Анотація до роботи:

Чинов Г.П. Хламідійна, трихомонадна інфекції в сполученні з умовно-патогенними бактеріями (клінічні прояви, особливості патогенезу, лікування і профілактика). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби. – ДУ “Інститут дерматології та венерології АМН України”, Харків, 2007.

Дисертаційну роботу присвячено вирішенню актуальної наукової проблеми – розробці лікувальних, профілактичних і організаційних заходів для боротьби зі змішаною урогенітальною венеричною інфекцією. Показано особливості епідеміології й характер клінічних проявів, встановлено видовий склад і чутливість до антибіотиків умовно-патогенних бактерій, що виявляють у осіб з венеричною урогенітальною інфекцією. Запропоновано алгоритм діагностики хламідійної та трихомонадної інфекції в поєднанні з умовно-патогенними бактеріями. Виявлено особливості імунопатогенезу змішаної інфекції, зокрема, характер зміни рівня цитокінів. Вивчено ступінь і характер репродуктивних порушень і визначено функціональний стан ендокринної системи, охарактеризовано психосоматичні порушення при змішаних венеричних інфекціях. Розроблено ефективний метод лікування із застосуванням сучасних антибіотиків і хіміопрепаратів, а також засобів, що впливають на фактори захисту організму від інфекції. Створено математичну модель розповсюдження венеричних інфекцій у популяції, розроблено економічні критерії їх скринінгу. Вивчено статеву поведінку різних вікових і соціальних груп та її вплив на розповсюдження венеричних інфекцій. Запропоновано комплекс профілактичних і організаційних заходів для боротьби зі змішаною венеричною інфекцією на центральному й регіональному рівні, впровадження якого дозволило істотно поліпшити лікування й профілактику інфекцій, що спричинені C. trachomatis, T. vaginalis й умовно-патогенними бактеріями.

У дисертації наведено теоретичне й практичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми змішаних урогенітальних інфекцій, що полягає в розробці й упровадженні комплексу лікувальних, профілактичних й організаційних заходів для боротьби з інфекцією, що спричинена Chlamydia trachomatis, Trichomonas vaginalis і умовно-патогенними бактеріями, на підставі вивчення їх епідеміології, механізмів розповсюдження, клінічних проявів, властивостей збудників, патогенезу, порушень репродуктивної функції, особливостей статевої поведінки й соціальних наслідків. У процесі проведення досліджень встановлено, що:

1. Генітальна хламідійна й мікоплазмова інфекції є розповсюдженим захворюванням (відповідно, 50–70 й 30–50 випадків на 100 000 населення на рік). Серед виявлених хворих жінки переважають над чоловіками (3:5 для хламідіозу й 1:2 для мікоплазмозу). При хламідіозі у 84,1±1,4% чоловіків й 73,9±1,7% жінок, а також при мікоплазмозі у 28,0±3,8% чоловіків й 54,4±3,1% жінок спостерігаються багатоосередкові ураження статевих органів. У чоловіків залучається сечівник (48,2±1,9% при хламідіозі й 18,2±3,2% при мікоплазмозі), передміхурова залоза, сім’яні пухирці (18,1±1,5% при хламідіозі й 4,9±1,8% при мікоплазмозі), придатки яєчок (7,7±1,0% при хламідіозі й 2,8±1,4% при мікоплазмозі). У жінок частіше залучається канал шийки матки (28,1±1,7% при хламідіозі й 16,2±2,3% при мікоплазмозі), вульва (6,1±0,9% при хламідіозі й 13,1±2,1% при мікоплазмозі), виникає висхідна інфекція, що захоплює маткові труби, яєчники (21,0±1,6% при хламідіозі й 7,3±1,6% при мікоплазмозі) і сечовивідні шляхи (6,9±1,0% при хламідіозі й 12,0±2,0% при мікоплазмозі). У 15,9±1,4% чоловіків і 26,1±1,7% жінок хламідійна інфекція й у 72,0±3,8% чоловіків і 45,6±3,1% жінок мікоплазмова інфекція перебігають безсимптомно. Трихомонадна інвазія – найпоширеніше захворювання (захворюваність 300–400 випадків на 100 000 населення на рік). При трихомонозі у 41,6±2,7% чоловіків і 81,5±2,2% жінок мають місце запальні ураження статевих органів з різноманітною симптоматикою й ступенем гостроти. У чоловіків залучається сечівник (16,9±2,0%), передміхурова залоза, сім’яні пухирці (11,3±1,7%), придатки яєчок (5,2±1,2%). У жінок залучається цервікс (26,8±2,5%), вульва (14,9±2,0%), виникає висхідна інфекція сечовивідних шляхів (17,9±2,2%), а також маткових труб й яєчників (11,3±1,8%). У 58,4±2,7% чоловіків й в 18,5±2,2% жінок трихомоноз перебігає безсимптомно.

