На підставі проведеного в дисертації мистецтвознавчого аналізу можемо стверджувати, що в декоративно-ужитковому мистецтві України другої половини ХХ ст. художнє ткацтво Львова постає своєрідним цілісним мистецьким явищем. Упродовж окресленого періоду концепції художнього ткацтва постійно модифікувалися, втрачаючи одні свої якості та набуваючи інших, внаслідок чого утвердилася національно-своєрідна система естетичних якостей і художньо-виражальних особливостей. Проведене дослідження розвитку професійного львівського художнього ткацтва другої половини ХХ ст., а саме – інтер’єрних тканин, дозволяє зробити наступні висновки. 1. Тенденції, які характеризують процес розвитку львівського художнього ткацтва, зумовлені суспільно-культурними чинниками, оскільки художнє ткацтво Львова розвивалось у загальному руслі української художньої культури, що суттєво вплинуло на його еволюцію. 2. Аналіз показує, що у 1950-х рр. домінували композиційні прийоми, за якими тематичні та портретні композиції гобеленів і килимів будувалися за єдиною усталеною схемою, наближеною до реалістичного станкового живопису. Починаючи з 1960-х рр., характерною рисою художнього ткацтва Львова стає схильність до площинного трактування та умовності форм, до пошуків виразної колористичної гами, прагнення до максимально узагальненої композиційної структури твору. 3. У 1960-х – 1970-х рр. спостерігається тенденція до створення декоративних орнаментальних тканин інтер’єрного призначення, виконання яких було зосереджено у ткацькій майстерні львівського художньо-виробничого комбінату при художньому фонді УРСР. Композиційне вирішення таких творів переважно ґрунтувалося на принципах народного орнаментального західноукраїнського ткацтва. 4. У 1960-х – 1980-х рр. провідною тенденцією у львівському художньому ткацтві було виконання творів монументального характеру та прагнення до широких образних узагальнень. Це найвиразніше виявилося при створенні сюжетно-тематичних килимів, гобеленів і сценічних завіс. Відповідно до тогочасних вимог у тематичному діапазоні особливе місце посідала соціально-патріотична та історична тематика. У другій половині 1970-х – 1980-х рр. поряд з монументальними творами простежується поширення декоративних гобеленів камерного характеру. Прикметним є те, що декоративний гобелен, зокрема, малі його форми, поступово перетворився у своєрідну ділянку експериментальної творчості. 5. Характерною тенденцією творчості львівських митців художнього ткацтва 1990-х рр. стає звернення до сакральної та релігійно-філософської тематики як у творах для храмових інтер’єрів, так і виставкового характеру. При виконанні останніх автори надають перевагу вільній інтерпретації сюжетів і образів. У 1990-х рр. найпоширенішими стають декоративні гобелени, де домінують абстрактні та образно-асоціативні композиції. Особлива увага звертається на розкриття декоративних якостей матеріалів, що часто відіграє провідну роль в образотворенні. Спостерігається розвиток гладко тканого і фактурного гобелена, набувають поширення об’ємно-просторові композиції. 6. Невід’ємну складову частину досліджуваного нами явища становить мистецька освіта. Упродовж багатьох років важливим фактором у формуванні львівської школи художнього ткацтва є діяльність Львівських навчальних закладів – державного коледжу декоративного та ужиткового мистецтва ім. І.Труша та Національної академії мистецтв. Дослідження мистецької освіти дозволяє констатувати, що навчальний процес у ділянці художнього текстилю впродовж досліджуваного періоду розвивався в руслі загальних тенденцій українського мистецтва. Дослідження доводить, що важливим аспектом діяльності кафедр художнього текстилю згаданих закладів на всіх етапах навчання студентів була їх орієнтація на органічне поєднання традицій з новаційними мистецькими тенденціями. Важливим фактором було й те, що педагоги навчальних закладів самі були активними учасниками художнього процесу. 7. Львівське художнє ткацтво впродовж досліджуваного періоду грунтувалося на традиціях народного мистецтва. Аналіз творів показав, що в композиційних схемах львівські художники часто інтерпретують декор народних вишивок, дереворізьблення, писанкарства. Характерним є звернення до художніх традицій народного мистецтва карпатського регіону. 8. На динаміку новаторських пошуків у львівському художньому ткацтві досліджуваного періоду вплинув динамічний розвиток ткацтва у світі. Важливим фактором для творчих пошуків львівських художників ткацтва було розширення та активізація контактів з художниками країн Балтії, зв’язки з видатними майстрами текстилю Польщі, участь у міжнародних творчих симпозіумах. 9. Виявляючи комплекс факторів, які визначають образно-художню своєрідність львівського художнього ткацтва другої половини ХХ ст., доведено, що характерною рисою львівських митців є індивідуальний пошук оригінальних шляхів втілення образу, якому властиве розмаїття художніх форм: динаміка або підкреслена статичність композиції, ускладнення кольорових вирішень, використання традиційних і синтетичних матеріалів тощо. У розвитку сучасного професійного ткацтва відіграють роль новаційні мистецькі процеси, що відповідають естетичним вимогам часу. Проведене дослідження доводить, що поєднання досвіду давніх традицій і сучасних пошуків у їх широкому спектрі становить сутність розвитку художнього ткацтва Львова другої половини ХХ ст. | 