Анотація до роботи:

Орел А. С. Історія фонологічних систем східнослов’янських мов: лінгвоісторіографічний аспект. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.15 – загальне мовознавство. – Донецький національний університет. Донецьк, 2008.

У дисертації вперше в лінгвістичній історіографії розкрито теоретичні та методологічні проблеми дослідження історії фонологічних систем східнослов’янських мов у студіях мовознавців другої половини ХІХ cт. – початку ХХІ ст. (у взаємозв’язку з генезисом та еволюцією історичної фонології взагалі). Досліджено витоки історичної фонології східнослов’янських мов в історико-фонетичних студіях Харківської, Лейпцизької, Московської, Казанської та Женевської лінгвістичних шкіл; подальший розвиток теоретико-методологічної бази історичної фонології (зокрема історичної фонології східнослов’янських мов) у дослідженнях учених Празької лінгвістичної школи, Московської та Санкт-Петербурзької фонологічних шкіл, а також у концепціях окремих лінгвістів, зокрема А. Мартіне, Є. Д. Поливанова, Н. ван Вейка, В. К. Журавльова, Ю. Я. Бурмистровича та ін. Проаналізовано роботи, присвячені питанням «передісторії» фонологічних систем східнослов’янських мов (ідеться про протослов’янський діалект індоєвропейської прамови та про праслов’янську мову), висвітлено особливості «давньоруського періоду» в історії фонологічних систем східнослов’янських мов і становлення фонологічних систем української, російської та білоруської мов.

Формування теоретико-методологічної бази історичної (діахронічної) фонології (зокрема й історичної фонології східнослов’янських мов) почалося з історико-фонетичних студій учених Харківської, Лейпцизької, Московської, Казанської та Женевської лінгвістичних шкіл. Цьому сприяло становлення принципів порівняльно-історичного дослідження (історизму, причиновості, системності та загального зв’язку явищ), розрізнення синхронічного та діахронічного аспектів вивчення мови, розкриття загальних закономірностей її розвитку, визначення сутності фонетичного закону, установлення відносної хронології мовних явищ, розрізнення понять системи та структури, парадигматики та синтагматики тощо. Розвиток емпіричної бази історичної фонології східнослов’янських мов почався з досліджень учених Харківської та Московської шкіл (концепції «кількісних змін приголосних» О. О. Потебні, зв’язку вокалізму і консонантизму в історії української мови П. Г. Житецького, взаємодії вокалізму і консонантизму в історії східнослов’янських мов О. О. Шахматова).

Визнання тісного зв’язку між синхронією та діахронією (Р. О. Якобсон, М. І. Стеблін-Каменський, О. О. Реформатський та ін.), звернення до історичного аспекту дослідження фонологічної системи зумовило становлення історичної фонології як окремої наукової дисципліни. Формування понятійного апарату історичної фонології, який складається із загальнофонематичних понять та понять про зміни фонематичних сутностей, відбувалося в межах синхронічної фонології. Значний внесок у розвиток та вдосконалення теоретико-методологічної бази історичної фонології (зокрема й історичної фонології східнослов’янських мов) зробили вчені Празької лінгвістичної школи, Московської та Санкт-Петербурзької фонологічних шкіл, а також такі дослідники, як А. Мартіне, Н. ван Вейк, М. І. Стеблін-Каменський, В. І. Постовалова, В. К. Журавльов, Ю. Я. Бурмистрович та ін. На особливу увагу заслуговують концепції Є. Д. Поливанова (конвергентно-дивергентна теорія звукових змін), Р. О. Якобсона (фонологічні мутації), створення формули фонетичного закону алофонного варіювання (В. К. Журавльов), відкриття фонематичного закону в його відмінності від закону фонетичного та застосування цього відкриття в практиці дослідження історії фонологічних систем ланцюга мов від праіндоєвропейської (у вигляді її протослов’янського діалекту) до сучасних східнослов’янських мов (Ю. Я. Бурмистрович).

