Дані, отримані в процесі аналізу науково-медичної літератури, результатів особистих досліджень, визначили роль дисбалансу в системі прозапальних (ІЛ-1b, ФНП-a) і протизапальних (ТФР-b1, ТФР-b2) цитокінів, рівні його порушень та дозволили розробити новий підхід до тактики лікувально-реабілітаційних заходів в комплексній терапії генералізованого пародонтиту з різними варіантами клінічного перебігу. Сутність представлених результатів наукового дослідження сформульована у наступних висновках: 1. Вивчення в змивах ясеневої борозни в осіб контрольної групи рівня прозапальних ІЛ-1b (не визначався), ФНП-a (42,5±36,3 пкг/мл) та протизапальних ТФР-b1 (347,0±20,9 пкг/мл), ТФР-b2 (62,8±12,1 пкг/мл) цитокінів, у змивах з пародонтальних кишень хворих на генералізований пародонтит виявило достовірну (р<0,05) зміну співвідношення вивчаємих цитокінів у хворих із хронічним перебігом генералізованого пародонтиту і наявність вираженого дисбалансу в цитокіновому статусі у хворих із загостренням патологічного процесу. 2. Наявність вираженого дисбалансу в рівнях прозапальних (ІЛ-1b, ФНП-a) та протизапальних (ТФР-b1, ТФР-b2) цитокінів в змивах пародонтальних кишень хворих на генералізований пародонтит є високоінформативним тестом для оцінки активності запалення в тканинах пародонта, характеристики важкості перебігу патологічного процесу і може використовуватися в якості прогностичного критерію ефективності проведеного лікування. 3. Підвищена експресія прозапальних (ІЛ-1b, ФНП-a) та знижений рівень протизапальних (ТФР-b1, ТФР-b2) цитокінів призводить до безпосереднього впливу на показники гуморального та клітинного імунітету у хворих на генералізований пародонтит. Підвищення ІЛ-1b до 498,9±11,5 пкг/мл; ФНП-a до 442,6±21,6 пкг/мл та зниження ТФР-b1 до 89,3±23,4 пкг/мл; ТФР-b2 до 45,9±21,4 пкг/мл (р<0,05), сприяє формуванню стійкого вторинного імунодефіциту у хворих на генералізований пародонтит. 4. Розроблений патогенетично обгрунтований принцип корекції зміненого цитокінового профілю з використанням лаферону та етіотропної терапії парагелем у хворих із загостренням генералізованого пародонтиту дає можливість цілеспрямовано впливати на імунологічні механізми, що дозволяє скоротити строки ліквідування запалення в пародонті в середньому на 3,4 дні, підвищити ефективність лікування на 19,2%. 5. Проведений аналіз комплексного клініко-лабораторного дослідження результатів лікування генералізованого пародонтиту за змінами показників в безпосередні та віддалені строки спостереження визначило необхідність диференційованого застосування імуностимулюючої цілеспрямованої терапії. При наяності вираженого дисбалансу в цитокіновому статусі доцільно використовувати лаферон, а у хворих з незначними змінами в цитокіновому профілі обгрунтовано застосування метацилу або імуналу, що дозволяє попередити ранні рецидиви запалення в пародонті та досягти стійкої клініко-рентгенологічної стабілізації у 92,5% хворих. |