1. Для ідентифікації мелоксикаму та піроксикаму у розчинах та витяжках з біологічного матеріалу запропоновано мікрокристалоскопічні реакції, методи ХТШС, ПМР-, УФ-, ІЧ- та хромато-мас-спектроскопії, ВЕРХ, капілярного зонного електрофорезу. 2. Розроблено чутливі та репродуктивні методики кількісного визначення мелоксикаму та піроксикаму у водних розчинах та у витяжках з біологічного матеріалу: а) екстракційно-фотоколориметричну на основі реакції препаратів з метиленовим синім при рН 8. Межі визначення становлять від 5 до 60 мкг мелоксикаму і від 5 до 80 мкг піроксикаму в 15 мл кінцевого об’єму, відносна похибка методу становить 1,43% для мелоксикаму і 1,98% для піроксикаму; б) УФ-спектрофотометричну у хлороформному розчині. При цьому відносна похибка визначення для мелоксикаму 2,21%, а піроксикаму – 1,47%; в) капілярного зонного електрофорезу, що дозволяє визначати від 0,5 до 20 мкг/мл мелоксикаму та піроксикаму. Відносна похибка визначення мелоксикаму цим методом 2,16%, а піроксикаму – 2,62%; г) ВЕРХ; межі визначення мелоксикаму від 0,5 до 20 мкг/мл, відносна похибка 1,4%; межі визначення піроксикаму від 1 до 20 мкг/мл, відносна похибка 0,58%. 3. Вивчено умови екстракції мелоксикаму та піроксикаму з водних розчинів в залежності від природи органічного розчинника і рН середовища. Встановлено, що досліджувані препарати добре екстрагуються з кислого середовища при рН 2-4, а оптимальним розчинником для їх екстракції є хлороформ (ступінь одноразової екстракції 99,4% мелоксикаму і 99,6% піроксикаму). 4. Досліджено вплив розчинів електролітів (5% та 25% натрію хлориду і 5%, 25%, 50% амонію сульфату) на ступінь екстракції мелоксикаму та піроксикаму при значеннях рН, що відповідають максимуму (рН 3) та мінімуму екстракції (рН 6 та рН 8). Встановлено, що оптимальним електролітом є амонію сульфат (25% і 50%), який рекомендовано вносити у витяжки для осадження домішок. 5. Вперше проведена порівняльна оцінка методів виділення мелоксикаму і піроксикаму із біологічного матеріалу загальноприйнятими в хіміко-токсикологічному аналізі методами, і встановлено, що даними методами виділяються незначні кількості досліджуваних препаратів. 6. Розроблено ефективні методики виділення мелоксикаму і піроксикаму з біологічного матеріалу та крові, що ґрунтуються на ізолюванні цих препаратів сумішшю 30% розчину ацетатної кислоти з ацетонітрилом, взятих у співвідношенні за об’ємом 30:10, а для очистки витяжок запропоновано використовувати висолювання домішок кристалічним амонію сульфатом. Розробленою методикою можна виділити до 57% мелоксикаму і до 64% піроксикаму з біологічного матеріалу (печінка). З крові цим методом виділяється до 72% мелоксикаму і до 78% піроксикаму. 7. Розроблено методику ізолювання досліджуваних препаратів із сечі, яка дозволяє ізолювати до 92% мелоксикаму і до 96% піроксикаму. 8. Вивчено розподіл мелоксикаму і піроксикаму в органах отруєних тварин при пероральному введенні препаратів. Встановлено, що найбільші кількості мелоксикаму та піроксикаму знаходяться в шлунку із вмістом, нирках, печінці, легенях, крові та сечі. Ці органи рекомендовано відправляти на судово-хімічне дослідження біологічного матеріалу у випадку летальних отруєнь цими препаратами. 9. Вивчено зберігання мелоксикаму та піроксикаму в біологічному матеріалі при його гнитті. Встановлено, що за допомогою методу ізолювання сумішшю ацетонітрил-30% ацетатна кислота через 90 діб з тканини печінки, що піддалася гнильним змінам можна виділити до 8,6 % мелоксикаму та 16,9 % піроксикаму. 10. На основі проведених досліджень запропоновано схему хіміко-токсикологічного аналізу біологічного матеріалу на мелоксикам та піроксикам. |