Дослідження фонологічної «передісторії» східнослов’янських мов доцільно починати з протослов’янського та праслов’янського періодів (В. М. Чекман, В. К. Журавльов, Ю. Я. Бурмистрович, В. А. Маслова та ін.), зважаючи на спадковий характер мовних змін. Очевидна гіпотетичність побудови фонологічної системи протослов’янського діалекту праслов’янської мови пояснює неоднозначність поглядів мовознавців на реконструкцію як основного складу системи фонем, так і тих процесів, які в ній відбувалися (О. Семереньї, Т. В. Гамкрелідзе, В’яч. Вс. Іванов, Л. К. Мошинський, С. Б. Бернштейн, В. К. Журавльов, Ю. Я. Бурмистрович, В. А. Маслова та ін.).

Аналізуючи дослідження сучасних фонологів, зокрема В. К. Журавльова, Ю. Я. Бурмистровича, В. А. Маслової, можна не лише відтворити протослов’янські фонологічні процеси, а й установити причиново-наслідкові ланцюги, результатом яких стало формування фонологічної системи праслов’янської мови. Рефлекси таких протослов’янських та праслов’янських процесів, як делабіалізація голосних та лабіалізація (лабіовеляризація) приголосних, палаталізації та палатації приголосних, монофтонгізація дифтонгів, формування та розпад групофонем тощо послідовно простежуються у фонологічних системах сучасних східнослов’янських мов.

Спираючись на лінгвістичну спадщину своїх попередників (О. О. Шахматова, І. О. Бодуена де Куртене, Н. ван Вейка, Р. О. Якобсона та ін.), В. К. Журавльов висунув гіпотезу про групофонемну будову фонологічної системи праслов’янської мови. Теорія групофонем, розроблена в студіях В. К. Журавльова, є одночасно й узагальненням уже накопичених ідей, і новим словом у генетичному мовознавстві. Важливість відкриття В. К. Журавльова для дослідження праслов’янської фонологічної системи полягає в тому, що в межах теорії групофонем з’ясовано механізм та причини фактично всіх праслов’янських фонологічних процесів, зокрема палаталізацій, палатацій та йотацій, монофтонгізації дифтонгів та дифтонгічних сполучень тощо. Нове тлумачення в межах групофонемної теорії одержали й такі традиційно прасхіднослов’янські («давньоруські») процеси, як занепад редукованих, становлення категорії твердості / м’якості тощо (Ю. Я. Бурмистрович).

Вивчення змін у підсистемі вокалізму східнослов’янських мов, визначення механізму та сутності цих змін, установлення причиново-наслідкових зв’язків є актуальними питаннями сучасних досліджень, зокрема й історико-діалектологічних. Аналіз низки фонологічних праць показав, що провідними процесами в підсистемі вокалізму мовознавці вважають занепад редукованих (В. В. Колесов, В. М. Марков, В. К. Журавльов, Ю. Я. Бурмистрович та ін.), розвиток акання та його різновидів (Ф. П. Філін, В. К. Журавльов, Г. О. Хабургаєв, В. І. Георгієв та ін.), V-депалаталізації (В. М. Чекман, Л. Е. Калнинь, В. В. Колесов та ін.) тощо. Нове тлумачення механізму занепаду редукованих (згідно з гіпотезою про силабофонемну будову «давньоруської мови») подано в дослідженнях В. К. Журавльова та Ю. Я. Бурмистровича. На сучасному етапі розвитку історичної фонології можна виділити дві гіпотези походження акання: 1) праслов’янську (В. К. Журавльов, Я. Ріглер та ін.) і 2) редукційну (В. В. Колесов, Г. О. Хабургаєв та ін.). Важливим для вивчення фонологічної історії східнослов’янських мов є встановлення зв’язків між V-депалаталізаціями та змінами в підсистемі консонантизму, зокрема становленням кореляції твердості / м’якості (В. К. Журавльов, Ю. Я. Бурмистрович та ін.).

