У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у дослідженні юридичних фактів як підстав виникнення індивідуальних трудових правовідносин. Результати наукового дослідження відображаються у таких висновках: 1. Юридичні факти мають відповідне значення на усіх стадіях правового регулювання. Між елементами механізму правового регулювання трудових відносин має місце функціональна залежність. Конкретна життєва обставина саме у якості юридичного факту може вступати у зв’язки з іншими елементами даного механізму. 2. Поняття «склад юридичного факту» не може включати до свого змісту штучно виділені ознаки: об’єкт, суб’єкт, об’єктивна та суб’єктивна сторони, що характеризують матеріальний зміст факту. Склад юридичного факту не відрізняється від складу інших фактів реальної дійсності. Таким чином, його зміст складають явища і процеси, які, звичайно, мають притаманні їм ознаки. 3. Юридичні умови не можна змішувати з юридичними підставами. Наділення юридично значущих умов рисами юридичних фактів неодмінно призведе до того, що такі умови матимуть прямий зв’язок з відповідними правовими наслідками. Проте факти-умови пов’язані з означеними наслідками опосередковано, через певні проміжні ланки. Вони формують правове середовище, у якому можуть розвиватися різні правові зв’язки. На відміну від юридичних фактів, які є обставинами разового значення, юридичні умови – це обставини багаторазової, тривалої дії.
Факти-умови не можуть входити до фактичного складу, межі якого повинні бути у достатній мірі чіткими та визначеними.
Факти-умови поряд з відмінними мають також спільні з юридичними фактами риси. Вони полягають у тому, що і факти-умови, і юридичні факти передбачаються нормами права. Поряд з цим, одні і ті ж фактичні обставини можуть виступати у одних випадках як юридичні факти, у інших – проявляти себе як факти-умови. Здійснювати класифікацію фактів-умов у трудовому праві можна з прив’язкою до змісту відповідних понять: ділові якості особи, кваліфікаційні вимоги за посадою, тощо. 4. Юридичні факти можна розглядати у вузькому та у широкому розумінні. У широкому розумінні сюди включаються і юридичні факти, і фактичні склади. Вузьке розуміння юридичних фактів передбачає тільки один елемент – юридичний факт, що має матеріально-ідеальний характер. Юридичні факти у трудовому праві України – це факти реальної дійсності – події або діяння (дії або бездіяльність) відповідних суб’єктів трудових і тісно пов’язаних з ними відносин, з якими норми трудового права пов’язують виникнення, зміну, призупинення, поновлення або припинення суб’єктивних прав і юридичних обов’язків у межах цих відносин. 5. Класифікація юридичних фактів у трудовому праві відбувається за певними підставами: за вольовою ознакою, за правовими наслідками, за формою прояву, за характером дії, за змістом. Факти-стани не можуть виділятися у класифікації юридичних фактів за вольовою ознакою поряд з подіями і діяннями. Оскільки володіти однаковою тривалістю можуть як події, так і діяння, то факти-стани цілком правомірно можна відносити або до одних, або ж до інших. Факти-стани як факти безперервної дії необхідно виділяти у класифікаційній системі, підставою якої виступає характер дії. 6. У класифікації юридичних фактів, залежно від зв’язку з індивідуальною волею, замість використовуваного поняття «дії» слід вживати поняття «діяння», яке є більш точним, оскільки передбачає також і випадки бездіяльності. Особливе місце у трудовому праві України займають результативні діяння, з якими норми права пов’язують правові наслідки в силу досягнення відповідними суб’єктами індивідуальних трудових правовідносин відомого практичного результату, що виражений у об’єктивованій формі. 7. Поділ юридичних фактів у трудовому праві залежно від характеру правових наслідків, на правостворюючі, правозмінюючі і правоприпиняючі дозволяє більш глибше пізнати динамічну функцію юридичних фактів у
правовідносинах. Зазначений поділ є умовним, оскільки один і той же факт може припиняти одні правовідносини і створювати інші.
