Анотація до роботи:
Карабльова О.В. Художні версії проблеми самотності у сучасній жіночій прозі. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 - українська література. - Інститут літератури ім Т.Г.Шевченка НАН України. - Київ, 2004. У дисертації досліджуються три художні версії проблеми самотності, представлені прозою Галини Пагутяк, Оксани Забужко та Софії Майданської. На основі аналізу психологічної домінанти у творчості трьох письменниць визначається характер проблемної жіночої самотності: внутрішньої - у творчості Г.Пагутяк та О.Забужко та зовнішньої - у творчості С.Майданської. Лейтмотивна внутрішня самотність у Г.Пагутяк та О.Забужко є результатом внутрішньо-екзистенційної кризової ситуації, що обумовлює інтенсивний пошук ідентичності, який відрізняється за характером моделювання принципово оновленої екзистенції: в аскетичних умовах випадання з національного соціуму (Г.Пагутяк) та в умовах активного “тілесного” втручання у національний соціум (О.Забужко). У прозі С.Майданської характер самотності має зовнішню спричиненість, середовище соціальної та національної катастрофи. Реабілітація тілесності, природнього бажання є провідною ознакою художнього пізнання жіночої самотності в О.Забужко та С.Майданської, що у першому випадку прямує у бік відокремленої демонічної гріховності, а в другому - до способу християнського (аскетичного) спокутування гріховного бажання. Натомість знецінювання тілесного бажання та пошуки трансцендентної комунікації характеризують екзистенційну ситуацію жінки у прозі Г.Пагутяк. Психологія творчості Г.Пагутяк позначена перевагою інтуїтивного художнього мислення, О.Забужко - емоційно-експресивного, С.Майданської - інтелектуально-аналітичного. Відмінність у психології творчості позначається на провідному стилі різних версій художньо представленої проблеми (символізм у Г.Пагутяк, експресіонізм в О.Забужко, ідеалізуючий реалізм у С.Майданської). |
