У дисертації наведене теоретичне узагальнення і вирішено актуальну наукову задачу – комплексним дослідженням встановлено клінічні та функціональні зміни зубощелепного апарату при односторонніх необмежених дефектах зубних рядів, розроблено рекомендації щодо передпротезійної реабілітації, обгрунтовані показання до заміщення односторонніх необмежених дефектів зубних рядів малим сідловидним протезом, з’ясовано ступінь відновлення функціонального стану зубощелепного апарату в залежності від використаної для лікування конструкції протезу, що має важливе теоретичне та практичне значення. 1. Встановлено, що одностороння втрата жувальних зубів спричинює клінічні та функціональні порушення в усіх компонентах зубощелепного апарату, вираженість яких не залежить суттєво від належності дефекту до верхньої або нижньої щелепи. При односторонніх необмежених дефектах зменшується жувальна ефективність на 7,4 – 78,8 %, виникають зубоальвеолярні деформації (69,2 %), підвищене стирання зубів верхньої та нижньої щелеп (86,3 %), збільшується кількість площинних міжзубних контактів і з’являються центричні та ексцентричні супраконтакти (79,4 %), відхиляються від норми електроміографічні показники жувальних м’язів (92,5 %) та змінюється взаєморозташування суглобових елементів скронево-нижньощелепних суглобів (36,2 %). 2. Встановлено, що функціональні порушення залежать від змін оклюзійної поверхні зубів, кількості відсутніх бічних зубів та зростають зі збільшенням терміну їх втрати. При відсутності двох і більше молярів впродовж 1,5 років діагностувалося збільшення площі та глибини фасеток стирання на оклюзійній поверхні зубів на стороні, протилежній дефекту зубного ряду, що пов’язано з формуванням там звичного центру жування. Найбільш виражене стирання, як наслідок функціонального перевантаження, відмічалося на оклюзійній поверхні зубів, які обмежують дефект зубного ряду, що підтверджувалося наявністю на них також клиноподібних дефектів (18,2 %) та емалевих тріщин (54,6 %). Оклюзійні взаємовідносини при втраті трьох і більше жувальних зубів (28,7 %) при латеротрузійному русі на робочій стороні характеризувалися заміною «іклового захисту» на «групову направляючу функцію». При цьому у обстежених в контакті знаходилися ікла, бокові та центральні різці, які в наслідок цього значно стиралися. 3. При аналізі діагностичних моделей щелеп встановлено, що зубощелепні деформації та підвищене стирання, спричинені односторонньою втратою бічних зубів, призводять до появи центричних та ексцентричних супраконтактів. Переважна кількість центричних супраконтактів локалізувалася на стороні, протилежній дефекту зубного ряду в ділянці переважно опорних горбиків премолярів і молярів. Ексцентричні балансуючі та гіпербалансуючі оклюзійні супраконтакти виникали в ділянках дефектів зубного ряду у 24,7 % випадків. 4. В результаті електроміографічних досліджень жувальних м’язів при односторонніх необмежених дефектах зубних рядів встановлено, що функціональні зміни у них формувалися як на стороні дефекту зубного ряду, де вони були більш виражені, так і на протилежній стороні, виникали при втраті групи молярів і прогресували зі збільшенням кількості втрачених зубів. Динаміка змін електроміографічних показників в меншому ступені залежала від терміну втрати зубів та віку пацієнта. Електроміографічні показники, незважаючи на збереження загальної структури електроміограми, характеризувалися зменшенням амплітуди біопотенціалів власне жувального та скроневого м’язів в середньому на 57,3 %, як показника сили їх скорочення у 97,2 % пацієнтів, порушенням співвідношення періодів активності та спокою у вигляді переваги останнього (89,5 %), що свідчило про превалювання процесів гальмування над процесами збудження, наявності фрагментації періоду активності (4,7 %). Сплески спонтанної активності в періоді спокою були відсутні в жодному із досліджуваних випадків. 5. Показано, що при односторонніх необмежених дефектах відбувається зміщення нижньої щелепи у бік дефекту зубного ряду у 31,8 % пацієнтів з втратою групи молярів та 68,2 % – з втратою групи молярів та премолярів. У пацієнтів з додатковими включеними дефектами на протилежній стороні, зміщення нижньої щелепи було менш виражене. У 64,7 % пацієнтів з односторонніми необмеженими дефектами на нижній та верхній щелепах, нижня щелепа займала переважно переднє положення, а у 35,3 % – зміщувалася дистально. Зміна положення нижньої щелепи діагностувалася у пацієнтів з втратою зубів терміном більш ніж два роки потому і обумовлювалася значними змінами рельєфу оклюзійної поверхні зубів, а також дією жувальних м’язів. 6. Доведено, що в результаті виражених клінічних та функціональних змін зубощелепного апарату пацієнти з односторонніми необмеженими дефектами зубних рядів потребували проведення реабілітаційних заходів перед протезуванням, а саме, 77,1 % – вибіркового пришліфування, 17,5 % – виготовлення оклюзійних кап, 5,4 % – виготовлення незнімних ортопедичних конструкцій. Критеріями успішного проведення реабілітації були відсутність скарг у пацієнтів з боку жувальних м’язів та скронево-нижньощелепних суглобів і позитивна динаміка відновлення електроміографічних показників жувальних м’язів (збільшення амплітуди біопотенціалів, збільшення довжини періоду активності, наближення співвідношення періодів активності та спокою до 1). 7. Обгрунтовано показання до застосування малих сідловидних протезів як альтернативного методу протезування односторонніх необмежених дефектів зубних рядів. До них відносяться: відмова пацієнта від імплантації або бюгельного протезування, відсутність не більше ніж двох молярів, атрофія альвеолярного паростку І, ІІI або ІV типу за Ельбрехтом, відсутність патологічної рухомості опорних зубів, переважання розмірів кореневої частини зуба над коронковою, достатня для розташування елементу кріплення висота коронкової частини зуба, стабільно фіксована висота прикусу, відсутність парафункціональних ознак. 8. З’ясовано, що ступінь відновлення функціонального стану зубощелепного апарату залежить від результативності проведених реабілітаційних заходів та використаної для лікування конструкції протезу. За результатами електроміографічних досліджень та визначення жувальної ефективності доведено, що при протезуванні незнімними конструкціями на імплантатах, у порівнянні з іншими видами протезування, спостерігалася найбільш позитивна динаміка відновлення функціонального стану зубощелепного апарату. |
