Бевз Валентина Григорівна. Історія математики як інтеграційна основа навчання предметів математичного циклу у фаховій підготовці майбутніх учителів : Дис... д-ра наук: 13.00.02 - 2007.
Анотація до роботи:
Бевз В. Г. Історія математики як інтеграційна основа навчання предметів математичного циклу у фаховій підготовці майбутніх учителів. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук зі спеціальності 13.00.02 – теорія та методика навчання математики. – Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – Київ, 2007.
Дисертаційне дослідження присвячене проблемі здійснення інтегративного підходу до навчання предметів математичного циклу у фаховій підготовці майбутніх учителів математики. У роботі науково обґрунтовано і розроблено концепцію вивчення і використання історії математики як інтеграційної основи навчання предметів математичного циклу. На основі визначених концептуальних засад побудовано теоретичну модель вивчення і використання історії математики як інтеграційної основи навчання предметів математичного циклу, яка передбачає: забезпечення пропедевтичного вивчення історії математики і початкової методологічної шляхом введення для першокурсників факультативного курсу “Математика як наука і навчальний предмет”; використання історичного матеріалу безпосередньо у процесі навчання предметів математичного циклу; вивчення систематичного курсу історії математики.
Детально висвітлено методичну систему навчання історії математики; з’ясовано теоретичні підходи до структурування і змістового наповнення курсу; визначено організаційно-методичний інструментарій навчання, зокрема з’ясуванні можливості використання у навчальному процесі нових інформаційних технологій, зокрема комп'ютерного тестування. Обґрунтовано, що в педагогічних університетах курс “Історія математики” доцільно будувати як навчальний комплекс, в якому лекційний курс створюється на хронологічному принципі, а практичний – охоплює історію розвитку окремих математичних галузей та запропоновано варіант такого комплексу.
Експериментальне впровадження побудованої моделі у навчальний процес підтверджує можливість створення з її допомогою сприятливих умов для одержання дидактичних результатів у трьох напрямах: розвиток особистості студентів на основі якісного засвоєння знань з історії математики; вплив історії математики на процес навчання предметів математичного циклу та інтеграцію математичних знань; формування у студентів готовності до професійно-педагогічної діяльності засобами історії математики.
Новітній період розвитку цивілізації характеризується бурхливими процесами інтеграції та диференціації в науці, культурі і суспільстві. Ці процеси докорінно змінюють зміст і структуру сучасного наукового знання, а також знаходять своє відображення в освіті та її компонентах. Завдання інтеграції полягає в об’єднанні всіх ланок навчального процесу в цілісну дидактичну систему, покликану надати суб’єкту навчання фундаментальні й універсальні знання й уміння, що є запорукою їх дієвості, гнучкості та мобільності.
У дисертаційному дослідженні проведено теоретичне узагальнення проблеми інтегративного підходу до навчання предметів математичного циклу і запропоновано її розв’язання у контексті фахової підготовки майбутніх учителів математики. В роботі науково обґрунтовано й побудовано концепцію вивчення і використання історії математики як інтеграційної основи навчання предметів математичного циклу та розроблено шляхи її реалізації у фаховій підготовці майбутніх учителів математики.
Необхідність і своєчасність дослідження зумовлені радикальними змінами пріоритетів навчання на усіх ланках системи освіти. Зміст математичної освіти сьогодні – це не тільки комплекс необхідних знань і умінь, а й виражена в математиці загальна культура.
Відповідно до поставленої мети і визначених завдань у ході дослідження отримано такі результати: з’ясовано стан теоретичної розробки проблеми в науковій літературі та її практичної реалізації в системі підготовки майбутніх учителів математики в педагогічних та класичних університетах; встановлено психолого-педагогічні основи фахової підготовки майбутніх учителів математики взагалі і навчання математики та історії математики зокрема; визначено основні підходи і концептуальні засади вивчення і використання історії математики як інтеграційної основи навчання предметів математичного циклу; розроблено концепцію вивчення і використання історії математики як інтеграційної основи навчання предметів математичного циклу і на її основі побудовано і запроваджено у навчальний процес відповідну модель; обґрунтовано необхідність включення у фахову підготовку майбутніх учителів установочного факультативного курсу “Математика як наука і навчальний предмет” і розроблено структуру, зміст і методичне забезпечення цього курсу; визначено шляхи використання історичного матеріалу в процесі навчання предметів математичного циклу; побудовано і запроваджено на практиці методичну систему навчання систематичного курсу історії математики; експериментально перевірено дієвість розробленої концепції та ефективність методичної системи в умовах реального навчально-виховного процесу.
Порівняння сучасних вимог до підготовки майбутніх учителів математики з реальною практикою їх навчання предметів математичного циклу виявили низку суперечностей і показали, що традиційний підхід, оснований лише на диференціації, не забезпечує можливості цілковито задовольнити особистісні потреби майбутнього вчителя і високі вимоги суспільства до нього.
