У дисертації наведено теоретичне узагальнення наукових позицій і запропоновано й обґрунтовано на основі новітніх досягнень правової науки і практики новий підхід щодо розуміння концептуальної природи та предметної специфіки юридичної соціології як самостійної правової науки, головним із завдань якої є дослідження внутрішньої соціодинаміки права, виявлення її відмінності від інших сучасних напрямів соціально-правового пізнання, уточнення особливостей її структури та місця в системі юридичних наук. У висновках зроблені загальні підсумки дослідження, сформульовані основні положення, в яких знайшла свій відбиток наукова новизна підходу до аналізу предмета дослідження і які становлять зміст дисертаційної роботи: - юридична соціологія історично і методологічно виникла із загальної теорії права, в рамках якої тривалий час розвивалась як науковий напрям дослідження, поява якого була зумовлена широким впровадженням в правову науку і практику соціологічних методів. Увага акцентувалася на соціолого-юридичних аспектах пізнання загальних закономірностей права. В результаті спеціалізації і диференціації наукового знання почався неминучий процес оформлення юридичної соціології в науку зі своїм предметом і методом, і, як наслідок, вона відокремилась від своєї метаоснови – теорії права. Після цього настав етап її інституціонального розгортання, самовизначення, концептуального розвитку як окремої юридичної науки, який триває й сьогодні; - на відміну від соціології права, об’єктом якої є суспільство як ціле, а право тут постає тільки окремим його елементом, об’єктом юридичної соціології є право як ціле, перш за все як самодостатній нормативний феномен, право у взаємозв’язках і взаємодії з іншими об’єктами (матеріальними та духовними), на які воно впливає і які чинять вплив на нього; - предметом юридичної соціології є специфічні закономірності мікросоціогенезу правових норм, соціодинаміка їх функціонування та безпосередні наслідки соціальної дії, як необхідна умова оптимізації правового регулювання; - гносеологічним обґрунтуванням специфіки методу юридичної соціології є соціолого-юридичний підхід до права як внутрішньої соціодинаміки його структурних елементів, який по суті, будучи синтезом найбільш фундаментальних характеристик методу юридичної соціології, задає, визначає принципові рамки адекватного застосування певних елементів методу в соціолого-юридичному дослідженні, намічає основний ракурс пізнання права юридичною соціологією, визначає шлях, стратегію розв’язання поставлених завдань. Відносно методу юридичної соціології соціолого-юридичний підхід є його виразом у вигляді принципових категорій, базисних уявлень і дослідних рамок, і в цьому смислі може розумітися як редуційована репрезентативність методу, нормуюча предметну орієнтацію юридичної соціології; - юридична соціологія є самостійною правовою наукою, на відміну від соціології права, яка є окремою галуззю загальної соціології; - порівняння юридичної соціології із загальною теорією права, філософією права, порівняльним правознавством та юридичною психологією дозволяє уточнити специфіку її предмета та охарактеризувати її як загальнотеоретичну юридичну науку. У площині предметної і методологічної специфіки, природи отримуваних знань, концептуальної орієнтації і наукових пріоритетів виявляється відмінність її призначення і ролі в пізнанні права. Отже, враховуючи, що свідоме і творче застосування всього теоретико-методологічного арсеналу юридичної соціології допомагає пізнавати об’єктивну нормативну структуру суспільного життя і механізми його нормативної саморегуляції, виявляти правову природу фактичних соціальних норм, які потребують законодавчого закріплення, передбачати прорахунки та уникати їх в юридичній сфері діяльності, тим самим сприяючи підвищенню обґрунтованості правових норм та їх ефективності, виникає нагальна потреба в розширенні соціолого-юридичних досліджень. Сучасна юридична соціологія може і повинна зробити свій внесок у розв’язання кардинальних завдань новітньої правової науки і практики. |
