1. В основних районах вирощування ріпака в різних грунтово-кліматичних умовах України найбільш поширеними хворобами цієї культури є несправжня борошниста роса, фомоз, альтернаріоз, борошниста роса, сіра і біла гнилі, бакетріоз коренів (озимий ріпак тощо). Поширення та розвиток несправжньої борошнистої роси і альтернаріозу в лісостеповій зоні протягом 1985-2005 років становили відповідно 58-80% і 4-25%, фомозу – 24-50% і 3,0-14,0%. Епіфітотії розвитку несправжньої борошнистої роси і альтернаріозу були відмічені в 1986, 1989, 1993, 1995, 1998, 2001 роках; фомозу – в 1986-1989, 1993, 1995, 1998, 1999, 2000, 2001 і 2004 роках. Поширення вказаних хвороб у ці роки було в межах 60-100%, розвиток – 15,0-35,0%. Недобір урожаю ріпака залежно від інтенсивності розвитку окремих хвороб коливався від 10,0 до 80,0%. 2. Уточнено біологічні особливості найбільш небезпечних збудників хвороб (джерела інфекції, спороношення та його розповсюдження під час вегетації рослин ріпака, вплив погодних умов тощо). Встановлено, що при надлишкових опадах у фазі цвітіння ріпака підвищується ураження його фомозом і альтернаріозом. Як наслідок, рослини вилягають, стручки розтріскуюються, нестигле насіння передчасно висипається. Загальний недобір урожаю становить від 20,0 до 50,0%. 3. Розроблено методику створення штучного інфекційного фону. Оптимальний рівень інфекційного навантаження збудників несправжньої борошнистої роси і фомозу – 40-50 тис. спор в 1 мл розчину суспензії (120*). Проте з метою відбору найбільш стійких сортозразків доцільно використовувати дещо вище інфекційне навантаження – в межах 60-100 тис. спор. Ступінь ураження вихідного матеріалу хворобами при цьому зростає в 1,5-2,0 рази. 4. Розроблено шкали оцінки стійкості сортів та вихідного матеріалу проти несправжньої борошнистої роси, фомозу, альтернаріозу і борошнистої роси. Вони апробовані на сортодільницях Державної служби з охорони прав на сорти рослин в Лісостепу та Поліссі 31 України. 5. З використанням наведених вище розроблених методик проведена оцінка на стійкість проти хвороб 29 сортів державного випробування та 79 сортів колекційного матеріалу. Встановлено, що високою стійкістю проти несправжньої борошнистої роси, фомозу і борошнистої роси характеризуються сорти Калинівський і Клітинний 8, розвиток хвороб на яких у 3-4 рази нижчий, ніж на сортах Валеро, Клітинний 2, БС 1322. Ці сорти доцільно використовувати в селекційному процесі донорами стійкості. 6. Встановлено відмінності в шкідливості хвороб на різних за стійкістю сортах ріпака. Так, у сприйнятливого до несправжньої борошнистої роси, фомозу та альтернаріозу сорту Валеро середня кількість уражених стручків становила 37%, кількість насінин у хворому стручку та його схожість порівняно із здоровим зменшилася відповідно на 20-22% і 30%. У стійких сортів проти вищезгаданих хвороб ярого ріпака Калинівський і Клітинний 8, кількість уражених стручків становила близько 5%, кількість насінин була меншою на 4%, а схожість – на 5%. Уражені борошнистою росою сприйнятливі сорти ярого ріпака БС 1322 та Клітинний 2 мали нижчу масу 1000 насінин, ніж у стійкого сорту Клітинний 8 в 1,5-2,0 рази. Значні патологічні зміни рослин ріпака спостерігали під впливом збудника кили. Порівняно із здоровими вони помітно відстають у рості, характеризуються меншою кількістю стручків та насіння на 45-50%. 7. Ураження рослини ріпака збудниками фомозу і несправжної борошнистої роси обумовлює в тканинах листків на четвертий день після ураження зростання активності пероксидази у стійкого сорту Калинівський в 1,4-1,5 раза, у сприйнятливого сорту Валеро – в 1,2-1,3 раза. Зміни в метаболізмі супроводжуються також підвищеною витратою аскорбінової кислоти: у стійкого сорту – в 1,0-1,1 раза, у сприйнятливого – в 1,6-1,7 раза. Кількість лігніну зростала відповідно в 1,7 і 1,6 раза та 1,5 і 1,3 раза. У рослинах сорту Калинівський при ураженні збудником фомозу порівняно із здоровими в 1,3 раза підвищується осмотичний тиск клітинного соку, в 1,8 раза знижується інтенсивність фотосинтезу, що супроводжується порушенням водного режиму, і як наслідок, передчасним засиханням листків та відмиранням рослин. 