Анотація до роботи:

Пірожок І.О. Клінічно - уродинамічне обгрунтування використання медикаментозної терапії гіперактивного сечового міхура у жінок. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.06 – урологія. – ДУ «Інститут урології АМН України», Київ, 2008.

Дисертація присвячена вивченню клінічних та уродинамічних особливостей гіперактивного сечового міхура, який супроводжується ургентним нетримання сечі у жінок, обґрунтуванню доцільності використання нової сповільненої ER-форми М-холінолітику (пропіверину гідрохлориду), визначенню строків терапії та покращення її ефективності.

Встановлено, що симптоми гіперактивного сечового міхура мають свої властиві характеристики та зустрічаються при гінекологічних захворюваннях. Уродинамічною головною ознакою гіперактивного сечового міхура є гіперактивність детрузора, у явній та прихованих формах. Виділено і описано особливий патологічний тип урофлоуметричної кривої (дизкоординований тип), який дозволяє проводити скринінгову діагностику гіперактивного сечового міхура. Нова ER-форма сповільненого вивільнення М-холінолітика пропіверину гідрохлориду має кращі показники ефективності і толерантності лікування як відносно плацебо, так і відносно стандартної IR-форми миттєвого вивільнення. Лікування М-холінолітиком слід проводити курсами, постійно з вибором індивідуальної схеми призначення препарату та оцінкою якості життя до та після лікування. Створений діагностично-лікувальний алгоритм покращує діагностику і вибір тактики лікування гіперактивного сечового міхура на основі об’єднання уродинамічного та клінічного підходів.

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення актуальної наукової задачі аналізу клінічного перебігу, особливостей використання уродинамічних методів у діагностиці та визначенні тактики лікування хворих на гіперактивний сечовий міхур, який супроводжується нетриманням сечі. На підставі цього запропоновано діагностично-лікувальний алгоритм, який поширює можливості діагностики та лікування цих хворих, що має суттєве значення для сучасної урології.

1. У жінок з гіперактивним сечовим міхуром нетримання сечі виникає на першому році захворювання. Ургентне нетримання сечі частіше зустрічалось у пацієнток із генітальним пролапсом (6% випадків). Після перенесеної резекції додатків матки більш вираженими симптомами виступали: полакіурія (9,75 епізодів/24год у 10% випадків) та ніктурія (4,33 епізодів/24год у 4% випадків). Перенесена гістеректомія супроводжувалась більшою кількістю епізодів нетримання сечі (4,58 епізодів/24год у 5% випадків).

2. У пацієнток основної групи на фоні достовірного зростання об’єму наповнення сечового міхура (від 70,8±10,2 мл при першому поклику до 179,2±19,4 мл при максимальному поклику) спостерігалось високе значення детрузорного тиску (від 5,2±1,2 мм. вод.ст. першому поклику до 8,42±1,9 мм. вод. ст. при максимальному поклику), яке статистично не відрізнялось між окремими покликами. У пацієнток контрольної групи під час цистотонометрії достовірному зростанню об’єму наповнення сечового міхура (від 77,8±9,9 мл при першому поклику до 202,0±29,3 мл при максимальному поклику) відповідало достовірне зростання значень детрузорного тиску (від 3,5±0,7 мм. вод.ст. першому поклику до 7,2±1,4 мм. вод. ст. при максимальному поклику). На підставі графічного аналізу цистотонограм було виділено істинну (у 58% випадків) та приховану (у 42% випадків) форми гіперактивності детрузора. Прихована форма характеризується появою піків зростання детрузорного тиску лише внаслідок проведення провокаційних проб на фоні максимальної цистометричної ємності і може бути використана для ранньої діагностики гіперактивності детрузора.

3. Характерними особливостями урофлоуграми при гіперактивності детрузора є збільшення максимальної швидкості сечовипускання - Qmax на 20% (24,0±2,3 мл/с - контрольна група, проти 29,2±2,5 мл/с – дослідна група); збільшення об’єму досягнення максимальної швидкості сечовипускання - VQmax на 28% (70,5±12,0 мл; проти 90,2±13,4 мл відповідно), збільшення загального потоку сечі - Qave на 23% (13,7±1,8 мл/с; проти 16,0±2,1 мл/с) і зменшення об’єму сечовипускання - Vura на 22% (272,5±41,4 мл; проти 214,5±24,5 мл).

