Фольклорні матеріали Західної Волині засвідчують, що кожна її етнографічна одиниця має свій автентичний фольклорний код. Одним із найцікавіших та найбагатших є Горохівський район, на території якого зафіксовано численні твори календарно-обрядової поезії, що відзначаються жанровим розмаїттям. Респонденти з великим захопленням також пригадують колоритні забави на св. Андрія, святкування “Колодки”. Хоча жанрово-тематичний склад усної народної словесності Лока-чинщини порівняно з іншими локальними зонами Західної Волині не є таким яскравим та розмаїтим, однак і тут трапляються цікаві для аналізу фольклорні твори, зокрема гаївки, жниварські пісні, колядки, коляди, щедрівки, “посівання”, “кугутання”. Народна традиційна творчість Радехівщини – жива, збагачена новотворами. У календарно-обрядових піснях (веснянках, гаївках, колядках, щедрівках) згадуються самобутні елементи краю, зокрема топоніми Бебехи, Грицеволя, Ляшків. Динаміка побутування календарно-обрядового фольклору досліджу-ваного регіону тісно пов’язана зі специфікою місцевості, що значною мірою зумовило колоритні народні традиції сіл Ржищів, Бужани, Шклинь, Жабче Горохівського, Привітне Локачинського р-нів Волинської обл., Грицеволя, Бебехи Радехівського р-ну Львівської області. Так, локальним колоритом просякнуті веснянки “Грицевільські парубки”, “На дзвіниці дзвони дзвонять” зі села Грицеволя, що на Радехівщині, гаївки, знані на Горохівщині як “бабоньки”. Найчисельнішими творами весняного фольклору у досліджуваному ареалі є веснянки – 64%, гаївки становлять 30%. З огляду на мистецький рівень та ступінь збереженості особливо цінними є записи зі сіл Грицеволя Радехівського р-ну Львівської обл. від П. Заруденець, Ржищева від Л. Пилипчук та Цегова Горохівського р-ну Волинської обл. від А. Корнило. Літній цикл характеризується побутуванням русальних – 2%, петрівчаних – 8%, купальських – 9% та жниварських пісень – 81%. Хоча на більшій частині обстеженої території свято Купала не відзначали, проте в окремих селах люди ще пам’ятають традиційні купальські дійства й фольклор, що їх супроводжував. Регіональним колоритом відзначаються й жнивні обряди та жниварські пісні. Територія поширення андріївських і варварівських вечорниць, ворожінь на Катерини, напередодні Різдва та Нового року обіймає фактично весь досліджуваний ареал. Найпопулярнішими є колядки, що становлять 43% від загальної кількості записаних народнопоетичних творів зимового циклу. Унікальним явищем фольклорної традиції Західної Волині є звичай “кугутання”, що відомий в усіх трьох досліджуваних районах. Театралізовані дійства на кшталт “Вертепу”, “Кози”, “Маланки”, фольк-лорно-етнографічного комплексу “Колодка”, які є самобутніми явищами української народної творчості загалом, на теренах Західної Волині відзначаються регіональним колоритом. Проблема жанрової диференціації західноволинського фольклору зумовила поглиблений аналіз зафіксованих на цій території матеріалів, їх систематизацію й виокремлення з обрядового контексту. Це передбачає й розгляд прозових жанрів, зокрема народних прикмет, примовок. Закономірно, що чітка ідентифікація цих жанрів майже неможлива, адже нерідко спостерігаємо явище міжжанрової міграції. Тому фольклорний матеріал класифіковано з урахуванням своєрідності творів, їхньої регіо-нальної специфіки, ритмічної будови тексту, темпоральних характеристик та своєрідності виконання, зокрема суб’єктів і адресатів обрядового моменту тощо. У дисертації запропонована авторська модель системи жанрів календарно-обрядових творів Західної Волині. Так, весняний фольклор представлений жанрами, розташованими відповідно до хронологічних меж виконання: а) веснянки, б) гаївки, в) юріївські (юр’євські) пісні. Жанрово-тематичний спектр календарно-обрядових творів літнього циклу представлений: а) русальними, б) петрівчаними, в) купальськими, г) жниварськими піснями. Зимовий цикл календарно-обрядових творів Західної Волині становлять: а) колядки, б) коляди, в) щедрівки, г) віншівки, ґ) “неолітування”, д) посівалки, е) “кугутання”, а також пісні на св. Андрія, при водінні “Кози”, “Маланки”, святкуванні “Колодки”, що дає підстави для виділення їх в окремі жанри. У весняному й зимовому циклах виразним є тісний зв’язок обрядового контексту зі синкретичними дійствами, наскрізь просякнутими сакральним змістом і магією. Жанрова своєрідність творів зумовлює тематичну специфіку та розмаїття мотивів, а тому основний акцент зроблено на системі мотивів календарно-обрядових творів. Як засвідчує фольклорний матеріал За-хідної Волині, вся календарно-обрядова поезія відображає: а) астральні, б) хліборобські, в) любовні, г) шлюбні, ґ) вегетаційні, д) християнські, е) обрядові, є) трудові, ж) величальні з) драстичні та інші мотиви, а також містить відгомони архаїчної епохи. На прикладах творів календарно-обрядового циклу досліджуваного регіону спостерігаємо еволюцію стосунків молоді, особливості дра-матичних обрядових святкувань, аграрних процесів і сільськогос-подарських робіт, які змальовують життя й світовідчування волинян, починаючи з язичницьких часів, втілюють їх багатий життєвий досвід. Календарно-обрядовий фольклор Західної Волині відзначається досконалістю поетичної організації мовлення, яка реалізується через систему художніх засобів, зокрема фоніку, лексику, тропи та синтаксис. Уся образна палітра досягається мистецьки підібраним арсеналом художніх елементів, що їх може створити тільки прекрасно розвинене естетичне чуття. Щоденне мовлення наших предків було багатим і барвистим, пересипаним сентенціями, добре організованим поетично, про що власне свідчать фольклорні матеріали з Західної Волині. Окличні й питальні звороти, повторення слів і виразів, звертання, протиставлення, сполучення синонімічних виразів відіграють важливу роль у посиленні емоційного звучання твору. Отже, зазнавши селекції та шліфування протягом тисячоліть, народне слово стало зразком вродженого естетичного смаку. Наші предки все співане й мовлене сприймали як реальне чи бажане, а тому вірили в його силу. Насичуючи повсякдення красою та святковістю усної народної словесності, вони своїм словом замовляли добробут і благополуччя родин, сподіваючись на опіку вищих сил. Хоча колись багата й динамічна фольклорна система Західної Волині сьогодні значною мірою втратила свій первісний вигляд, однак жителі краю зуміли зберегти основу колоритної та самобутньої з огляду на регіональну специфіку календарної обрядовості й обрядової поезії. Незважаючи на плинність часу, що спричинив значні, а подекуди й безповоротні зміни фольклорної традиції волинян, усе ж вдалося зафіксувати низку цінних автентичних уснословесних текстів, які своїми витоками сягають архаїчних часів. Укладення й залучення до аналізу теоретичного складу додатків, зокрема таблиць допомогло значною мірою унаочнити динаміку побутування жанрів календарно-обрядового фольклору Західної Волині, основних мотивів, водночас більш точно висвітлити погляди автора дисертації на вирішення поставлених завдань дослідження. Значна кількість фольклорних текстів, поданих окремим томом додатків, дала змогу проілюструвати теоретичні засади роботи й водночас сама стала цінним об’єктом вивчення. |