У процесі дослідження доведено, що ефективним засобом оновлення змісту математичної освіти та удосконалення шляхів підготовки майбутніх учителів математики може стати історія математики, оскільки вона є невід’ємною складовою загальної культури, важливим джерелом комплексу фундаментальних і гуманітарних знань, засобом подолання суперечностей між новими і старими знаннями, а її вивчення створює невичерпний потенціал для здійснення інтеграції математичних знань.
Результати проведеного дослідження щодо вивчення і використання історії математики як інтеграційної основи навчання предметів математичного циклу у фаховій підготовці майбутніх учителів математики дають підстави для таких висновків.
1. Диференціація, яка існує в математичній науці знаходить своє відображення і в процесі навчання: студенти вивчають навчальні дисципліни, у які трансформуються окремі математичні галузі, а тому математика постає перед ними у вигляді набору розрізнених теорій, які начебто зовсім не пов’язані між собою. Щоб студенти зрозуміли складну структуру математики, її внутрішні і зовнішні зв’язки, шляхи і перспективи розвитку, необхідно організувати навчальний процес так, щоб розкрити взаємовплив, взаємопроникнення наукових ідей, принципів, понять, законів і теорій, що входять у зміст кожної математичної дисципліни. Реалізувати такий підхід можна за допомогою широкого використання історії математики на різних етапах навчання математики.
2. Історія математики подає математичну науку в просторі, в часі та в особах: вивчає її зародження, розвиток і функціонування; відтворює її структуру та зв’язки з іншими галузями людської діяльності; розповідає про її творців; висвітлює процес формування математичних методів, теорій, ідей і понять. Як наука історія математики здійснює функцію самопізнання математики, осмислення власних цілей, джерел і методології, допомагає упорядкуванню і класифікації задач, ідей, методів, результатів, що дає можливість розвиватися самій математиці як знаряддю пізнання і забезпечувати пізнання природи науками, які використовують математику. У навчальному процесі завдяки вивченню історії математики можна здійснювати такі функції: зовнішньої і внутрішньої інтеграції; узагальнення, систематизації і конкретизації математичних знань; фундаменталізації і гуманітаризації математичної освіти; гуманізації процесу навчання; національного самоусвідомлення, а також усі загальнокультурні функції. Все це дає змогу розглядати історію математики як інтеграційну основу навчання предметів математичного циклу у фаховій підготовці майбутніх учителів.
3. Навчання у вищій школі – це цілісний двосторонній процес педагогічної діяльності викладача та навчально-пізнавальної діяльності студентів, спрямований на розвиток особистості як самоцінності і мети суспільного розвитку, в результаті якого відбувається засвоєння суб’єктами навчання знань, навичок і умінь, які в цілому сприяють формуванню конкурентоспроможного на ринку праці фахівця. Навчання в педагогічному університеті слід спрямовувати на те, щоб закласти основи професійної майстерності і творчості майбутнього вчителя. У процесі опанування майбутньою професією студенти не тільки мають оволодіти певною системою знань і умінь, а й виробити у себе звичку до постійного навчання і удосконалення себе як фахівця й особистості. Формування професіоналізму майбутнього вчителя математики бажано розпочинати з першого курсу і здійснювати протягом усіх п’яти років навчання в університеті. Головну увагу при цьому необхідно звертати на розвиток у студентів готовності до професійно-педагогічної діяльності взагалі і навчання математики зокрема.
4. Ефективної співпраці зі студентами та раціонального управління їх навчально-пізнавальною діяльністю можна досягти лише за умови врахування викладачами психолого-педагогічних основ навчання. В роботі встановлено, що до психолого-педагогічних основ навчання доцільно віднести: генетичні особливості суб’єкта навчання та їх вікові прояви (здібності і задатки); соціально-психолого-індивідуальні особливості суб’єкта навчання (спілкування, досвід, спрямованість, характер, самосвідомість, інтелектуальні процеси, психофізіологічні якості); компоненти діяльності суб’єкта навчання (потребнісно-мотиваційні, цілеутворюючі, інформаційно-пізнавальні, результативні, емоційно-почуттєві); зміст і процесуальну сторону навчання (визначення цілей і завдань, усвідомлення і засвоєння змісту, адекватність форм, методів і засобів, контроль і оцінювання тощо).
