1. При біомеханічному напівнатурному моделюванні доведено, що момент сил m. supraspinatus при елевації зростає із збільшенням кута відведення. При кутах відведення понад 15 дія m. supraspinatus перевищує ефективність дії m. deltoideus. Сумісна дія всіх м`язів-ротаторів без дії m.deltoideus призводить до відведення плеча, але кут відведення майже в 2 рази менший, ніж при сумісній дії m. deltoideus та m. supraspinatus 2. Для повного ушкодження m. supraspinatus вірогідними симптомами є відсутність елевації верхньої кінцівки та “падаючої руки”; відносно вірогідними – симптоми Joub та Leсlerk. При сумісному ушкодженні m. supraspinatus та m. infraspinatus вірогідними є відсутність елевації верхньої кінцівки та симптом Leсlerk. Симптоми Joub, Mclughlin та обмеження зовнішньої ротації є відносно вірогідними. 3. Для пацієнтів з наявністю синдрому субакроміального конфлікту при виникненні його на грунті часткового ушкодження m. supraspinatus вірогідним є симптом "дуги болючого відведення”. Відносно вірогідним є провідний тест. 4. Вірогідними симптомами ультразвукової діагностики є дефекти структури м`язів-ротаторів з наявністю гематоми як у свіжих випадках, так і у стадії організації, фіброзування та кальцифікація структури ротаторів плеча і виявлення субакроміального конфлікту при динамічному дослідженні. 5. Розроблений нами клініко-інструментальний діагностичний алгоритм на основі визначення діагностичної цінності клінічних та інструментальних симптомів дозволяє визначити характер ушкоджень ротаторів плеча. 6. Для пацієнтів з повним ушкодженням м’язів-ротаторів об‘єктивним критерієм для реконструктивних операцій на структурах ротаторної манжети плеча є функціональні вади плече-лопаткового ритму, а саме: порушення активної елевації верхньої кінцівки, наявність контрактури у плечовому суглобі. Оперативне лікування пацієнтів з частковим ушкодженням м’язів-ротаторів, на грунті якого виник синдром субакроміального конфлікту доцільно проводити тільки при неефективності консервативного лікування протягом 3 місяців, вираженості больового синдрому, зниження функціональних можливостей елевації верхньої кінцівки. 7. У пацієнтів старших вікових груп з наявністю соматичної патології потрібно диференційовано підходити до оперативного лікування. Навіть при наявності повного ушкодження м’язів-ротаторів доцільно обмежуватись мінімально травматичними оперативними заходами, як-то декомпресія субакроміального простору. 8. Удосконалена методика передньої декомпресійної акроміопластики без перетинання порцій m. deltoideus дозволяє розпочати реабілітацію на першому тижні після операції, що скорочує терміни відновлення повного обсягу активної безболісної елевації плеча. 9. Використання у лікуванні хворих з ушкодженнями ротаторів плеча розробленої діагностично-лікувальної схеми та реабілітації дало можливість отримати 87,9 % відмінних та добрих функціональних результатів. |