1. Аналіз дослідницької літератури показав, що незважаючи на розвиток досліджень творчості Давида Бурлюка, японський період в творчості майстра найменше вивчений. Спостерігається різниця у трактуванні, а підчас і непорозуміння, недооцінка його діяльності в Японії, пов’язана з певною ізольованістю дослідницьких процесів з одного боку, та відсутністю відомостей про японське авангардне мистецтво та взагалі про художні процеси в Японії 1920-х років – з іншого. 2. Показано, що на момент приїзду Давида Бурлюка процес опанування японськими художниками європейського художнього методу зосередився переважно на академічному імпресіонізмі. Про існування футуризму японські художники та знавці мистецтва мали уявлення лише по репродукціям і текстам італійського художника Томазо Марінетті. Тому японські футуристи, до приїзду Давида Бурлюка, скоріше наслідували зовнішні ознаки нової течії, ніж розуміли її сутність та зміст. Загальний процес модернізації Японії, активне засвоєння досягнень європейського мистецтва зумовили пильний інтерес до «батька російського футуризму» як з боку японських футуристів, так і з боку представників інших напрямів та угрупувань. 3. В дисертації уточнено хронологію перебування Давида Бурлюка в Японії з урахуванням його творчої діяльності. Мистець побував з виставками у Токіо, Йокогама, Нагоя, Кіото, Осака, Кобе, Кагосіма, Кумамото, Фукуока. Він експонував свої твори на 18 виставках, з них 11 організовані Давидом Бурлюком, 7 – виставки японських художників, де мистець демонстрував кілька живописних полотен. 4. Дослідження показало, що подорож на острів Ошима стала першим знайомством Давида Бурлюка з природою субтропіків та життям простих японців, котрі ще зберігали риси традиційного побуту. Саме тут оформлюється інтерес художника до Японії поза сучасною цивілізацією, визначаються провідні мотиви, яким він присвятить згодом більшість своїх творів. Підчас перебування на Огасавара, художник вже свідомо і цілеспрямовано працював як етнограф, ретельно фіксуючи свої спостереження за допомогою слова, пензля, або олівця. Дослідницький інтерес мистця проявився і в написанні етнографічних повістей «Ошима» та «Тихим океаном», у переважно імпресіоністичній трактовці краєвидів архіпелагу Бонін. 5. Доведено, що сприйняття творчості Давида Бурлюка в Японії було не одностайним. Вивчення матеріалів японської преси та таємних документів МЗС Японії 1920-х років показало, що демонстрація «Першої виставки російських художників» в Токіо, Кіото, Осака пройшла з надзвичайним ентузіазмом. Японці чекали на зустріч з художником-футуристом та оригінальними творами футуризму. Сам Давид Бурлюк своїми коментарями, поведінкою та перформенсами служив кращим поясненням та живою ілюстрацією нового мистецтва. Друга виставка, організована художником після повернення з Огасавара, отримала негативну реакцію критики. Непослідовність Давида Бурлюка, який оголосив себе «батьком російського футуризму» та через кілька місяців відкрив виставку під назвою «Природа та життя островів Огасавара – виставка картин російських експресіоністів» викликала в японських художніх колах непорозуміння. Разом з тим, навіть самі пристрасні критики схвально відзначили імпресіоністичні пейзажі художника. Щодо творів, виконаних у кубофутуристичному напрямку, критики знайшли їх недостатньо динамічними. Відновлення інтересу до творчості Давида Бурлюка спостерігається лише після виставки в Кобе, де художник отримав позитивні відгук від історика мистецтва та престижне замовлення від п. Морімото. Відтоді ім’я мистця знову з’являється на шпальтах впливових видань з мистецтва. 6. Аналіз образотворчої спадщини у співставленні з літературними творами, показав етнографічну спрямованість художніх задач, поставлених Давидом Бурлюком, що зумовило переважно реалістичний та імпресіоністичний характер його робіт. В результаті образно-стилістичного аналізу творів Давида Бурлюка, виконаних в Японії, виявлено наступне: - сюжетно-тематичний репертуар робіт японського періоду вирізняється широким діапазоном: портрети, пейзажі, натюрморти, жанрові сцени праці та побуту японців. Більша частина творів по художнім задачам та засобам їх вирішення відноситься до реалізму та імпресіонізму, що зумовлено прагненням передати якомога точніше особливості флори та фауни Японії. Низка творів японського періоду, заснованих на натурних спостереженнях, характеризується художнім узагальненням та алегоризмом, кубофутурістичним рішенням теми; - апеляція Давида Бурлюка у творах, присвячених Фудзі, до класичних взірців японського мистецтва не означала прагнення опанувати його художню систему. У такий спосіб мистець намагався передати образ Фудзі як уособлення всієї Японії. В більшості його робіт, присвячених Японії, простежуються традиції іконопису та української колористики. 7. В дисертації показано, що значення Давида Бурлюка у художньому процесі в Японії полягає в наступному: - приїзд та виставкова діяльність Давида Бурлюка стали підтримкою японському руху за нове мистецтво в цілому, і футуризму, зокрема; - виставкова діяльність Давида Бурлюка, майстер-класи, перформенси та публічні виступи «батька російського футуризму» виявились першим реальним знайомством японських художників з футуризмом та знайшли своє продовження в творчості Кіносита Сюйчіро, а пізніше – в творчості таких об’єднань як Санка, MAVO, Аction. 8. Перспективним напрямком у подальших дослідженнях проблематики, пов’язаної з творчістю Давида Бурлюка в Японії, уявляється вивчення діяльності творчих об’єднань як Санка, MAVO, Аction після від’їзду Давида Бурлюка. Окремої розробки потребує тема творчої студії Давида Бурлюка на Огасавара і участь в ній харківських живописців. Потребує подальшої пошукової роботи й складання повного реєстру творів японського періоду. |