1. Узагальнення наукових даних, наведених в літературних джерелах, показало широку розповсюдженість поведінкових чинників ризику серед молоді й відсутність стійких позитивних тенденцій до змін у способі її життя. Основним чинником ризику хронічних неінфекційних захворювань є зниження рухової активності, що обумовлює недостатність енергетичного субстрату в клітинах - стан гіпоергії. Зниження ефективності внутрішньоклітинного утворення енергії викликає порушення функціонування основних систем забезпечення внутрішнього гомеостазу організму, однією з яких є вегетативна нервова система. Корекція вегетативного дисбалансу може розглядатися як один із механізмів профілактики хронічних неінфекційних захворювань. Перспективними напрямками превентивної роботи є виявлення модифікованих чинників ризику як індикаторів тенденцій зміни способу життя; оцінка показників здоров’я; розробка реабілітаційних заходів; пошук і апробація критеріїв ефективності їх застосування. Перерахованому колу питань у вивчених першоджерелах приділено недостатньо уваги, чим аргументована актуальність теми дослідження. 2. Найпоширенішими модифікованими чинниками ризику серед студентської молоді є куріння (66%), порушення режиму та збалансованості харчування (95%), надмірне вживання алкогольних напоїв (46%), наявність стресових ситуацій (57%). З-поміж них найважливішим є недостатня фізична активність, що притаманно для 73% опитаних студентів. 3. Значно поширеним “полісиндромним” станом у студентів є вегетативний дисбаланс, який маніфестується наступними синдромами: астенічним (92%), кардіалгічним (82%), цефалгічним (75%), поліартралгічним (27%), нейроендокринним (23%), диспепсичним (23%), аритмічним (9%), гіпервентиляційним (7%), синкопальними станами (6%). Вегетативний дисбаланс характеризується підвищеною активністю симпатичної ланки вегетативної нервової системи. Останнє стверджено за результатами проб з ізометричним навантаженням, ортостатичної, кліностатичної, Вальсальви, а також обчислення індексу Кердо. На підставі аналізу параметрів моніторування варіабельності серцевого ритму констатовано значне збільшення потужності в діапазоні низьких частот (до 2237±97 мс2, 2283±87 мс2, 2281±92 мс2, р<0,05) і зменшення потужності в діапазоні високих частот (до 743±42 мс2, 728±37 мс2, 737±49 мс2, р<0,05). 4. Встановлено взаємозв’язок фізичного стану організму зі станом вегетативної регуляції, оскільки студенти з суб’єктивними ознаками вегетативного дисбалансу поступаються перед особами контрольної групи за параметрами фізичного розвитку, функціональної й фізичної підготовленості. Показники антропометрії (індекс маси тіла в межах 27,7-28,0 кг/м2 у чоловіків і 25,8-27,9 кг/м2 у жінок (p<0,05); обхват талії на 8,9-10,1 см у жінок і на 12,0-13,9 см у чоловіків (p<0,05) більші від контрольних аналогів) засвідчили наявність у обстежених студентів з ознаками вегетативного дисбалансу змін, які використовуються для стратифікації ризику серцево-судинних захворювань. У 20% студентів з ознаками вегетативного дисбалансу наявна чітка тенденція до підвищення артеріального тиску (стан прегіпертензії), а у 8% діагностовано артеріальну гіпертензію. Останнє стверджено як на підставі вимірювання офісного артеріального тиску, так і при 24-годинному моніторуванні артеріального тиску: встановлено достовірне підвищення середньодобових показників обох компонентів артеріального тиску (систолічного до 141,14±2,39 - 144,07±3,13 мм рт.ст., p<0,05; діастолічного до 89,32±2,47 - 94,36±2,94 мм рт.ст., p<0,05), що поєднується з несприятливим характером добових ритмів. У осіб з вегетативною дисфункцією оптимальний профіль “dipper” був констатований менше, ніж у половині випадків. У основних групах значну частку (25-30%) складали профілі “non-dipper” та “over-dipper”. Ознакою потенційно небезпечної добової динаміки артеріального тиску у студентів з вегетативною дисфункцією є також наявність у них циркадного ритму “night-pеаker” (4,9-7,8%). 5. Для осіб з вегетативним дисбалансом притаманне зниження толерантності до фізичних навантажень, що підтверджують дані велоергометрії: вірогідно менші значення порогового навантаження, показників PWC170 і МСК, вкорочений час досягнення максимального артеріального тиску, вищі рівні САТ, ДАТ і ЧСС на висоті навантаження, триваліші періоди їх реституції. Наслідком зниженої толерантності до фізичних навантажень є вірогідне погіршення параметрів фізичної підготовленості: швидкісних, силових, гнучкості та витривалості. 