4. Аналіз показників урофлоуметрії дозволив виділити три типи патологічних урофлоуметричних кривих: ургентний (35% випадків), дизкоординований (53%) та обструктивний (12%). Типовим виступає дизкоординований тип урофлоуметричної кривої, який виникає внаслідок порушенням координації роботи детрузора та уретри у вигляді піків із значною амплітудою коливань, високим значеннями Qmax до досягнення максимальної швидкості сечовипускання - TQmax, низькими значеннями VQura при подовженому уретральному сегменті. Даний тип кривої може бути використаний для скринінгової діагностики дисфункцій нижніх сечовивідних шляхів внаслідок гіперактивності детрузора.

5. Удосконалена форма сповільненого вивільнення М-холінолітику пропіверину (ER-форма) довела кращу ефективність і толерантність як відносно плацебо, так і відносно стандартної форми миттєвого вивільнення (ІR-форми).

6. Клінічний ефект після місячного курсу лікування пропіверином у 64% пацієнток утримується до трьох місяців. Через шість місяців після лікування показник якості життя за Кінгом (KHQ1-5 групи А–38,6; В–33,8; та С–38,0) досягає відповідного значення, як до початку лікування (А–39,5; В– 41,6; С–39,7).

7. Клінічні та уродинамічні особливості гіперактивного сечового міхура, який супроводжується ургентним нетриманням сечі, дозволили запропонувати діагностично-лікувальний алгоритм. Він базується на використанні уродинамічних методів діагностики, контролю ефективності проведеного лікування гіперактивного сечового міхура із нетриманням сечі клінічними методами.

Публікації автора:

1. Зайцев В.І. Місце урофлоуметрії в діагностиці ургентного нетримання сечі. / Зайцев В.І., Пірожок І.О., Цвітбаум Н.М. // Бук. мед. вісн. – 2003.- Т. 8., № 1. - С. 52-58.

2. Зайцев В.І. Сучасні підходи до патогенезу та класифікацій нейрогенних дисфункцій сечового міхура. / Зайцев В.І., Пірожок І.О., Ілюк І.І. // Урологія. – 2004. – № 2. - С. 58-64.

3. Зайцев В.І. Порівняння ефективності і толерантності пропіверину гідрохлориду у формах миттєвого (IR) та сповільненого (ER) вивільнення з плацебо у жінок з гіперактивним сечовим міхуром./ Зайцев В.І., Пірожок І.О., Екль К.М. та інш. // Урологія. – 2006 – № 2. – С. 32-39.

4. Зайцев В.І. „Спосіб скринінгової діагностики ургентного нетримання сечі у жінок із гіперактивним сечовим міхуром” / Зайцев В.І., Пірожок І.О., Цвітбаум Н.М. // – Деклараційний патент України на винахід, № 69272А від 16.08.2004 р., Бюл. № 8, 2004, МПК А61 В5/20.

5. Зайцев В.І. Зміни урофлоуметричних кривих у жінок з гіперактивним сечовим міхурем: / Зайцев В.І., Пірожок І.О., Цвітбаум Н.М. // Всеукраїнської конф. уролог. „Актуальні питання урології”. – 16-17 жовтня 2003 р. – Чернівці, 2003. – С.12-13.

6. Зайцев В.І. Уродинамічні особливості гіперактивного сечового міхура з ургентним нетриманням сечі у жінок. / Зайцев В.І., Пірожок І.О. // Збір. V Українсько-польського симпозіуму урологів. – Львів. – 2007. – С.117-119.

7. Пірожок І.О. Клінічні особливості гіперактивного сечового міхура з ургентним нетриманням сечі у жінок / Пірожок І.О. // Збір. Всеукраїнської наук-практ. конф. уролог. „Актуальні питання урології”. – Чернівці. – 2006. – С.29-31.

8. Zaytsev V. Urodynamic Findings in Women with Urge Urinary Incontinence / Zaytsev V., Pirozhok I. // Adv. Clin. Exper. Med. - 2003. - Vol.12, № 4., Suppl. 1, - P. 72-73.

9. Zaytsev V. Evaluation of Uroflowmetry Characteristics in Incontinent Women. / Zaytsev V., Pirozhok I., Tsvitbaum N. // Proc. Central Europ. Meet. 3^rd. – Krakow (Poland). – 2003. – P.93.

10. Zaytsev V. The efficacy and tolerability of propiverine hydrochloride extended release (ER) and immediate release (IR) in comparison with placebo in 62 female patients with overactive bladder / Zaytsev V, Pirozhok I, Eckl KM, та інш. // Збір. V Українсько-польського симпозіуму урологів. – Львів. – 2007. – С.125-126.