Дисертаційна робота націлена на підвищення соціокультурної ефективності музейної мережі Йорданії як засобу освоєння національної культурно-історичної спадщини та її гідної презентації на світовому рівні. Внеском дисертанта у вирішення проблеми наукового забезпечення процесу використання культурно-історичної спадщини Йорданії музейно-туристичними засобами є такі основні результати дослідження. 1. На підставі всебічного наукового дослідження рухомих і нерухомих пам’яток Йорданії – історико-хронологічної систематизації, типологічного та стилістичного аналізу, характеристики по місцерозташуванню, масштабності, ступеню збереження та дослідження, - підтверджено, що культурно-історична спадщина Йорданії становить за кількісними та якісними параметрами головне національне багатство. Загальнолюдської цінності йому надають феноменальні результати зустрічі і взаємодії різних культур – Заходу і Сходу – на йорданській землі за часів імперії Олександра Македонського та існування Халіфату; наявність об’єктів релігійного паломництва християн та мусульман, досить високий рівень дослідженості пам’яток, обсяг консерваційних та реставраційних робіт. Таким чином доведено, що в Йорданії існує реальна база для широкомасштабних національних та міжнародних соціокультурних проектів. 2. Через системно-генетичной, структурно-функціональний, змістовний і порівняльний аналіз встановлено, що впродовж 1950-1990-х рр. сформувалася типова музейна мережа (з 22 музеїв) як дієвий механізм збереження, освоєння і публічної презентації культурно-історичної спадщини Йорданії. Проте, сучасний стан музейної мережі, більшості музеїв, напрямів основної діяльності, матеріально-технічного, теоретичного, законодавчо-нормативного забезпечення не дозволяє цілком розкрити її творчий потенціал і не відповідає сучасним світовим вимогам. 3. Методом критичного аналізу та узагальнення результатів музеологічних досліджень, що визначають глобальну стратегію і тактику розвитку музейної справи на сучасному етапі, а також їх адаптації до йорданської культурно-історичної ситуації, розкрито шляхи і конкретні засоби удосконалення національної музейної сфери. Насамперед до них належать: прийняття основних теоретичних положень "нової музеології", інституалізація національної музеологічної школи, реорганізація музейної мережі і її збагачення за рахунок створення музеїв "нового типу", зміцнення матеріально-технічної і законодавчо-нормативної бази музейництва, використання інновацій з арсеналу світового досвіду. 4. З огляду на культурно-історичну самобутність Йорданії та сучасні тенденції розвитку музейної справи запропоновано концептуальний підхід до розбудови йорданської музейної мережі на основі ідейної тріади: 1) створення унікального міжмузейного простору для взаємодії провідних світових культур ("Під небом єдиним"); 2) багатомірна музейна презентація арабського світосприйняття і способу життя ("З миром приймаємо…"); 3) музеєфікація об’єктів Святої землі як центрів паломництва ("Одвічні пілігрими"). 5. На основі аналізу йорданської туристичної інфраструктури і сучасної політики пріоритетного розвитку культурного туризму доведено надзвичайну актуальність створення єдиної музейно-туристичної інфраструктури в умовах Йорданії і перспективність новітніх форм "екотуризму", "туризму першовідкривачів", "пригодницького туризму"; "релігійного туризму"; "конгрес-туризму" тощо. | 