5. В процесі експериментальної перевірки встановлено, що реалізація запропонованої в дисертації Концепції (с. 16) дає можливість побудувати фахову підготовку майбутніх учителів математики відповідно до особистісних потреб майбутнього вчителя і сучасних вимог суспільства до нього. Дотримання Концепції в процесі навчання предметів математичного циклу створює сприятливі умови для розвитку особистості студента (формування наукового світогляду, широкої культурно-історичної компетентності, потреби до самоосвіти і саморозвитку, здатності творчо використовувати набуті знання та вміння, почуття національної гідності й патріотизму; низки позитивних характерологічних рис тощо), навчання математики та інтеграції математичних знань (підвищення інтересу до вивчення математики, активізація навчально-пізнавальної діяльності, мотивація вивчення окремих питань математики, глибоке усвідомлення і засвоєння теоретичного матеріалу, якісне написання курсових і кваліфікаційних робіт, доповнення системи математичних знань, підвищення математичної культури, формування цілісного уявлення про математичну науку тощо), формування у студентів основ професійної майстерності вчителя та готовності до професійно-педагогічної діяльності (сприяє розвитку загальної і професійної культури; формує в мисленні вчителя правильне співвідношення між історичним і логічним; розширює знання про методи навчання, зокрема історико-генетичний, і сприяє їх правильному вибору у педагогічній діяльності; забезпечує матеріалами для здійснення профільного навчання; сприяє формуванню адекватних уявлень про математику, її структуру і методи; допомагає зрозуміти причини труднощів, які виникають в учнів під час засвоєння окремих питань шкільного курсу математики та віднайти шляхи їх подолання тощо).
6. Реалізацію інтегративного підходу до навчання предметів математичного циклу доцільно здійснювати на основі побудованої автором теоретичної моделі, яка відображає три етапи вивчення і використання історії математики у фаховій підготовці майбутніх учителів математики: запровадження факультативного курсу для першокурсників “Математика як наука і навчальний предмет”, основною метою якого є формування у студентів цілісного погляду на математику як складову загальнолюдської культури; використання історико-математичного матеріалу під час вивчення курсів вищої математики, елементарної математики та методики навчання математики; вивчення систематичного курсу історії математики, який покликаний, крім іншого, узагальнити й систематизувати отримані майбутніми учителями математичні знання, здійснити остаточну їх інтеграцію.
7. Початковий етап інтеграції навчання предметів математичного циклу бажано розпочати на основі включення у фахову підготовку майбутніх учителів установочного факультативного курсу “Математика як наука і навчальний предмет”. Впровадження такого факультативного курсу у навчальний процес НПУ імені М. П. Драгоманова та деяких інших університетів засвідчує його ефективність. Практика показує, що даний факультативний курс допомагає: забезпечити наступність у навчанні, перехід від шкільної математики до математики вищої школи; дати основні знання з історії та методології математики, які створюють фундамент для подальшого інтегрованого сприйняття математичних знань; сформувати правильний погляд на математику в цілому, а не лише на окремі її складові частини; акцентувати увагу студентів на фундаментальних поняттях, теоріях, законах, які допомагають гуманізувати навчальний процес і гуманітаризувати зміст навчання математики; показати місце математики в системі інших наук, а також роль математики на сучасному етапі; зіставити зміст і методи математичної науки, університетського курсу і шкільної математики; ліквідувати прогалини у знанні математичної мови.
8. Другий етап інтеграції навчання предметів математичного циклу слід забезпечувати активним використанням історичного матеріалу у процесі вивчення курсів елементарної та вищої математики, а також методики навчання математики. Історичний матеріал може використовуватися з різною метою і на різних етапах навчання: для проведення мотивації вивчення нової теми, для активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів, зокрема для створення проблемних ситуацій, для закріплення нового матеріалу з метою систематизації та узагальнення знань, розширення наукового світогляду тощо.
Дослідження показали, що ефективними є такі форми використання історико-математичного матеріалу: вступна лекція на початку розгляду нової теми чи навчальної дисципліни; історичні екскурси та історико-методологічні повідомлення; демонстрація студентам портрета вченого, ім’я якого згадується у курсі, його праць та повідомлення короткої біографічної довідки про нього; ознайомлення студентів з висловлюваннями про математику і математиків; розв’язування історичних задач; самостійне опрацювання студентами життєвого і творчого шляху видатних математиків та історичного матеріалу, який подається в підручниках і навчальних посібниках; творча робота студентів з історичними відомостями у процесі підготовки курсових, дипломних та інших студентських наукових робіт. Під час вивчення курсу методики навчання математики студенти мають можливість не лише пасивно сприймати і запам’ятовувати історико-математичні відомості, а й активно оперувати ними під час педагогічної практики.
9. На третьому етапі (5 курс) головне місце у здійсненні інтеграційних процесів у навчанні предметів математичного циклу необхідно відвести систематичному курсу історії математики, який у педагогічних університетах доцільно розробляти як навчальний комплекс, в якому лекції будуються на хронологічному принципі, а семінарські заняття охоплюють історію розвитку окремих математичних галузей. Такий підхід дозволяє висвітлити історію формування, розвитку і трансформації математичної науки і надати майбутнім учителям історико-математичні знання, необхідні їм для правильного розв’язання методологічних і методичних питань, які виникають у процесі навчання математики в школі. Вивчення історії математики потрібно організовувати на основі активної самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів, спираючись на вже отримані і засвоєні ними раніше математичні відомості. Це допоможе систематизувати і розширити знання студентів про шляхи розвитку математики і про її творців; продовжити формування цілісних уявлень про математичну науку, розкрити її методологічні і світоглядні основи, проблеми і перспективи розвитку.