Поряд з трьома видами юридичних фактів за даною підставою слід ще виділяти правопризупиняючі і правопоновлюючі юридичні факти. Правопризупиняючі юридичні факти у трудовому праві викликають призупинення окремих суб’єктивних прав або юридичних обов’язків і не призводять до зміни або припинення трудових правовідносин. Правопоновлюючі юридичні факти у трудовому праві – це обставини, з якими пов’язується поновлення прав і обов’язків, що були порушені раніше. 8. Фактичні склади у трудовому праві України являють собою систему юридичних фактів, які знаходяться у взаємозв’язку і взаємозалежності між собою. Кінцевий результат – виникнення індивідуальних трудових правовідносин є результатом дії усіх елементів складу. Зазначені елементи є рівними за своєю юридичною силою, що ж до останнього елементу, то він певним чином усе підсумовує. 9. Виокремлено стадії укладення трудового договору серед яких: А. Здійснення попередніх переговорів про умови трудового договору, а також додаткових дій (обумовлених трудовим законодавством), оформлення необхідних документів. У межах цієї стадії виділяється: а) звернення громадянина з пропозицією про прийняття на роботу і розгляд його заяви; б) переговори щодо умов трудового договору між сторонами; в) досягнення угоди про укладення трудового договору. Б. Оформлення досягнутої угоди. 10. З метою забезпечення реалізації заборони необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу запропоновано включити до проекту Трудового кодексу України норму, якою зобов’язати роботодавця письмово повідомляти про причини відмови в укладенні трудового договору на вимогу особи, якій відмовлено. 11. Факти-умови, які виражають певні вимоги до кандидатів на виборну посаду (віковий ценз, освітньо-кваліфікаційний рівень, наявність громадянства тощо), не можна вважати спеціальними обмеженнями. Вони не є такими за своєю суттю. Вказані умови сприяють створенню підстав виникнення індивідуальних трудових правовідносин, таким чином відкриваючи юридичну можливість балотуватися на виборну посаду. 12. Згода працівника на участь у виборах має правостворююче значення і може виражатися як усно, так і письмово. Якщо нормою права не передбачено процедуру отримання згоди, то відсутність заперечень з боку кандидата на виборну посаду слід розглядати в якості мовчазної згоди,
тобто конклюдентної дії, яка свідчить про намір особи вступити у трудові правовідносини. За юридичною формою, акт обрання містить волевиявлення лише одного суб’єкта – того, хто обирає. Попередня згода особи на зайняття виборної посади вказує на початок процесу виникнення індивідуальних трудових правовідносин, оскільки така згода є першим елементом складного юридичного факту – акту обрання. Зазначений акт є першим елементом фактичного складу як підстави виникнення індивідуальних трудових правовідносин. Серед елементів фактичного складу обрання на посаду слід виділяти: 1) акт обрання; 2) акт укладення трудового договору. Обидва елементи потрібно визначати в якості складних юридичних фактів, які між собою є юридично рівними. 13. Конкурсне заміщення вакантних посад є фактичним складом, елементами якого виступають: акт конкурсу і акт укладення трудового договору. Накопичення даних елементів повинно відбуватися у визначеному порядку. Акт конкурсу є складним юридичним фактом, який містить наступні елементи: 1) подання претендентом заяви та інших документів на участь у конкурсі; 2) рішення про допуск до конкурсу; 3) конкурсний відбір; 4) голосування, що оформляється протоколом про результати конкурсу. Акт конкурсу може мати місце за наявності таких фактів-умов: 1) наявність вакантної посади; 2) рішення про проведення конкурсу; 3) публікація у засобах масової інформації про проведення конкурсу; 4) наявність або формування конкурсної комісії. 14. Призначення на посаду слід розглядати в якості фактичного складу, елементами якого виступатимуть акт призначення та акт укладення трудового договору. Врахування волі особи, яку вона виражає перед призначенням на посаду, дозволяє стверджувати, що акт призначення має договірну природу. У іншому випадку це означало б ігнорування принципу добровільності вступу у трудові правовідносини. | 