На підставі проведеного в дисертації мистецтвознавчого аналізу можемо стверджувати, що кам’яна пластика Півдня України скіфо-сарматського періоду постає своєрідним цілісним мистецьким явищем. Упродовж VIII ст. до н.е. — початку IV ст. н.е. вона розвивалася на території сучасного Півдня України, пройшла певні періоди розвитку, протягом яких, як довело дослідження, відбувалися зміни в її образно-пластичному та декоративному вирішеннях. Скульптура була неодмінною складовою життя племен, що проживали на цих землях, і відображала їхні релігійні світоглядні уявлення. Проведене дослідження художніх особливостей кам’яної пластики Півдня України скіфо-сарматського періоду дозволяє зробити наступні висновки: Розглядаючи історіографію кам’яної пластики скіфо-сарматського періоду від середини XIX ст. до початку ХХІ ст., комплексно проаналізовано джерела дослідження, визначено їхній напрямок і основні проблеми. Виокремлено дві групи літературних джерел: дослідження монументальної кам’яної скульптури скіфо-сарматського періоду в XIX — першій половині ХХ ст. та в другій половині ХХ — початку ХХІ ст. В результаті встановлено, що комплекс скульптур скіфо-сарматського періоду розглядався лише в межах історико-археологічних дисциплін й залишився поза сферою наукових зацікавлень мистецтвознавства. Ці джерела не виявляють особливостей згаданих пам’яток як творів мистецтва, що підтверджує актуальність і наукову новизну пропонованої дисертаційної роботи.
Дослідження кам’яної скульптури VIII ст. до н.е. — початку IV ст. н.е. у контексті загальних історичних процесів виявило етапи розвитку й внесло уточнення територіальних та хронологічних меж побутування пам’яток. Простежено умови, в яких розвивалося мистецтво кам’яної пластики скіфо-сарматського періоду, проаналізовано формування композиційної побудови антропоморфного образу „людини-воїна”, втіленого в скульптурі. У процесі дослідження встановлено, що еволюція формо- та образотворення кам’яної пластики протягом VIII ст. до н.е. — початку IV ст. н.е. відбувалося послідовно, унаслідок поступового накопичення нових знань і технологій.
Також визначено, що формування головних осередків кам’яної пластики скіфо-сарматського періоду відбувалося саме на території Півдня України та прилеглої зони Надчорномор’я, чим визначилося їхнє важливе місце в історії мистецтва України. На основі визначення особливостей образно-пластичної та композиційної побудови антропоморфного образу у кам’яній пластиці Півдня України скіфо-сарматського періоду розкрито її видові характеристики. Виокремлено сім морфологічних ознак: антропоморфний стовп, плитоподібна антропоморфна скульптура, пласка скульптура, статуарний рельєф, кругла скульптура, плитоподібна стела та культове каміння. Досліджуючи художні риси кожного з них, визначено, що вони мали релігійний характер і розвивалися як на основі власних традицій, так і під впливом інших культур Північного Надчорномор’я. Особливе значення тут мають впливи елліністичного мистецтва. Розглядаючи художні особливості кам’яної пластики Півдня України VIII ст. до н.е. — початку IV ст. н.е., визначено, що особливе місце в її композиційно-змістовій побудові посідає скульптурний декор. Аналізуючи його визначальні риси, виявлено художні особливості, характер орнаментики, які відображали самобутність і релігійні уявлення цих племен. Встановлено, що поступовий розвиток образно-пластичних вирішень кіммерійських менгірів призвів до змін їхнього композиційного укладу, які відбувалися протягом VIII ст. до н.е. Композиція декору урізноманітнилася, мала продумане компонування деталей і передбачала зображення символів влади, військового обладунку, деталей верхнього одягу, нашийних прикрас.
Аналізуючи декор антропоморфної скіфської кам’яної скульптури, до якого належить зброя, атрибути влади, одяг і деталі анатомічної побудови, ми визначаємо, що їхні художні риси відображають у сукупності з формою важливі для тогочасного мистецтва образи. Спостерігається, що в VІІ — VІ ст. до н.е. декор виконаний схематично, що є ознакою канонізації образу. У V — початку ІV ст. до н.е. з’являються більш різноманітні вирішення, що було пов’язано з удосконаленням технологічних прийомів і зміною певних канонів зображення. А наприкінці VІ — ІІІ ст. до н.е. форма та зображення певним чином взаємодіяли з елліністичним мистецтвом. Аналізуючи художні риси декору плитоподібних стел І ст. до н.е. — початку IV ст. н.е., визначено закономірності форми і виокремлено три різновиди плитоподібних стел: стели з контурним оздобленням, „стели-енциклопедії” та стели з рельєфним оздобленням. Також уперше визначені пластичні характеристики та символіка культових каменів, що мали обрядове призначення. Вивчаючи знаки, нанесені на кам’яну скульптуру сарматського періоду, проведено територіальний, композиційно-пластичний та порівняльний аналіз. Виокремлюючи групи родових тамг царської династії, культових символів та ідеограм-монограм, визначено, що сарматський знак, як схематичне зображення, моделювався на підставі конструктивних аналогів, які містять в собі інформацію сюжетно-змістового характеру, використовуючи образне та композиційно-конструктивне вирішення форми. Проводячи порівняльний аналіз рис обличчя скіфських статуй VII — V ст. до н.е. з групою сарматських знаків І ст. до н.е. — ІІ ст. н.е., визначено, що еволюція зображення у кам’яній пластиці призвела до трансформації реалістичного образу „людини-воїна” на форму знака-символа, що чітко повторював риси обличчя воїна. Уперше укладено найповніший альбом ілюстрацій кам’яної пластики Півдня України скіфо-сарматського періоду з мистецтвознавчим аналізом пам’яток.
Проведене дослідження кам’яної пластики Півдня України скіфо-сарматського періоду, де розглянуто декор, основні види, композицію та еволюцію формо- та образотворення, виявляє художні особливості цієї кам’яної пластики та розкриває її як унікальне мистецьке явище художньої історії культури України. |