Важливе місце у підготовці майбутніх учителів математики має зайняти історія вітчизняної математики, яка є невід’ємною складовою національної культури. Дбаючи про ознайомлення майбутніх учителів з історією розвитку вітчизняної математики, доцільно приділити увагу не тільки творцям нових математичних теорій, а й зупинитися на питаннях поширення математичних знань, їх популяризації, збереження та передавання наступним поколінням. Особливе значення у цьому належить системі освіти, навчальним закладам, товариствам, спеціальним періодичним виданням тощо. Варіативною частиною історії вітчизняної математики має стати розділ, присвячений науковим здобуткам вчених-математиків рідного вузу.
10. Успіх і ефективність навчально-виховної роботи у вищій школі значною мірою залежить не лише від мети і змісту, а й від правильного вибору викладачем методів, форм і засобів навчання. На сучасному етапі підготовки майбутніх учителів математики перевагу слід надавати методам активного навчання і використовувати повною мірою усю різноманітність форм і засобів навчання. Вимоги до навчання у вищій школі не тільки передбачають інноваційні зміни в цілях, змісті, методах, формах і засобах навчання, але й вимагають удосконалення та урізноманітнення способів контролю знань студентів. Поруч з традиційною системою перевірки результатів навчання (поточний і тематичний контроль, контрольні роботи і реферати, заліки й екзамени) доцільно проводити комп’ютерне тестування.
11. Використання історії математики як інтеграційної основи навчання предметів математичного циклу в комплексі з іншими дисциплінами сприяє формуванню цілісної системи наукових знань у студенів, дає їм можливість усвідомити ціннісний і гуманітарний потенціал математичних дисциплін та позитивно впливає на розвиток їхніх особистісних і професійних якостей, що, в свою чергу, підвищує рівень математичної і методичної культури майбутніх учителів і забезпечує формування у них готовності до професійно-педагогічної діяльності в умовах сучасного суспільства.
Підвищення якості підготовки майбутніх фахівців слід розглядати не як самоціль, а як шлях до поліпшення результатів їх соціально-значущої професійної діяльності безпосередньо на робочих місцях. У цьому зв’язку вдосконалення фахової підготовки майбутніх учителів математики є лише частковим вирішенням завдання виведення шкільної математичної освіти на новий рівень функціонування в умовах впровадження культуротворчої освітньої парадигми. Тому набуває актуальності проблема втілення основних положень дослідження у навчально-виховний процес сучасної школи. Ознайомлення з ними широкого кола вчителів та учнів може здійснюватись завдяки розробці навчальних програм, підручників, методичних посібників, збірників задач, публікації науково-популярних статей у фахових та інших періодичних виданнях.
12. Сукупність результатів, отриманих в процесі дослідження, а також в опублікованих автором роботах дає можливість стверджувати, що представлена в дисертації Концепція є реалізованою на практиці і потребує свого подальшого розвитку. Передусім подальші дослідження можуть здійснюватися в таких напрямах: розробка і впровадження інтегрованих курсів “Елементарна математика та історія елементарної математики”, “Історія математики і фізики”; “Історія математики та інформатики”; вплив історичного матеріалу на формування понятійного апарату одного з курсів вищої математики; методика індивідуального навчання історії математики; особливості дистанційного навчання історії математики; активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів засобами історії математики; вивчення історії математики практикуючими вчителями; концептуальні засади підготовки майбутніх викладачів історії математики тощо.
Публікації автора:
Монографія:
Бевз В. Г. Історія математики у фаховій підготовці майбутніх учителів: Монографія. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2005. – 360 с.
Підручники, посібники, програми (з грифом МОН України):
Бевз В. Г. Історія математики: Тестові завдання для контролю знань з курсу “Історія математики”: Навч.-метод. посібник у 2-х частинах. – Ч. І. Тестові завдання (електронна версія). – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2003.
Бевз В. Г. Історія математики: Тестові завдання для контролю знань: Навч.-метод. посібник у 2-х частинах. – Ч. ІІ. Методичні вказівки. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2004. – 18 с.
Бевз В. Г. Практикум з історії математики: Навч. посіб. для студентів фіз.-мат. ф -тів педуніверситетів. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2004. – 312 с.
Бевз Г. П., Бевз В. Г. Математика: Проб. підруч. для 10–11 кл. шк., ліцеїв, гімназій гуманіт. профілю. – К.: ТОВ “Бліц”, 2005. – 256 с. (Особистий внесок: автором дисертації дібрано історичні відомості і пізнавальний матеріал, систематизовано задачі та вправи, розроблено методичний апарат).
Бевз Г. П., Бевз В. Г. Математика: Підруч. для 5 кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.: Зодіак-ЕКО, 2005. – 352 с. (мова укр., рос.). (Особистий внесок: автором дисертації дібрано історичні відомості і пізнавальний матеріал до рубрик “Хочеш знати більше”, систематизовано задачі та вправи, розроблено методичний апарат).