2. Хламідіоз у 42,9±1,8% і трихомоніаз у 77,9±1,8% являють собою змішаний протозойно-бактеріальний процес. Найчастіше виділяються стафілококи (35,4±1,9%). З них S. epidermidis – 42,4±3,3%, S. saprophyticus – 40,3±3,3%. S. aureus – 7,9±1,8%, S. haemolyticus, S. hominis, S. capitis, S. cohnii разом становлять 9,4±2,0%. Серед Enterobacteriaceae найбільша питома вага припадає на Proteus vulgaris і Proteus mirabilis – 39,6±5,8%, E. aerogenes – 20,8±4,8%, Serratia – 13,2±4,0%, E. cloacae – 11,3±3,7%, Citrobacter – 6,6±2,9%, Hafnia – 4,3±2,4%, Klebsiella – 2,3±1,8%; Esсheriсhia coli – 1,9±1,6%. P. aeruginosa виділяється у 5,7±0,9% хворих. Від 47,3±2,4% хворих були виділені асоціації двох і більше мікроорганізмів. Найчастіше в асоціаціях був присутній стафілокок – усього 39,7±3,4%, коринебактерії – 20,2±2,8%, мікоплазми – 18,9±2,7% і дріжджоподібні гриби – 13,9±2,4%. Від 50 до 65% виділених штамів стафілококів виявляли стійкість до пеніцилінів, макролідів, хлорамфеніколу, тетрациклінів. Висока чутливість стафілокока спостерігалася до фторхінолонів, аміноглікозидів і цефалоспоринів. До офлоксацину були чутливі всі штами, а до ципрофлоксацину показали резистентність 4,6%, 18,3% й 4,6% штамів сапрофітного, епідермального й золотавого стафілокока відповідно. Більше половини штамів коринебактерій були стійкі до хлорамфеніколу (55,1 %), 52,2 % – до тетрацикліну, біля третини – до макролідів (36,7%). З 61,9% штамів, чутливих до пеніцилінів, 74% були чутливі до ампіциліну й 47 % – до оксациліну. До цефотаксиму виявлено чутливість у 78% випадків, а до цефтріаксону – у 65%. До гентаміцину мали чутливість 66 % виділених штамів, до тетрацикліну – 42 %, до доксицикліну – 62,3 %. Чутливість коринебактерій до офлоксацину (81,1%) і ципрофлоксацину (84,3%). Мікоплазми мали абсолютну стійкість до пеніцилінів і цефалоспоринів і високу чутливість до тетрациклінів, макролідів і фторхінолонів (75–90%). У той же час 31% штамів були помірно чутливі до гентаміцину, 28% – до ципрофлоксацину. Мікроорганізми сімейства Enterobacteriaceae мали чутливість до фторхінолонів (77,7%), у т.ч. у 100 % до офлоксацину, і аміноглікозидів (63%), у т.ч. до гентаміцину – 76%. Стійкість до препаратів пеніцилінового ряду мали 74,5%, у тому числі до оксациліну – у 96 %, до макролідів – 93,8 %.

3. У чоловіків після лікування трихомонозу й хламідіозу в сечівнику частіше виявляється монокультура стафілокока (68,2±4,2%). Епідермальні стафілококи виявлено в 9,9±3,0% хворих, сапрофітні – у 8,3±2,7%, золотаві – у 4,1±2,0%, ентерококи – у 5,8±2,3%, протей – у 4,1±2,0%, провіденція – у 3,3±1,8%, мікрококи – у 1,7±1,3%, кишкові палички – у 2,5±1,6%. Виявлялися в монокультурі також дифтероїди – у 4,1±2,0%, мікоплазми – у 6,6±2,5%. У 31,8±4,2% пацієнтів виявлено асоціації 2–3 мікроорганізмів, зокрема, епідермальних стафілококів з N. mucosa, ентерококами, протеями, дріжджоподібними грибами, мікоплазмами. Відзначено також асоціації сапрофітичних стафілококів з ентерококом, N. mucosa, дріжджоподібними грибами, ешерихіями, мікоплазмами. У 5,8±2,3% хворих на посттрихомонадний і постхламідійний уретрит виділено атипові мікроорганізми. У них не спостерігається порушення ригідної клітинної стінки. Тому вони не належать до L-форм бактерій. Це трансформовані форми в результаті застосування антибактеріальних препаратів. Вони реверсують у вихідні види і є причиною клінічних рецидивів. Умовно-патогенні, у тому числі й атипові мікроорганізми зберігаються й підтримують запальний процес у сечостатевих органах. Виділені від хворих мікроорганізми порівняно з мікробами здорових людей стійкі до джозаміцину, гатифлоксацину, моксифлоксацину, кларитроміцину.

