Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Філологічні науки / Романські мови


Клименко Лада Вікторівна. Юридичні сентенції у французькій мові: семантико-стилістичний і прагматичний аспекти: Дис... канд. філол. наук: 10.02.05 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2001. - 183арк. - Бібліогр.: арк. 155-171.



Анотація до роботи:

Клименко Л.В. Юридичні сентенції у французькій мові: семантико-стилістичний і прагматичний аспекти. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.05 – романські мови. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2001.

Дисертація присвячена комплексному лінгвістичному дослідженню у синхронії і діахронії юридичних сентенцій (фр. adages juridiques) у французькій мові, які функціонують у контексті юридичної мови як особливий, історично-впорядкований вид паремійних висловлювань. Визначаються фактори походження французьких юридичних сентенцій, а також досліджується їхній сучасний статус. Комунікативна реалізація юридичних сентенцій, яку обумовлено сукупністю семантичних, прагматичних, сигматичних і синтаксичних ознак, вивчається в аспекті теорії мовного знаку. Співіснування у мові юридичних сентенцій тенденцій наукового і художнього стилів зумовлюють їхні художньо-стилістичні особливості: синтаксичну структуру фрази, специфічні мовні засоби реалізації лінгвістичного/юридичного поширення лексичного значення термінів, наявність метафор і явище паронімічної атракції.

1. Дисертаційне дослідження, об’єктом якого виділено юридичні сентенції у французькій мові, містить їх комплексний лінгвістичний аналіз, що охоплює змістовий і формальний аспекти і спирається на дослідження історичного контексту їх виникнення та функціонування.

2. Питання онтологічної сутності займає центральне місце у колі типологічних ознак ЮС, а спосіб існування у часі та просторі є основоположною функціональною ознакою. У французькій мові історично-обумовлено співіснують юридичні сентенції, що беруть початок від римської культури, і такі, що утворилися на основі “звичаєвих правил” різних французьких регіонів, висловлених у формі сентенцій, максим та афоризмів. Факт відповідності більшості ЮС позитивному (діючому) праву доводить основний принцип їхньої довговічності: юридичні сентенції, які залишилися в узусі французької мови, є носіями найбільш істинних та глибоких понять, правил і принципів людського життя.

3. Юридичні сентенції ми визначаємо як особливий тип паремійних висловлювань усного походження і розглядаємо як елемент особливого коду з власним значенням і автономною конструкцією у складі юридичного дискурсу, що активізується і набуває змісту і соціальної значущості в процесі комунікації. Комунікативна реалізація юридичних сентенцій як мовних знаків регулюється такими факторами, як мовні складові висловлювання та його семантичні, прагматичні, сигматичні і синтаксичні характеристики, дослідження яких довело універсальність юридичних сентенцій в аспекті теорії мовного знаку.

Особливості семантики юридичних сентенцій визначаються правовою галуззю спілкування. Будь-яка юридична сентенція вказує, посилається або співвідноситься з певним юридичне значення, функціонуючи як засіб представлення та відображення певного юридичного змісту і/або отримання пізнавальної інформації. Одночасно існує ціла група сентенцій, переважно з метафоричним значенням, які лише умовно, за фактом включення їх до авторитетних збірок ЮС, укладених французькими авторами, можна віднести до юридичних. Вони складають периферію семантичного поля юридичних сентенцій.

Майже всі ЮС у французькій мові, в залежності від мети й аспектів їхнього вживання як мовних знаків, виконують такі прагматичні функції: інформативну (формування певної концепції розуміння), оцінну (зумовлення диспозицій до певної переважної лінії поведінки), заохочувальну (скерування поведінки до певного каналу), систематизуючу (організація і впорядкування поведінки). Це доводять результати інтерпретації кожної з сентенцій на основі знакового відношення (V, W, X, Y, Z), де знаком “V” ми позначаємо юридичну сентенцію, застосуванням якої інтерпретатор “W” має на меті спрямувати інтерпретанта “Х” до об’єкту “У”, маючи прагматичну настанову щодо набуття певного досвіду, отримання певних висновків і, нарешті, адекватної діяльності в обумовленій ситуації “Z”.

У сигматичному аспекті юридичні сентенції, які здебільшого є нормативними судженнями, позначають концепції норм поведінки. За змістом юридичні сентенції не просто відбивають реальність, як це відбувається у наукових юридичних текстах, а вказують якою вона повинна бути.

4. Юридичні сентенції, які ми розглядаємо як різновид поетичного мовного жанру, що функціонує у контексті наукового мовного жанру - французької юридичної мови, суттєво збігаючись за прагматичним завданням досягнення чіткості та лаконічності висловлення думки з текстами наукової юридичної мови, з точки зору особливих жанрово-стилістичних засобів реалізації, відрізняються від текстів законодавства та інших офіційних документів. У мові юридичних сентенцій наукові та поетичні тенденції існують одночасно, а їхня взаємодія обумовлює такі стильові риси ЮС, як особлива синтаксична структура фрази, специфічні мовні засоби реалізації лінгвістичного/юридичного поширення лексичного значення термінів, наявність метафор і явища паронімічної атракції.

Головним синтаксичним параметром юридичних сентенцій є стислість їх конструкцій і раціональне синтаксичне сполучення складових, що обумовлює лаконічність висловлювання. Переважна більшість ЮС існує у формі бінарних конструкцій, що часто становлять ритмізовані/римовані лінгвістичні єдності. Еліптична транспозиція компонентів висловлювань сприяє розширенню асоціативні рамки повідомлення і робить ЮС спроможними до варіативності.

В ЮС явище лінгвістичного/юридичного поширення лексичного значення термінів властиве не лише основним частинам мови, але й службовим, займенникам зокрема, причому їх основна, субститутивна функція нерідко залишається нереалізованою.

Висловлювання ЮС містять два різновиди метафор: поетичні і концептуальні. На відміну від останніх, підпорядкованих меті вербалізації дійсності, експресивно-оціночні поетичні метафори виконують здебільшого прагматичні цілі, висловлюючи через похідний образ комунікативну настанову мовця.

Паронімічна атракція не обмежується суто формальними характеристиками, а паронімічний контекст сентенцій містить так звану образну мотивацію зближення паронімів, чим забезпечує їх функціонально-смислове навантаження.

5. Результати дослідження у цілому довели доцільність виділення юридичних сентенцій з контексту юридичної мови як особливого, історично впорядкованого поетичного жанру паремійних висловлювань, якому притаманні власні історико-етимологічні, прагматичні та жанрово-стилістичні особливості.

Перспективою подальшої розробки може бути застосування розроблених моделей аналізу юридичних сентенцій для дослідження інших типів, або загального корпусу паремійних висловлювань як французької, так і інших мов.

Публікації автора:

  1. Клименко Л.В. Паронімія в юридичних сентенціях французької мови // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. пр. – К.: Вид. центр КНЛУ, 2001. - Вип. 7. – С. 97-100.

  2. Клименко Л.В. Семіотичні аспекти юридичних сентенцій французької мови // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. – К.: Прайм-М, 2002. – Вип. 6. - Кн. 1. – С. 186-194.

  3. Клименко Л.В. Утвердження юридичного статусу французької мови // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. – К.: Логос, 2000. – С. 169-175.

4. Клименко Л.В. Сталі словосполучення в юридичній мові // Наукова спадщина професора Ю.О. Жлуктенка та сучасне мовознавство: Зб. наук. пр. – К.: Логос, 2000. - С. 125-128.

Анотації