Бевз Г. П., Бевз В. Г. Математика: 6 кл.: Підручн. для загальноосвіт. навч. закл. – К.: Генеза, 2006. – 304 с. (мова укр., рос.). (Особистий внесок: автором дисертації дібрано історичні відомості і пізнавальний матеріал до рубрик “Хочеш знати більше”, систематизовано задачі та вправи, розроблено методичний апарат).
Бевз Г. П., Бевз В. Г., Владімірова Н. Г. Геометрія: Підруч. для 7–9 кл. загальноосвіт. навч. закладів. – К.: Вежа, 2001. – 272 с. (Особистий внесок: автором дисертації систематизовано і розв’язано задачі, дібрано історичні задачі, написано матеріал “Із історії геометрії“).
Бевз Г. П., Бевз В. Г., Владімірова Н. Г. Геометрія: Підруч. для 10–11 кл. загальноосвіт. навч. закладів. – К.: Вежа, 2002, 2004, 2005. – 224 с. (Особистий внесок: автором дисертації написані історичні довідки до розділів, дібрано історичні задачі, систематизовано та розв’язано інші задачі).
Бевз Г. П., Бевз В. Г., Владімірова Н. Г. Геометрія: Підруч. для 7–9 кл. загальноосвіт. навч. закладів. – 2-ге вид., змін. і доповн. – К.: Вежа, 2004. – 312 с; – 2005. – 288 с. (мова рос.). (Особистий внесок: автором дисертації систематизовано і розв’язано задачі, дібрано історичні задачі, написано матеріал “Із історії геометрії”, розроблено методичний апарат).
Бурда М. І., Бевз В. Г., Прокопенко Н. С. Факультативний курс з математики для 7–9 класів загальноосвітніх навчальних закладів // Програми факультативних курсів та курсів за вибором з математики для загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Навчальна книга, 2002. – С. 50-56. (Особистий внесок: автором дисертації розроблено зміст факультативних курсів з алгебри для 7, 8 і 9 класів з використанням питань історії математики)
Бевз В. Г., Мерзляк А. Г., Слєпкань З. І. Математика 5–11 класи // Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Шкільний світ, 2001. – С. 3-62. (Особистий внесок: автором дисертації розроблено і запроваджено загальну ідею використання історії математики в школі).
Геометрія: Експерим. навч. посібник для 10–11 кл. шк. з поглибл. вивченням математики / Г. П. Бевз, В. Г. Бевз, В. М. Владіміров, Н. Г. Владімірова. – К.: Освіта, 1992. – 224 с. (Особистий внесок: автором дисертації підготовлено матеріал до “Історичного нарису”).
Геометрія: Підруч. для учнів 10–11 кл. з поглибл. вивч. математики в серед. загальноосвіт. закладах / Г. П. Бевз, В. Г. Бевз, В. М. Владіміров,Н. Г. Владімірова. – К.: Освіта, 2000. – 239 с. (Особистий внесок: автором дисертації підготовлено матеріал до “Історичного нарису”)
Математика: Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. 5-12 класи / М. І. Бурда, Г. В. Апостолова, В. Г. Бевз та ін. – К.: Перун, 2003. – 64 с. (Особистий внесок: автором дисертації розроблено і запроваджено загальну ідею використання історії математики в школі).
Статті у наукових фахових виданнях
Бевз В. Г. Аналіз деяких курсів історії математики // Дидактика математики: проблеми і дослідження: Міжнародний збірник наукових робіт. – Вип. 23. – Донецьк: Фірма ТЕАН, 2005. – С. 71-78.
Бевз В. Г. Вектори в роботах В. П. Єрмакова // Наукові записки: Зб. наук. статей НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія: педагогічні та історичні науки. – Вип. L (50). – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2002. – С.7-14.
Бевз В. Г. Використання історичного матеріалу у навчанні елементарної математики майбутніх учителів // Дидактика математики: проблеми і дослідження: Міжнародний збірник наукових робіт. – Донецьк: Фірма ТЕАН, 2004. – Вип. 22. – С. 62-68.
Бевз В. Г. Відображення історії науки у шкільних підручниках з математики // Проблеми сучасного підручника: Збірник наук. праць / Редкол. – Вип. 4. – К.: Педагогічна думка, 2003. – С. 110-115.
Бевз В. Г. Засоби навчання історії математики // Дидактика математики: проблеми і дослідження: Міжнародний збірник наукових робіт. – Вип. 20. – Донецьк: Фірма ТЕАН, 2003. – С. 80-93.
Бевз В. Г. Інтеграція і диференціація в освіті // Наука і сучасність. Зб. наук. праць НПУ імені М. П. Драгоманова. – Т. ХLІ. – К.: Логос, 2003. – С. 40-51.
