У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, яке полягає у розгляді юридичної герменевтики як методології здійснення правосуддя, що поглиблює філософсько-правові знання про природу судочинства. Здійснений науково-теоретичний пошук у розгляді зазначеної проблеми виявив особливе значення герменевтизму як провідного засобу розкриття змісту суддівської інтерпретації, що лежить в основі механізму вирішення судової справи. Серед висновків, які зроблені в дисертації, найбільш загальними та вагомими є такі: 1. Юридична герменевтика – це потужний методологічний напрямок юриспруденції, в центрі дослідження якого перебуває процес інтерпретації змістів правової реальності у всій різноманітності її проявів. 2. У концепції юридичної герменевтики вирішення судової справи розглядається як інтерпретація взаємопов’язаної системи «факт-право», внаслідок чого герменевтична природа судочинства розкривається через дуалізм об’єктивності обставин справи та суб’єктивності їх сприйняття учасниками судового процесу. 3. Герменевтико-методологічні засади судової інтерпретації формулюють наступний її алгоритм: а) встановлення фактичних обставин справи; б) розуміння права, яке має бути застосовано відповідно до з’ясованої суддею фактичності; в) прийняття судового рішення шляхом правового оцінювання факту. При цьому хід судового процесу обумовлюється боротьбою сторін у справі за інтерпретаційний результат судді. 4. Змістом процесу з’ясування фактичних обставин справи виступає питання судової істини як герменевтичний результат відображення минулої реальності факту, в якому історія постає як духовно-творче розуміння минулості. 5. У межах реалізації методології юридичної герменевтики проблема судової правотворчості розглядається як питання інтерпретації правової реальності в межах вирішенні конкретної судової справи. В зв’язку з чим сприйняття правового тексту становить складний інтерпретаційний процес як розуму, так і духу судді. 6. У контексті філософсько-правового осмислення сфери судового процесу юридична герменевтика виступає основним методологічним підґрунтям прийняття судового рішення як акта правоінтерпретації обставин справи. Ця діяльність відбувається у два етапи: спочатку розв’язок вибудовується у внутрішній сфері судді, а на другому – зовнішньо об’єктивується у судовому рішенні, яке має бути завжди справедливим. 7. Розкриття природи процесу здійснення правосуддя на базі методології юридичної герменевтики формулює важливі науково-теоретичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення фахової діяльності судді: оскільки розв’язок справи повністю залежить від якості судового розсуду, реформування правосуддя необхідно розпочинати завжди з самого судді, оскільки духовна складова – це найважливіша його якість. У зв’язку з цим потрібно докорінно змістити акцент ролі судді з механічного виконавця на виявника духовності. 8. Здійснений філософсько-теоретичний аналіз судочинства під кутом методології юридичної герменевтики акцентує на потребі створення спеціалізованого наукового напрямку вивчення правосуддя – судової герменевтики, яка має досліджувати проблеми процесу судочинства з точки зору виявлення та розкриття механізмів інтерпретаційної діяльності судді. |