В дисертаційній роботі викладені теоретичне обгрунтування і нові шляхи вирішення важливого наукового завдання, що передбачає поліпшення результатів лікування хворих на гострий холецистит, шляхом розробки та обгрунтування доцільності використання в практичній роботі нової технології хірургічного втручання, що сприяло зменшенню частоти ускладнень, поліпшенню результатів хірургічного лікування. 1. Застосування розробленої нами та вдосконаленої техніки виконання холецистектомії з використанням мінімального доступу з утворенням допоміжного маніпуляційного каналу при гострому холециститі забезпечило здійснення мініінвазивного втручання у 98,4% хворих, зменшення частоти післяопераційних ускладнень з 11,9 до 4,2%. 2. Аналіз результатів дослідження показників коагулограми, функції зовнішнього дихання, центральної гемодинаміки, реографії печінки у хворих на гострий холецистит свідчить, що основні зміни показників виникають у 1–3 тю добу післяопераційного періоду, що потребує їх вчасної корекції з метою попередження виникнення післяопераційних ускладнень. 3. Застосування холецистектомії з мінімального доступу у хворих на гострий холецистит сприяло зменшенню вираженності гіперкоагуляції порівняно з такою при виконанні відкритої холецистектомії, що проявилось зниженням часу зсідання крові за Лі–Уайтом на 14,6 та 35%, активованого часу рекальцифікації плазми – відповідно на 5,1 та 14,6%, підвищення протромбінової активності – на 0,4 та 12,6%, збільшення вмісту загального фібриногену – на 8,1 та 63,1%. 4. Операційна травма після холецистектомії з використанням мінімального доступу супроводжується значно менш вираженими порушеннями функції зовнішнього дихання у порівнянні з такими при виконанні відкритої холецистектомії, що проявилось зменшенням ЖЄЛ – відповідно на 7,3 та 13,5%, ФЖЄЛ – на 9,9 та 15,8%, ОФВ1 – на 1,9 та 9,0%, з відновленням на 4–5–ту та 7–9–ту добу. 5. Використання холецистектомії з мінімального доступу дозволило зменшити ступінь порушення показників центральної гемодинаміки у порівняні з таким після відкритого втручання, що проявилось зменшенням УІ – на 3 та 24,4%, СІ – на 4 та 16%, ІХРС – на 2,8 та 13,9%, ІУРС – на 3,9 та 13,2%, УОК – без змін та 8,5%, ППО – зменшення на 3,8% та збільшення на 2,1%; показників реографії печінки - ТРАСМД – збільшення на 10,9 та 29,6%, ТРАВСД – на 6,5 та 14% (Р < 0,05). 6. Після виконання холецистектомії з мінімального доступу спостерігають незначне викидання інтерлейкіну–1 в порівнянні з таким пісдя відкритої холецистектомії, що проявилось відповідно зменшенням його вмісту – з (11,47 ± 0,08) до (11,37 ± 0,13) пг/мл та збільшенням – до (11,87 ± 0,48) пг/мл. 7. Застосування холецистектомії з використанням мінімального доступу та вдосконаленням технічних прийомів під час здійснення операції дозволило суттєво скоротити тривалість лікування хворого в стаціонарі – з (13,7 ± 1,2) до (5,1 ± 0,8) дня, тривалість періоду тимчасової непрацездатності – з (58,2 ± 7,1) до (22,2 ± 2,3) дня, що дозволило вважати цей метод оперативного втручання необхідним доповненням до мініінвазивних методик і рекомендувати його до більш широкого впровадження в клінічну практику. |