4. При виявленні безсимптомної хламідійної і трихомонадної інфекції, поєднаної з умовно-патогенними бактеріями, визначення нуклеїнових кислот C. trachomatis і T. vaginalis методом ПЛР є оптимальним методом діагностики. Потрібне комплексне обстеження пацієнтів із застосуванням культури й методів імуноаналізу – імуноферментного й імунофлуоресцентного – для виявлення антигенів збудників й специфічних антитіл. При трихомонадній інвазії в поєднанні з умовно-патогенними бактеріями переважали атипові трихомонади – дрібні, кулясті, джгутикові форми, характерні для росту в умовах дефіциту живильних речовин, а також безджгутикові, амебоїдні – дегенеративні форми самозбереження. Остаточний діагноз ставлять на підставі комплексу лабораторних, клінічних, анамнестичних й епідеміологічних даних.

5. Отримано дані про домінування Th₂-типу реагування імунної системи у хворих на статеву моноінфекцію хламідійної етіології й пригнічення Th₁-ланки, що можливо є причиною персистенції хламідій у різних органах і системах організму. У хворих зі змішаним інфікуванням урогенітального тракту Chlamydia trachomatis, Trichomonas vaginalis і умовно-патогенними бактеріями спостерігався дисбаланс про- і протизапальних цитокінів (ІЛ-1, ІЛ-4, ІЛ-6, ФНП- і ІФН-) у сироватці крові. Простежувалася залежність ступеня дисбалансу від кількості виявлених збудників. При інфікуванні хламідіями й умовно-патогенними бактеріями порушення балансу цитокінів ставали більш вираженими. При інфекції Chlamydia trachomatis і Trichomonas vaginalis, асоційованої з умовно-патогенними бактеріями, розвивається переважно Тh₁-цитокінова імунна відповідь на відміну від моноінфікуванні хламідіями, де має місце переважно Тh_2-тип імунної відповіді. Включення в комплексну терапію хворих на хламідіоз, трихомоноз і змішану бактеріальну інфекцію індуктора інтерферону циклоферону дозволяє зменшити дисбаланс прозапальних і протизапальних цитокінів (ІЛ-1, ІЛ-4, і ІФН-) у сироватці крові, що свідчить про тенденцію до нормалізації імунної відповіді.

6. Змішана урогенітальна інфекція призводить до порушень у статевій сфері як чоловіків, так і жінок. У чоловіків патоспермія спостерігалася у 33,0±3,2%. Рухливість сперматозоонів знижувалася у 17,2±2,6%. Зменшення кількості статевих клітин в еякуляті – до 8,8±1,9%. Тератоспермія спостерігалася у 7,0±1,7%. Статеві розлади мали місце у 26,0±3,0% хворих. Прискорена еякуляція – у 12,1±2,2%, Порушення ерекції – в 8,8±1,9%. Лібідо знижувалося в 5,1±1,5%. У жінок безплідність розвивалася у 22,9±2,8% хворих, а невиношення та інша патологія вагітності – у 17,0±2,5%. Сексуальні розлади виявлялися в 68,2±3,1% хворих. Лібідо у жінок при змішаній інфекції знижувалося до 53,8±3,3% випадків, гіпо- і аноргазмія зустрічалися у 35,9±3,2%. У безплідних пар зі змішаною урогенітальною інфекцією порушення репродуктивної функції розвивалися за такими напрямками – порушення прохідності маткових труб (36,4%), порушення овуляції (33,3%) чоловіча безплідність (24,2%). Одночасно два й більше факторів безплідного шлюбу – 6,1%. У жінок розвитку безплідності сприяли ранній початок статевого життя поза шлюбом, застосування внутрішньоматкових спіралей для запобігання вагітності, тривалий перебіг інфекції.