8. Застосовуючи метод гібридизації стійких проти окремих хвороб форми високопродуктивних зразків з наступним масовим відбором за цінними селекційними ознаками поряд із сортом озимого ріпака Благодатний були створені вітчизняні сорти ярого ріпака Васильківський і Мар’янівський. Сорт Благодатний характеризується імунністю проти бакетріозу коренів і високою стійкістю проти несправжньої борошнистої роси, за врожайністю насіння перевищив стандарт (сорт Дублянський) на 1,09 т/га. Сорт Васильківський був районований з 1983 року в 6 областях України і Тувинської АРСР; сорт Мар’янівський – відповідно з 1985 року у 32 18 областях України і 5 - Росії. Сорт ярого ріпака Васильківський – високоеруковий (49%), на 4% перевищив відомий на Україні сорт озимого ріпака Митницький 2. Сорт Мар’янівський – безеруковий. 9. У результаті застосування вдосконалених методів масового та індивідуально-родинного відборів селекції ріпака на стійкість проти хвороб були створені такі нові сорти озимого ріпака: Федорівський, Устимівський, Кодакський, Снітинський, Ксаверівський, Федорівський поліпшений; ярого – Ковалівський, ВАГ, Славутич. Вони безерукові, стійкі проти бактеріозу коренів і несправжньої борошнистої роси. Сорти Ксаверівський, Федорівський поліпшений районовані в лісостеповій і поліській зонах України відповідно з 1995 і 1998 років для вирощування зеленої маси і насіння. Сорт Ковалівський районований з 1985 року для вирощування насіння в Київській області і чотирьох областях Росії. Решту сортів було використано як оригінальний вихідний матеріал у селекції ріпака. 10. Розроблено методику адаптивної селекції, практичне застосування якої дозволило створити нові стійкі проти хвороб сорти ріпака з високою продуктивністю. Так, з клітинних регенерантів були створені сорти Клітинний 1, Клітинний 8, Соколівський; з хімічних мутантів – Калинівський, Надія; з фізичних мутантів – Ландар. Усі ці сорти нині включені в Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні. Вони характеризуються високою врожайністю зеленої маси і насіння, олійністю та якістю олії, високобілковістю кормів та пристосованістю до умов вирощування. 11. Вищезгадані сорти характеризуються високими якісними показниками олії за рахунок вмісту до 82 % суми ненасичених жирних кислот (олеїнової та лінолевої) та низьким вмістом ерукової кислоти – від 1 до 2%. Вони придатні для використання на харчові цілі і високобілкової зеленої маси на корм тваринам. Сорти озимого ріпака Федорівський поліпшений і Ксаверівський за вмістом сухої речовини і протеїну в зеленій масі перевищують сорт Тисменицький (стандрат) відповідно на 0,2 і 0,9 % і 0,5 і 2,5 %, а за врожайністю зеленої маси – на 3-5 т/га. Державною комісією по сортовипробуванню та охороні прав на сорти вони рекомендовані відповідно з 1995 і 1999 років для вирощування зеленої маси в лісостеповій і поліській зонах України. 12. Важливим етапом підвищення стійкості ріпака проти хвороб, одержання насіння є оптимальність частки цієї культури в сівозміні. Встановлено, що у сівозміні з часткою ріпака до 30%, на відміну від сівозміни із його часткою 20%, розвиток несправжньої борошнистої роси перевищував на 6,0-10,0 %, фомозу – на 4,0-7,0 %, альтернаріозу – на 4,0-6,0 %; урожайність була нижчою на 0,08т/га. Насичення сівозміни зерновими культурами до 40% (частка ріпака 20%) дає можливість в півтора – два рази знизити ураженість озимої 33 пшениці кореневими гнилями, а врожайність насіння її підвищити на 0,06т/га. 13. Оптимальною нормою висіву ріпака при широкорядному способі сівби (45 см) є 1,5 млн. шт., вузькорядному (15 см) – 1 млн. шт./га порівняно з нормою висіву 2,5 млн. шт./га. Ураженість рослин несправжньою борошнистою росою була нижчою відповідно на 4,3% і в 1,3 рази, фомозом – на 1,0 і 1,5 раза. Урожайність насіння при цьому перевищувала відповідно на 2,4 і 1,2 ц/га. 14. Найбільш ефективною нормою внесення мінеральних добрив було основне N30P60K60 та підживлення навесні N30. Ураженість рослин несправжньою борошнистою росою і фомозом була відповідно нижчою на 1,4 і 2,4 %, ніж при нормі одноразового основного внесення N90P90K90. Різниця врожайності насіння на цих варіантах була незначною – 0,02 т/га, що свідчить про недоцільність внесення максимальної норми мінеральних добрив N90P90K90. 15. Ефективним заходом захисту ріпака від несправжньої борошнистої роси і фомозу в період вегетації є дворазова обробка посівів фунгіцидами (восени – при з’явленні перших ознак хвороби і навесні – у фазі бутонізації): спортаком 45 к.е. з нормою витрати препарату 1 л/га або альєттом 80% з.п. – 1,5 кг/га. У цих варіантах ураженість рослин ріпака несправжньою борошнистою росою була нижчою в 1,8 раза, фомозом – у 2 рази, а врожайність насіння перевищувала контроль на 2,7 і 2,6 ц/га. Рівень рентабельності цього заходу становив відповідно 216 і 208 %. |