Бевз В. Г. Історія математики в курсі математичного аналізу педагогічного університету // Наукові записки: Зб. наук. статей НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія: педагогічні та історичні науки. – Вип. LVІІ (57). – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2004. – С. 9-18.
Бевз В. Г. Історія математики як галузь наукових знань // Науковий часопис. Серія 5. Педагогічні науки: реалії та перспективи. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2004. – С. 34-41.
Бевз В. Г. Історія математики як інтеграційна основа навчання предметів математичного циклу // Вісник Черкаського університету. – Випуск 70. – Черкаси, 2005. – С. 3-11.
Бевз В. Г. Історія на уроках математики // ПостМетодика. – 1997. – № 1. – С. 33-35.
Бевз В. Г. Комп’ютер як засіб діагностики знань з історії математики // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 2. Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання: Зб. наукових праць / Редрада. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2004. – С. 148-156.
Бевз В. Г. М. В. Остроградський – математик, механік, педагог // Математика в школі. – 2001. – № 4. – С. 66-69.
Бевз В. Г. Міжпредметні зв’язки як необхідний елемент предметної системи навчання // Математика в школі. – 2003. – № 6. – С. 11-15.
Бевз В. Г. Особливості використання історичного матеріалу в курсі методики навчання математики // Наука і сучасність: збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. – Том 48. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2005. – С. 3-15.
Бевз В. Г. Професійна спрямованість курсу “Історія математики” в педагогічному вузі // Дидактика математики: проблеми і дослідження. – 2000. – Вип. 14. – С. 81–91.
Бевз В. Г. Процеси інтеграції та диференціації в науці // Наука і сучасність. Зб. наук. праць НПУ ім. М. Драгоманова. – Т. ХХХІХ. – К.: Логос, 2003. – С. 3–14.
Бевз В. Г. Три джерела векторного числення // Наука і сучасність. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. – К.: Логос, 2002. – Т. ХХХІV. – С. 14-24.
Бевз В. Г. Учням про Фалеса Мілетського // Наукові записки: Зб. наук. статей НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія: педагогічні та історичні науки. – Вип. XLIV (44). – К.: НПУ, 2001. – С. 23-26.
Бевз В. Г. Формування професійно-педагогічних умінь студентів у процесі навчання історії математики // Наукові записки: Зб. наук. статей. Серія: педагогічні та історичні науки. – Вип. LІІІ (53). – К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2003. – С. 22-33.
Бевз В. Г. Що таке математика? // Дидактика математики: проблеми і дослідження: Міжнародний збірник наукових робіт. – Вип. 18. – Донецьк: Фірма ТЕАН, 2002. – С. 3-10.
Бевз В. Г., Сверчевська І. А. Геометричні тіла у визначних геометричних задачах // Математика в школі. – 2002. – № 5. – С. 6-9; № 6. – С. 10-14. (Особистий внесок: автором дисертації визначено загальну ідею, відредаговано і доповнено матеріал співавтора)
Бевз В. Г., Олійник Г. Ф., Швець В. О. Олександр Матвійович Астряб – засновник школи з методики математики в Україні // Математика в школі. – 2004. – № 8. – С. 51-55. (Особистий внесок: автором дисертації проаналізовано і висвітлено значення кількох друкованих творів О. М. Астряба).
Шкиль Н. И., Бевз В. Г. Педагогические идеи М. В. Остроградского и их влияние на развитие образования // Вестник Московского университета. Серия ХХ. Педагогическое образование. – 2003. – № 2. – С. 100-112. (Особистий внесок: автором дисертації зібрано матеріал до статті і здійснено її переклад).
Посібники, програми, статті:
Бевз В. Г. Аль-Біруні – видатний вчений середньовіччя // Математика в школі. – 2003. – № 8.; обкл.
Бевз В. Г. Врахування вікових особливостей студентів у навчанні математики в педагогічному університеті // Теорія та методика навчання математики, фізики, інформатики: Збірник наукових праць. – Випуск V: В 3-х томах. – Кривий Ріг: Видавничий відділ НМетАУ, 2005. – С. 13-20.
Бевз В. Г. Геніальний український математик // Математика. – 1998. – Презентаційний випуск. – С. 7.
Бевз В. Г. Жіночі імена в пантеоні славетних математиків // Математика. – 1999. – № 8 (20). – С. 6-7.
Бевз В. Г. З історії розвитку математичної освіти в Україні. Новини з виставки // Математика. – 1998. – № 8. – С. 1-2.
Бевз В. Г. Історія математики як навчальний предмет // Методи викладання та історія математики: праці Українського математичного конгресу – 2001. – К.: Ін-т математики НАН України, 2006. – С. 102-108.
Бевз В. Г. Історія математики. – Х.: Вид.гр. “Основа”, 2006. – 176 с.
Бевз В. Г. Математик першої величини // Математика. – 1998. – № 4. – С. 7–8.