7. При проведенні гормональних досліджень встановлено, що в 9,6 % жінок, хворих на змішану хламідійну, трихомонадну і бактеріальну інфекції спостерігалося збільшення пролактину до 658,0±76,2 мОД/л у фолікулінову фазу й до 678,2±22,3 мОД/л у лютеїнову фазу. У 32,7 % мало місце зниження рівня гормонів яєчників – прогестерону, естрадіолу (прогестерон у лютеїнову фазу – 4,6±0,3 нмоль/л, прогестерон у фолікулінову фазу – 2,7±0,3 нмоль/л, естрадіол у лютеїнову фазу – 0,3±0,02 нмоль/л, естрадіол у фолікулінову фазу – 0,4±0,1 нмоль/л). У 19,2 % пацієнток виявлялося зниження загального кортизолу в сироватці крові (у фолікулінову фазу – 202,9±1,5 нмоль/л, у лютеїнову фазу – 205,3±1,2 нмоль/л). Усі чоловіки й жінки із запальними проявами з боку зовнішніх і внутрішніх статевих органів мають бути обстежені на хламідіоз, трихомоніаз із обов'язковим культуральним дослідженням на умовно-патогенні бактерії. У план обстеження жінок, хворих на ускладнені форми хронічної сечостатевої змішаної інфекції рекомендується включити визначення гормонів – пролактину, кортизолу, прогестерону, естрадіолу, ФСГ, ЛГ. До комплексної терапії ускладнених форм змішаної інфекції рекомендується включати препарати статевих гормонів. Це призводить до ліквідації запального процесу й нормалізує репродуктивну функцію.

8. У 65,0±4,4 % хворих на змішану венеричну інфекцією (хламідіоз, трихомоніаз, умовно-патогенні бактерії) мають місце психопатологічні зміни. Виявляються ряд неврозоподібних синдромів: астенічний – у 25,8±4,0% хворих, агрипнічний – у 1,7±1,2%, астено-депресивний – у 15,0±3,3%, тривожно-депресивний – у 12,5±3,0%, тривожно-фобічний – у 5,0±2,0%, іпохондричний – у 5,0±2,0% хворих. Урогенітальні ІПСШ є потужним психотравмуючим чинником, спричиняють астенізацію організму, що стає фоном для формування дезадаптації шлюбних відносин. Неблагополучний психоемоційний фон ускладнює перебіг основного захворювання, знижує ефективність проведеної терапії й вимагає психофармакологічної і психотерапевтичної корекції.

9. Розроблено оригінальний метод лікування хворих на хронічну хламідійно-трихомонадно-бактеріальну інфекцію, що включає: орнідазол протягом 10 днів по 0,5 г три рази на день (при масі тіла меншій 55 кг добова доза – 1,0 г); моксифлоксацин протягом 10 днів по 400 мг один раз на день; азитроміцин протягом 3 днів з перервою – 1-й день 1000 мг в один прийом, потім два прийоми по 500 мг (один раз у два дні); циклоферон за стандартною методикою: 2 мл (250 мг) – один раз на добу внутрішньом’язово на 1, 2, 4, 6, 8, 10, 12, 14, 16, 19-й день курсу лікування. Одночасно лінімент циклоферону у вигляді щоденних інстиляцій в уретру й піхву за стандартною методикою; натаміцин по 1 таблетці 4 рази на добу; (при наявності клінічних проявів кандидозу геніталій – по одній свічці на ніч, а чоловікам – 2% крем); лактовіт-форте (по 1 капсулі два рази на день). Курс лікування – 10 днів, починаючи з 10-го дня лікування; глутаргін по 0,5 – 0,75 г у таблетках 3 рази на день протягом 20 днів. Фізіотерапія (магнітотерапія, СМХ-терапія, фонофорез із гідрокортизоном); У жінок з підвищеним рівнем пролактину – бромкриптин у дозі 2,5–3,75 мг 2 рази на добу протягом декількох менструальних циклів; при зниженні статевих гормонів – етинілестрадіол у дозі 1/4 таблетки (1 таблетка – 0,05 мг) 1 раз на добу протягом чотирьох днів, потім по 1/4 таблетки 2 рази на добу протягом наступних чотирьох днів, потім норетистерон по 5 мг (1 таблетка) 1 раз на добу до початку наступної менструації; при зниженні кортизолу – токоферол (вітамін Е) по 1 капсулі 50 мг 2 рази на добу протягом одного місяця, потім по 50 мг 1 раз на добу протягом двох місяців, також аскорбінову кислоту по 0,35 г 3 рази на добу протягом одного місяця. Розроблений метод лікування хворих на хронічну хламідійно-трихомонадно-бактеріальну інфекцію дозволяє досягти клінічного і етіологічного вилікування у 94-98% хворих.

