В дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні всіх елементів юридичної природи кожного з видів актів КСУ та їх місця в системі юридичних актів України. З висновків, що зроблені в дисертації, найбільш загальними й важливими є такі: 1. Вивчення юридичної природи актів КСУ вимагає визначення їх нормативного або ненормативного характеру, юридичної сили, сфери дії, форми актів, статусу та компетенції КСУ як державного органу – суб’єкту прийняття досліджуваних юридичних актів, а також правових форм його діяльності, результати яких відбиваються в цих актах та визначають мету їх прийняття. 2. КСУ посідає особливе місце в системі судової влади України. Сутність діяльності органу конституційної юрисдикції України, його основне призначення складають конституційний контроль та інститут тлумачення Конституції та законів України, які реалізуються через конкретні повноваження КСУ. 3. КСУ розглядає виключно питання права та не виступає правозастосовчим органом. Його акти не є актами правозастосування та не містять правоположень. 4. Акти КСУ не є актами правотворчості, у тому числі „негативної”; не належать до нормативно-правових актів; не входять до системи законодавства України (за винятком Регламенту КСУ, який є відомчим підзаконним нормативно-правовим актом). 5. Рішення та висновки КСУ виступають допоміжними джерелами права, оскільки спираються на первинні правила поведінки, однак мають нормативний характер. За суб’єктом прийняття, процедурою ухвалення, характером проявів нормативності (наявності в них правових позицій) вони наближаються до такого джерела права, як прецеденти, однак мають свої суттєві особливості, оскільки виступають прецедентами тлумачення, “квазіпрецедентами”. 6. З урахуванням мети прийняття актів КСУ та їх юридичних особливостей можна виділити такі види цих актів: акти конституційного контролю; акти щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України; процедурні (процесуальні) акти; внутрішньоорганізаційні акти. 7. Акти конституційного контролю мають змішаний (нормативно-індивідуальний) характер. Резолютивна частина цих актів не містить нормативних приписів. Їх нормативна природа здебільшого визначається викладенням в їх мотивувальній частині правових позицій органу конституційного контролю. У випадку визнання конституційності юридичного акта таке рішення КСУ виступає останнім, завершальним актом процесу правоутворення. 8. Акти КСУ щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України є інтерпретаційними актами та належать до актів нормативного характеру. 9. Шлях визначення юридичної природи правових позицій КСУ проходить через поєднання вихідних положень загальної теорії тлумачення права та доктрини судового прецеденту. Правові позиції є результатом системного тлумачення КСУ Конституції, законів та інших правових актів України, які у концентрованому вигляді виражають не тільки „букву”, а й „дух” відповідних законодавчих положень, мають загальнообов’язковий, нормативний характер та містяться в усіх видах його актів, окрім внутрішньоорганізаційних. |