Анотація до роботи:

Пастух С.М. Югославський «воєнний» роман 70–80-х років ХХ ст.: засоби моделювання та парадигма історичної пам’яті. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.03 – література слов’янських народів. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка (Київ, 2007).

Дисертацію присвячено дослідженню югославської (сербської та хорватської) «воєнної» прози 70–80-х рр. ХХ ст. на матеріалі романів «Ніж», «Молитва» В.Драшковича та «Бомба», «Пан полковник», «Тіла і душі» М.Божича. До наукового обігу введено новий літературний матеріал, який осмислено й систематизовано, вміщено у контекст югославського літературного процесу та масиву літератури про Другу світову війну в літературах інших країн.

Уперше в українському слов’янознавстві здійснено спробу висвітлити характер і особливості югославського роману про війну на одному з кульмінаційних етапів його еволюції, розкрити причини і головні напрямки її якісного «стрибка», який відбувся на рубежі 70–80-х рр. і пов’язаний, насамперед, з утвердженням погляду на події війни та народно-визвольної боротьби як на невід’ємну складову історичного минулого нації.

Увагу зосереджено на проблемах історичної пам’яті, зв’язку сюжетних часів у рамках оповідної структури твору, нової ідентичності головного героя як основи для пошуку нової міжетнічної та міжконфесійної єдності, а також на морально-етичних аспектах «воєнної» теми та наслідках остаточної відмови літератури від принципу позитивності героя як обов’язкового атрибуту «своїх» учасників НВБ.