піднебіння у всіх випадках супроводжується вираженими дифузними змінами біоелектричної активності стовбурних структур мозку, діенцефальними розладами, підвищеною реактивністю нейронів кори великого мозку, частіше в тім'яно-потиличних його областях, а також порушенням дозрівання і диференціації біоритмогенезу. 6. Удосконалена система реєстрації й обліку хворих із ВРГП дозволяє істотно полегшити збір і збереження інформації, найбільш повно фіксувати і використовувати для подальшої обробки дані анамнезу пацієнта, послідовність клінічних досліджень і оперативних втручань, а також істотно полегшує архівування великих об’ємів інформації про всі етапи обстеження і лікування пацієнтів із ВРГП, що допомагає досягти спадкоємності етапів при комплексному лікуванні даної категорії хворих. |