Бевз В. Г. Математичний календар // Математика в школі. – 1999. – № 1. – С. 21; 2000. – № 1 – С. 15; № 2. – С. 34-49.
Бевз В. Г. Проблеми висвітлення історії вітчизняної математики // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 3. Фізика і математика у вищій і середній школі: Зб. наукових праць – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2004. – № 1. – С. 116-121.
Бевз В. Г. Творець числення кватерніонів // Математика в школі. – 2005. – № 6. – С. 3. Обклад.
Бевз В. Г. Фалес Мілетський і теорема Фалеса // Математика. – 2001. – № 25–26 (133–134). – С. 23-24.
Бевз В. Г. Французький мислитель Паскаль // Математика в школі. – 2003. – № 5. – С. 3. Обклад.
Бевз В. Г., Бевз Г. П. Алгебра у VІІ класі: Методичний посібник для вчителя. – К.: Український Центр духовної культури, 2000. – 136 с. (Особистий внесок: автором дисертації розроблено методичні рекомендації щодо використання історичного матеріалу).
Бевз В. Г., Бевз Г. П. Уроки математики в 5 класі: Посібник для вчителя. – К.: Пед. преса, 2006. – 320 с. (Особистий внесок: автором дисертації розроблено методичні рекомендації щодо використання історичного матеріалу).
Бевз В. Г., Бевз Г. П. Уроки математики в 6 класі: Посібник для вчителя. – К.: Генеза, 2006. – 240 с. (Особистий внесок: автором дисертації розроблено методичні рекомендації щодо використання історичного матеріалу).
Бевз В. Г., Бевз Г. П. Алгебра. 8 клас: Методичний посібник для вчителів. – Харків: Веста: Видавництво “Ранок”, 2003. – 368 с. (Особистий внесок: автором дисертації розроблено методичні рекомендації щодо використання історичного матеріалу).
Бевз В. Г., Бевз Г. П. Алгебра. 8 клас: Планы-конспекты уроков. – Харьков: Веста: Издательство ”Ранок”, 2004. – 368 с. (Особистий внесок: автором дисертації розроблено методичні рекомендації щодо використання історичного матеріалу).
Бевз В. Г. Алгебра. Збірник задач для 9 класу. – Харків: Ранок, 2001. – 112 с. (мова укр., рос.)
Бевз В. Г., Величко Є. І., Каменська Н. В. Математичний календар // Математика в школі. – 1999. – № 2-4. – С. 2. Обклад. (Особистий внесок: автором дисертації здійснено добір та систематизацію матеріалу, загальне редагування).
Бевз В. Г., Величко Є. І., Сліпенко А. К. Математичний календар // Математика в школі. – 2001-2004. – С. 3. Обклад. (Особистий внесок: автором дисертації здійснено добір та систематизацію матеріалу, загальне редагування).
Бевз В. Г., Музиченко С. В. Алгебра. Збірник задач. 7 клас. – Харків: Веста: Видавництво “Ранок”, 2004. – 152 с. (Особистий внесок: автором дисертації визначено ідею, здійснено добір та систематизацію історичних задач і загальне редагування).
Бевз В. Г., Музиченко С. В. Алгебра. Збірник задач. 8 клас. – Харків: Веста: Видавництво “Ранок”, 2002. – 144 с. (мова укр., рос.) (Особистий внесок: автором дисертації визначено ідею, здійснено добір та систематизацію історичних задач і загальне редагування).
Бевз В. Г., Сазонова О. П. Програма з історії математики // Програми з методики навчання математики, елементарної математики та історії математики. – К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2001. – С. 26-34. (Особистий внесок: автором дисертації запропоновано комплексний підхід до побудови курсу, розроблено зміст лекцій і семінарських занять, написано пояснювальну записку).
Бевз В. Г., Сліпенко А. К. Математичний календар // Математика в школі. – 2005. – 2006. – С. 3. Обклад. (Особистий внесок: автором дисертації здійснено добір та систематизацію матеріалу, загальне редагування).
Бевз Г. П., Бевз В. Г. Підручник за яким хочеться навчатися // Математика в школі. – 2005. – № 3. – С. 15-20. (Особистий внесок: автором дисертації розроблено методичні рекомендації щодо використання історичного матеріалу).
Бевз Г. П., Бевз В. Г. Про новий підручник для 6 класу // Математика в школі. – 2006. – № 6. – С. 20-26. (Особистий внесок: автором дисертації розроблено методичні рекомендації щодо використання історичного матеріалу).
Курсові роботи з методики математики: Методичні вказівки / В. Г. Бевз, О. І. Глобін, В. Я. Забранський, В. О. Швець. – К.: УДПУ, 1994. – 68 с. (Особистий внесок: автором дисертації визначено загальну ідею використання історичного матеріалу).