10. У суспільстві відбулися об'єктивні зміни, що виражалися в ранньому початку статевого життя, безладних статевих зв'язках, зростанні сексуального насильства, поширенні порнографії. Особливостями статевої поведінки представників різних соціальних шарів є ранній сексуальний дебют і відсутність психосоціальної готовності до відповідального сексуального й шлюбного партнерства. Для значного прошарку молодих людей характерна модель полігамних позашлюбних відносин. Досить високий відсоток у деяких групах мають груповий секс і гомосексуалізм, постійне вживання алкоголю й наявність венеричних захворювань в анамнезі. Виявлені особливості сексуальної поведінки населення дозволяють вважати його значимим фактором розповсюдження ІПСШ і погіршення репродуктивного здоров'я популяції. Тенденції останнього десятиліття в поширенні й перебігу ІПСШ обумовили виникнення нової системи поглядів і дій в галузі контролю венеричних інфекцій. Потрібні ретельна оцінка сексуального здоров’я нації, розробка заходів щодо боротьби з ІПСШ, гарантії їх реалізації; здійснення довгострокового планування, створення загальнонаціональних інформаційних систем, кардинальне відновлення програм підготовки лікарів, середнього персоналу й інших фахівців, що працюють у сфері боротьби з ІПСШ (психологів, соціальних працівників, педагогів, менеджерів); створення координаційного центра, який би здійснював контроль груп підвищеного ризику; залучення позабюджетних коштів благодійних організацій й розвиток системи піклування для здійснення програм боротьби з ІПСШ. Для здійснення первинної і вторинної профілактики, реалізації заходів стосовно обстеження і лікування інфікованих запропонована нелінійна математична модель розповсюдження ІПСШ, яка представляє собою гіпотетичну інфекцію, що не спричиняє набутий імунітет. На підставі створеної моделі зроблено гіпотетичну оцінку економічної ефективності лабораторного скринінгу на ІПСШ, що враховує витрати, результат і відвернений збиток.

Публікації автора:

1. Мавров Г.И., Чинов Г.П. Клинические проявления хламидийных инфекций // Хламидийные инфекции: биология возбудителей, патогенез, клиника, диагностика, лечение, профилактика / Під ред. Г.І. Маврова. – К.: Геркон, 2005. – С. 319-381.

2. Чинов Г.П. Хламидийная инфекция и бесплодный брак // Проблемы, достижения и перспективы развития медико–биологических наук и практического здравоохранения.- 2003. – Т. 139. – С. 168-170.

3. Чинов Г.П. Диагностика бессимптомной персистентной хламидийной инфекции // Журнал дерматовенерологии и косметологии им. Н.А. Торсуева. – 2004. – №1-2(8). – С. 20-23.

4. Чинов Г.П. Цитокины при хламидийной инфекции – обзор литературы и собственные исследования // Таврический медико-биологический вестник. – 2004. – Т. 7, №2. – С. 164-170.

5. Чинов Г.П. Распространенность и клиническая характеристика хламидиоза и трихомониаза – двух наиболее частых половых инфекций (обзор современных литературных данных и показателей статистической отчетности) // Украинский журнал дерматологии, венерологии, косметологии. – 2005. – № 1. – С. 74-78.

6. Чинов Г.П. Распространенность и клинико-эпидемиологические особенности урогенитального микоплазмоза в АР Крым // Дерматовенерология, косметология, сексопатология. – 2004. – № 3-4 (7). – С.75-80.

7. Чинов Г.П. Андрологические аспекты генитальной инфекции, вызванной Chlamydia trachomatis и Ureaplasma urealiticum // Здоровье мужчины. – 2004. – № 3 (10). – С. 230-232.