6. Розроблена нами програма комплексної реабілітації складається з трьох складових - модифікації стилю життя, кінезітерапії й масажу, когнітивно-поведінкової корекції, - і вписується в поняття превентивної реабілітації осіб, які перебувають на межовому рівні здоров’я (суб’єктивні ознаки вегетативного дисбалансу, стан прегіпертензії), і власне реабілітації студентів, у яких виявлено артеріальну гіпертензію. Комплексний характер реабілітаційних заходів полягає в тому, що система передбачає вплив на різні компоненти людської сутності – фізичний, психологічний і соціальний. Вплив на фізичний компонент здійснюється засобами фізичної реабілітації – кінезітерапією й масажем. Вплив на психологічний компонент здійснюється шляхом когнітивно-поведінкової корекції. Вплив на соціальний компонент здійснюється шляхом модифікації стилю життя, формування мотивації на ведення здорового способу життя і створення позитивного іміджу особи, позбавленої шкідливих звичок. Після повторного тестування наприкінці річного періоду спостереження встановлено, що вірогідна динаміка більшості досліджуваних показників відбулася у студентів третьої основної групи, яким застосовували розроблену нами програму реабілітаційних заходів. У студентів другої основної групи, яким рекомендували тільки модифікацію стилю життя, вірогідна динаміка стосувалася обмеженої кількості параметрів, що в цілому не дає підстав стверджувати вагомого позитивного результату щодо усунення вегетативного дисбалансу і покращення фізичного розвитку, функціональної й фізичної підготовленості. У студентів першої основної групи, в яких не застосовували жодних реабілітаційних заходів, вірогідного покращення досліджуваних показників не зафіксовано взагалі.
Таким чином, визначальним фактором запобігання патології внутрішніх органів є усунення стану гіпоергії шляхом розширення рухової активності, чим збільшується енергетичний потенціал організму, розширюються його адаптаційні резерви і забезпечується можливість впливу на одну з основних систем забезпечення внутрішнього гомеостазу – вегетативну нервову систему. 8. Сприятливий вплив авторської програми комплексної реабілітації на фізичний стан організму студентів підтверджено оптимізацією параметрів фізичного розвитку, функціональної та фізичної підготовленості. Після річного періоду спостереження встановлено чітку тенденцію до усунення вегетативного дисбалансу (потужність у діапазоні низьких частот зменшилася з 2281±92 мс2 до 1764±61 мс2, р<0,05, а потужність хвиль високої частоти підвищилася з 737±49 мс2 до 1072±58 мс2, р<0,05). Зменшення симпатикотонії також засвідчили дані проб для оцінки функції вегетативної нервової системи. Знизилися рівні обох компонентів офісного артеріального тиску, вдвічі зменшилася частка осіб, у яких було попередньо встановлено стан прегіпертензії, у жодного із студентів рівень АТ не перевищував максимально припустимої позначки; дані 24-годинного моніторування АТ засвідчили оптимізацію його добових ритмів (питома вага осіб зі сприятливим профілем САТ “dipper” збільшилися з 37,5% до 61,1% за рахунок зменшення питомої ваги студентів із прогностично несприятливими профілями АТ “non-dipper” і “night-peaker”). 9. Досягнення сприятливої динаміки показників фізичного розвитку, функціональної й фізичної підготовленості студентів стало можливим завдяки зростанню енергопотенціалу їх організму й підвищенню толерантності до фізичного навантаження. Тест PWC170 показав вірогідне збільшення порогового навантаження, показників PWC170 і МСК як у чоловіків, так і у жінок, вкорочення періодів реституції САТ (з 7,5±0,5 до 5,6±0,4 хв., р<0,05), ДАТ (з 9,2±0,6 до 5,7±0,8 хв., р<0,05), ЧСС (з 7,7±0,4 до 5,1±0,5 хв., р<0,05). 10. За своєю значущістю для покращення стану здоров’я створена нами програма комплексної реабілітації студентів з ознаками вегетативного дисбалансу за умови її тривалого систематичного застосування спроможна різнопланово впливати на організм, переводячи його з одного гомеостатичного рівня на інший. В цьому полягає її саногенетичне значення, що обґрунтовує доцільність застосування як превентивного заходу щодо виникнення патології внутрішніх органів. Таким чином, проведені дослідження з вивчення ефективності програми комплексної реабілітації студентів з ознаками вегетативного дисбалансу, апробованої на достатній кількості осіб, мають підтверджені дані і можуть стати підставою для практичного впровадження результатів. Перспективним напрямком нашого дослідження є здійснення пролонгованого спостереження за обстежуваним контингентом студентів з метою з’ясування віддалених результатів проведеної корекції, підтвердження стабільності досягнутих позитивних змін і збереження сформованої нами мотивації на ведення здорового способу життя. |