Анотація до роботи:
Чжан Сяохао. Художньо-стильові принципи тенорового співу в оперному мистецтві. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового степеня кандидата мистецтвознавства по спеціальності 17.00.03 – Музичне мистецтво. Одеська державна музична академія імені А. В. Нежданової. – Одеса, 2007. Робота присвячена проблемі розробки методології вокальної творчості в теноровому амплуа, у котрому в європейських умовах сконцентрувалися уявлення про чоловічий спів, максимально наближений до високої ліричної експресії фальцетистів та кастратів. У роботі показані епохальні відміни в трактовці смислу тенорового вокалу, у тому числі неоднозначне відношення до даного тембру в переддень та на початок буття європейської опери. Виділяються етапи «ліричного» та «драматичного» подання концепції тенорового співу як тої, що відповідає установкам на ідеальність понадбуттєвого вираження в театрі в XVII-XVIII та «життєву достовірність» звучання чоловічого голосу в опері ХІХ-ХХ ст. («вердієвські тенори») Аналіз тенорових партій у класичних операх, зокрема опер Верді, Чайковського, українських авторів вказує на взаємодію в них ознак «старої» школи, базової історично й смислово-фактично в підтримці ліричної установки трактування тенорів, оскільки й у драматичних партіях ліричний тонус звучання є вихідним і вирішальним. Для музикантів Китаю ліричний принцип співу є органічним, тоді як драматичний тенор приймається й підтримується ентузіазмом публіки, можливо тому, що втілює ту динаміку голосу, яка символізує енергію росту китайської культури в цілому. |