8. Чинов Г.П. Состав и чувствительность к антибиотикам микробной флоры уретры мужчин после лечения трихомоноза и хламидиоза // Журнал дерматовенерологии и косметологии им. Н.А. Торсуева. 2007. – №1-2(14). – С. 23-27.

9. Чинов Г.П. Гормональные нарушения у женщин со смешанной хламидийно-трихомонадно-бактериальной инфекцией и их коррекция // Український журнал дерматології, венерології, косметології. – 2007. – №1(24). – С. 71-76.

10. Чинов Г.П. Оценка экономической эффективности скрининга на инфекции, передаваемые половым путем, с помощью математической модели // Журнал дерматовенерологии и косметологии им. Н.А. Торсуева. – 2005. – № 1-2 (10). – С. 79-86.

11. Чинов Г.П. Сексуальное поведение как фактор распространения венерических инфекций – демографические и социокультурные параллели // Дерматовенерология, косметология, сексопатология. – 2007. – № 1-2(9). – С. 108-120.

12. Мавров Г.И., Чинов Г.П., Ярошенко А.А. Проституция и инфекции, передающиеся половым путем, – медицинские, социальные и правовые аспекты // Дерматологія та венерологія. – 2006. – № 3. – C.3-20.

13. Мавров Г.И. Нагорный А.Е., Чинов Г.П. Ультраструктурные изменения сперматозоонов у больных со смешанной венерической инфекцией, вызванной Сhlamydya trachomatis, Trichomonas vaginalis и условно патогенной бактериальной флорой // Журнал Академії медичних наук України. – 2006. – Т 12, № 4. – С.723-738.

14. Мавров Г.И., Чинов Г.П. Применение ципрофлоксацина и кларитромицина в комплексном лечении супружеских пар с генитальным хламидиозом и трубным фактором бесплодия // Репродуктивное здоровье женщины. – 2003. – № 2(14). – С. 80-82.

15. Мавров Г. И., Чинов Г. П. Индуктор эндогенных интерферонов циклоферон в лечении хронического генитального хламидиоза // Дерматовенерология, косметология, сексопатология. – 2003. – № 1-4 (6). – С. 145-148.

16. Мавров Г. И., Чинов Г. П. Роль хламидийной инфекции в патологии человека // Международный медицинский журнал. – 2003. – Т. 9, № 4. – С. 111-116.

17. Мавров Г. І., Чинов Г. П. Персистентна хламідійна інфекція – визначення поняття та наукове і практичне значення // Інфекційні хвороби. – 2003. – № 4. – С. 62-67.

18. Мавров Г. И., Чинов Г. П. Новый фторхинолон моксифлоксацин в лечении хламидийной инфекции // Український журнал дерматології, венерології, косметології. – 2003. – № 4(11). – С. 95-102.

19. Мавров Г.И., Чинов Г.П. Роль цитокинов в патогенезе хламидиоза // Український журнал дерматології, венерології, косметології. – 2004. – № 1(12). – С. 53-59.

20. Мавров Г.И., Никитенко И.Н., Чинов Г.П. Особенности микрофлоры урогенитального тракта при воспалительных заболеваниях мочеполовых органов // Український журнал дерматології, венерології, косметології. – 2004. – № 2(13). – С. 64-68.

21. Мавров Г.И., Чинов Г.П., Унучко С.В., Губенко Т.В. Глутаргін як гепатопротекторний засіб в комплексному лікуванні хворих на урогенітальний хламідіоз // Дерматологія та венерологія. – 2004. – № 2(24). – С. 110-113.

22. Мавров Г.И., Чинов Г.П. Азитромицин в лечении хламидийной инфекции – 10 лет успешного применения и перспективы использования отечественного препарата азимед // Дерматовенерология, косметология, сексопатология. – 2004. – № 1-2(7). – С. 167-170.

23. Мавров Г.И., Чинов Г.П., Кондакова Г.К. Фармакологическая защита печени при лечении больных с генитальным хламидиозом фторхинолонами и макролидами // Дерматологія та венерологія. – 2004. – № 3(25). – С. 50-53.

24. Мавров Г.И., Чинов Г.П., Никитенко И.Н. Лечение резистентных форм трихомониаза инфузиями орнидазола в сочетании с иммунной, местной и пробиотической терапией // Дерматологія та венерологія. – 2004. – № 4(26). – C. 48-52.

25. Мавров Г.И., Чинов Г.П. Лечение хламидиоза (подходы к антибактериальной терапии) // Український журнал дерматології, венерології, косметології. – 2005. – № 3(18). – С. 82-91.