Програма курсу математики для гуманітарних класів (10–11 класи) // Концепція та зміст природничо-математичної освіти в навчальних закладах гуманітарного спрямування: Збірник методичних матеріалів / Г. П. Бевз, В. Г. Бевз, Н. Г. Владімірова. – Вип. 1. – К.: АПН України, 1995. – С. 35-39. (Особистий внесок: автором дисертації визначено загальну ідею використання історичного матеріалу).
Шкіль М. І., Бевз В. Г. Алгоритм доброти. Педагогічні ідеї М. В. Остроградського та їх вплив на розвиток освіти України // Освіта. – 2001. – 29 серпня – 5 вересня. – С. 48-50. (Особистий внесок: автором дисертації дібрано матеріал для статті)
Шкіль М. І., Бевз В. Г. Педагогічні ідеї М. В. Остроградського та їх вплив на розвиток освіти в Україні // Бюлетень Українського математичного товариства. – К.: Ін-т математики НАН України, 2001. – № 9-10. – С. 6-13. (Особистий внесок: автором дисертації дібрано матеріал для статті).
Матеріали і тези доповідей:
Бевз В. Г. Використання історичного матеріалу в курсі методики навчання математики // Евристичне навчання математики. Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції. – Д.: Вид-во ДонДНУ, 2005. – С. 156-157.
Бевз В. Г. Еволюція засобів навчання // Педагогіка математики і природознавство. ІV Всеукраїнські читання, присвячені пам’яті М. В. Остроградського, 4-5 жовтня 2000 р. Збірник статей. – Полтава: ПОІПОПП, 2000. – С. 64-66.
Бевз В. Г. Еволюція поняття “вітчизняна математика” в Україні // Тези Всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні проблеми теорії і методики навчання математики” (6 жовтня 2004 р., м. Київ). – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2004. – С. 11-12.
Бевз В. Г. Елементи історизму як засіб гуманізації і гуманітаризації освіти // Актуальні питання комплексної освіти у спеціалізованих середніх навчальних закладах з підвищеними вимогами до вивчення природничо-математичних дисциплін: Матеріали Всеукраїнської науково-методичної конференції “Рішельєвські читання”. – Одеса: Астропринт, 1999. – С. 32-33.
Бевз В. Г. Елементи історії математики в школі // Сучасні проблеми математики: Матеріали міжнародної наукової конференції. Частина 4. – Чернівці: Рута, 1998. – С. 123-125.
Бевз В. Г. Історія математики як інтеграційна основа навчання предметів математичного циклу // Матеріали Всеукраїнської науково-методичної конференції „Проблеми математичної освіти” (ПМО – 2005), м. Черкаси. – Черкаси: Вид. від. ЧНУ ім. Б. Хмельницького, 2005. – С. 176-179.
Бевз В. Г. М. В. Остроградський – популяризатор математичної науки // М.В. Остроградський – видатний математик, механік і педагог: Матеріали міжвузівської наук.-практ. конференції. – Чернігів: ЧДПУ, 2001. – С. 23-27.
Бевз В. Г. Методологічні аспекти фахової підготовки майбутніх вчителів математики // Особистісно орієнтоване навчання математики: сьогодення і перспективи. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, м. Полтава, 9-10 грудня 2003 р. – Полтава: ПДПУ, 2003. – С. 10-13.
Бевз В. Г. Організаційно-методичний інструментарій навчання математики // Ососбистісно орієнтоване навчання математики: сьогодення і перспективи. Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції, м. Полтава, 6-7 грудня 2005 р. – Полтава: АСМІ, 2005. – С. 70-73.
Бевз В. Г. Особливості семінарських занять з історії математики // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Проблеми вищої педагогічної освіти в світлі рішень І Всеукраїнського з’їзду працівників освіти”. – Ч. І. – К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2002. – С. 61-63.
Бевз В. Г. Пропедевтичне ознайомлення студентів педагогічних університетів з історією математики // Тези Міжнародної конференції “Асимптотичні методи в теорії диференціальних рівнянь”. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2002. – С. 64.
Бевз В. Г. Професійна спрямованість курсу “Історія математики” в педагогічному вузі // Евристичні методи у навчанні математики: Тези доповідей міжнародної науково-методичної конференції (3–5 жовтня 2000 р.). – Донецьк: Фірма ТЕАН, 2000. – С. 56-57.
Шкіль М. І., Бевз В. Г. Педагогічні ідеї М. Остроградського // Педагогічна спадщина М. В. Остроградського і розвиток освіти в Україні. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – Полтава: ПОІПОПП, 1996. – С. 5-7. (Особистий внесок: автором дисертації дібрано матеріал для статті).
Шкіль М. І., Бевз В. Г. М. В. Остроградський – прогресивний реформатор математичної освіти // М. В. Остроградський – видатний математик, механік і педагог: матеріали міжнар. конф., присвяченої 200–річчю з дня народження М. В. Остроградського. – Полтава: ІОЦ ПДУ, 2001. – С. 162-164. (Особистий внесок: автором дисертації дібрано матеріал для статті).
