Анотація до роботи:

Сапак Наталія Вікторівна. Художнє життя Півдня України кінця ХІХ – першої третини ХХ століття. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.05 – образотворче мистецтво. – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, Київ, 2006.

Дисертація присвячена висвітленню особливостей художнього життя Півдня України. Вперше у вітчизняному мистецтвознавстві здійснено комплексний аналіз художньої проблематики та культурних процесів часу. Дослідження здійснено на основі культурно-історичної ситуації міст Одеси, Херсона, Миколаєва.

У п’яти розділах дисертації розкрито діяльність товариств красних мистецтв, приватне колекціонування, музейне будівництва. Проаналізовано творча та виставкова робота ТПРХ за матеріалами тогочасної критики. На прикладі “Салонів” В.Іздебського, виставок Товариства незалежних художників визначено шляхи формування новітніх художніх течій. Проаналізовано художня освіта, діяльність меценатів, художників.

Аналіз художнього життя Півдня України кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. дозволив визначити його регіональні особливості та зв’язок із загальними процесами розвитку національного мистецтва.

У висновках узагальнено основні положення дисертаційного дослідження:

1. Художнє життя Півдня України кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. до цього часу в українському мистецтвознавстві не стало предметом спеціального дослідження, що підтверджує актуальність даної теми.

2. Художнє життя Одеси, Херсона, Миколаєва кінця ХІХ – першої третини ХХ ст., має цілісний характер. Провідна роль у піднесені художньої культури належала товариствам красних мистецтв, з діяльністю яких пов’язаний розвиток художньої освіти, музейної та виставкової справи.

3. Становленню художнього життя регіону сприяло приватне колекціонування. Воно мало ряд особливостей, зумовлених розвитком археології краю, найтіснішими культурними контактами з столицею та європейськими центрами, організацією значної кількості пересувних і місцевих виставок.

4. Цілеспрямована діяльність меценатів таких, як Г.Маразлі в Одесі, М.Гедройца в Миколаєві і Херсоні, сприяла створенню художніх музеїв. Вони, головним чином, стали зібраннями російського й українського мистецтва. Формування їх здійснювалось з фондів ПАХ, Імператорського фарфорового заводу, Російського музею, Товариства ім. А.Куїнджі, дарунками. Наприкінці 1910-1920-і рр. вони поповнювалися з націоналізованих приватних зібрань. Їх колекції групувались за хронологічними і тематичними критеріями.

5. Значний вплив на розвиток художнього життя Півдня мала діяльність громадських діячів і меценатів Ф.Моранді, Г.Маразлі, М.Гедройца, які були ініціаторами організації музеїв, виставок, художніх шкіл, незалежно від державних вкладень. Велику роль в Одеській художній школі відігравала особистість педагогів К.К.Костанді і Г.О.Ладиженського. Їх творчі погляди на межі століть стали визначальними у формуванні педагогічної системи. Традиції, закладені митцями, продовжили в перші десятиліття нового століття їх учні – П.Г.Волокідін, Д.К.Крайнєв. Перетворенню Одеської малювальної школи в художнє училище з загальноосвітню системою підготовки сприяла діяльність професорів Н.Кондакова, О.Павловського.

6. Особливу роль в художньому житті Півдня відіграло ТПРХ. Творчість його членів зазнала впливу мистецтва передвижників, а також французьких імпресіоністів. Їх виставки суттєво вплинули на розвиток художнього життя регіону. Про авторитет об’єднання свідчить і те, що після його розпаду в Одесі було створено Художнє товариство ім. К.Костанді. Значну роль у поширенні новітніх художніх течій на Півдні відіграли виставки та популяризаторська діяльність художників В.Іздебського, М.Гершенфельда, Д.Бурлюка. Формуванню художніх поглядів, сприяли місцеві критики. Огляди виставок в пресі дозволяють визначити відношення критики до традиційних жанрів, тем, до новітніх художніх течій.

7. Головний етап діяльності Одеської художньої школи припадає на кінець ХІХ – першу третину ХХ ст. Одеське художнє училище стало провідним закладом у підготовці фахівців. Його реформування в 20-х рр. сприяло наближенню до прикладних видів мистецтва. Діяльність училища стимулювала появу початкових навчальних художніх закладів, що сприяло становленню ступеневої системи професійної підготовки.

На основі отриманих результатів визначено головні напрями розвитку художньої культури регіону, особливості їх формування, роль визначних особистостей. Завдяки дисертаційному дослідженню вперше створено цілісне уявлення про художнє життя Півдня України кінця ХІХ – першої третини ХХ століття.

Публікації автора:

1. Сапак Н.В. Товариства красних мистецтв Півдня України // Культура України. Мистецтвознавство. Зб. наук. праць Харківської Державної Академії культури. – Харків: ХДАК, 2001. – Вип. 8. – С. 17 – 25.

2. Сапак Н.В. З історії становлення художніх музеїв Півдня України // Питання культурології: Міжвідомчий зб. наук. ст. Київський національний університет культури і мистецтв. – К., 2002. – Вип. 18. – С. 120 – 127.

3. Сапак Н.В. Художня освіта на Півдні України в першій третині ХХ століття // Мистецтвознавство України: Зб. наук. пр. – К.: СПД Кравчук В.К., 2003. – Вип. 3. – С. 331 – 338.

4. Сапак Н.В. Художнє життя Півдня України на межі ХІХ-ХХ століть. Художні об’єднання, виставки, критика // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: Зб. наук. пр. – Харків: ХДАДМ, 2005. – №10. – С.106-112.

***

5. Сапак Н.В. Художнє життя Миколаєва першої чверті ХХ століття: Другі історико-культурологічні слов’янознавчі читання у м. Миколаєві: Наук.-метод. зб. – Миколаїв, 1997. – С.116–117.

6. Сапак Н.В. Регіональні аспекти у викладанні історико-культурологічних та мистецтвознавчих курсів (Товариства красних мистецтв на півдні України) // Трансформація вузівської освіти на рубежі XX – XXI століть: філософія, історія, мистецтвознавство, філологія /наук. метод. зб./. – Миколаїв, 2001. – С. 64-67.