26. Мавров Г.И., Чинов Г.П. Математическое моделирование и прогноз распространения венерических болезней // Український журнал дерматології, венерології, косметології. – 2006. – № 2. – С. 102-105.

27. Мавров Г.І., Чинов Г.П. Контроль інфекцій, що передаються статевим шляхом, в епоху керованої охорони здоров'я // Український журнал дерматології, венерології, косметології. – 2005. – № 2(17). – С. 66-72.

28. Мавров Г.И., Чинов Г.П. Психосоматические нарушения у больных смешанными венерическими инфекциями и их коррекция // Дерматовенерология, косметология, сексопатология. – 2005. – № 3-4(8). – С. 120-128.

29. Мавров Г.И., Никитенко И.Н., Чинов Г.П., Унучко С.В., Кочетова Н.В. Современное состояние проблемы урогенитального трихомоноза // Дерматологія та венерологія. – 2006. – № 4 (34). – C. 3-9.

30. Мавров Г.И., Чинов Г.П., Никитенко И.Н. Хроническая трихомонадно-бактериальная инфекция – проблемы диагностики и лечения // Сучасні проблеми дерматовенерології, косметології та управління охороною здоров’я. Збірник наукових праць. – Харків, 2004. – Вип. 3. – С. 131-133.

31. Мавров Г.И., Чинов Г.П. Лечение резистентного трихомониаза дозами орнидазола в сочетании с пробиотиком и местной терапией // Актуальные проблемы дерматовенерологии и косметологии: Тези доповідей наук.-практ. конф. – Одеса. – 2004. – С.73-75.

32. Мавров Г.И., Чинов Г.П. Фармакологическая защита печени при лечении фторхинолонами и макролидами // Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю „Шкіра та внутрішні хвороби, дерматологічні синдроми”. – Київ. – 2005. – С. 44-45.

33. Мавров Г.И., Чинов Г.П. Фторхинолон моксифлоксацин в лечении хламидийной инфекции // Тези V міжнародної науково-практичної конференції “Эпидемиология, иммунопатогенез диагностика, лечение хламидиоза и TORCH инфекций” / Імунологія та алергологія. – 2003. – № 4. – С.83.

34. Мавров Г.И., Чинов Г.П. Нагорный А.Е. Предотвращение ятрогенных осложнений при лечении инфекций, передаваемых половым путем // Матеріали науково-практичної конференції „Досягнення молодих вчених-дерматовенерологів”. – Київ. – 2006. – С. 73-75.

35. Мавров Г.И., Чинов Г.П. Ярошенко А.А. Этиотропное и иммунотропное лечение трихомонадно-бактериальной инфекции // Матеріали VI міждисциплінарної конференції „Епідеміологія, іммунопатогенез, діагностика, лікування хламідіозу та TORCH інфекцій» / Імунологія та алергологія. – 2006. – № 4. – С. 90.

36. Мавров Г.И., Чинов Г.П. Лечение хронической трихомонадно-бактериальной инфекции у бесплодных супружеских пар // Здоровье мужчины. – 2004. – № 2. – С. 96-97.

37. Мавров Г.И., Чинов Г.П.. Новый антибиотик Гатифлоксацин в лечении больных хламидиозом и микоплазмозом // Матеріали науково-практичної конференції „Досягнення молодих вчених-дерматовенерологів”. – Київ. – 2005. – С. 50-51.

38. Мавров Г.И., Чинов Г.П. Фармакологическая защита печени при лечении фторхинолонами и макролидами // Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю „Шкіра та унутрішньошні хвороби, дерматологічні синдроми”. –Київ. – 2005. – С. 44-45.

39. Пат. 14744, МПК G01N33/487, А61В10/00. Спосіб діагностики трихомонадної інфекції / Мавров Г.І., Нікітенко І.М., Чинов Г.П., Губенко Т.В., Бондаренко Г.М., Щербакова Ю.В., Унучко С.В.; Заявл. 26.12.2005; Опубл. 15.05.2006, Бюл. № 5.

40. Патогенетична терапія хворих на резистентний герпес, хламідіоз та сифіліс шляхом регулювання цитокінового профілю / Мавров Г.І., Бондаренко Г.М., Чинов Г.П., Нагорний О.Є., Щербакова Ю.В. – К., 2005. – 19 с.