До кінця нерозв’язаним залишається питання про наявність у підсистемі консонантизму праслов’янської та «давньоруської» мов диференціальних ознак палаталізованості, палатальності, їхнього співвідношення, а також відповідних процесів (палаталізацій, палатацій). Поряд із загальноприйнятим поглядом про становлення в східнослов’янських мовах протиставлення приголосних за ознакою палаталізованості / непалаталізованості (В. В. Колесов, В. К. Журавльов, Ф. П. Філін, Л. Е. Калнинь та ін.) було висунуто тезу про формування в «давньоруський період» кореляції палатальності / непалатальності (Ю. Я. Бурмистрович). Проблема наявності в «давньоруській мові» кореляції напруженості / ненапруженості та поступової заміни її кореляцією дзвінкості / глухості до кінця не розв’язана (В. А. Глущенко). Аналіз східнослов’янського діалектного матеріалу дозволив зробити висновок про наявність у фонологічній системі певних зв’язків між категоріями дзвінкості / глухості та твердості / м’якості (В. В. Колесов, Р. Ф. Пауфошима, Л. Л. Касаткін, К. В. Горшкова, Г. О. Хабургаєв, Р. Крайчович та ін.). В. В. Колесов, Р. Ф. Пауфошима, С. В. Князєв установили зв’язок між протиставленням приголосних за напруженістю / ненапруженістю та функціонуванням локального палатального ряду в підсистемі консонантизму.

Цікавою є гіпотеза К. В. Горшкової, С. В. Бромлей, С. М. Треблер про розподіл східнослов’янських діалектів на центральні (для яких характерна значна кількість новоутворень) та периферійні (з притаманними їм архаїчними мовними особливостями). Дослідження всіх східнослов’янських діалектів у межах єдиної концепції дозволить точніше прослідити розвиток фонологічних систем української, російської та білоруської мов.

Перспективним видається вивчення морфонологічних явищ східнослов’янських мов в історичному аспекті як продовження досліджень історії фонологічних систем східнослов’янських мов. На зв’язок фонологічних та морфологічних змін указував І. О. Бодуен де Куртене, теоретичне обґрунтування морфонології як окремої наукової дисципліни подано в роботах празьких лінгвістів, прихильниками «морфематизму» у фонології (переважно синхронічній) були представники Московської фонологічної школи. Особливу цінність становить узагальнення Ю. Я. Бурмистровичем низки морфологічних (грамематичних) законів, відкритих В. І. Георгієвим.

Публікації автора:

1. Орел А. С. Лінгвоісторіографічний огляд історико-фонологічних досліджень (на матеріалі східнослов’янських мов) / Орел А. С. // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии : научно-методич. сб. / отв. ред. В. А. Глущенко. – Славянск : СГПУ, 2006. – Вып. ХІV. Ч. 1. – С. 61 – 70.

2. Орел А. С. Витоки історичної фонології східнослов’янських мов / Орел А. С. // Гуманітарний вісник. Серія : Іноземна філологія : всеукр. зб. наук. пр. Число 10 : у 2 т. – Черкаси : ЧДТУ, 2006. – С. 347 – 349.

3. Орел А. С. Історія консонантної кореляції дзвінкості / глухості в східнослов’янських мовах у дослідженнях мовознавців другої половини ХХ ст. / Орел А. С. // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (філологічні науки) : матеріали ІІІ Міжнародної конференції, присвяченої Європейському Дню Мов. – Луганськ : Вид-во ЛНПУ імені Тараса Шевченка, 2006. – № 14 (109). Ч. 1. – С. 110 – 114.

4. Орел А. С. Теорія групофонем та її місце в дослідженні історії фонологічних систем східнослов’янських мов / А. С. Орел // Східнослов’янська філологія : зб. наук. праць. Мовознавство. – Горлівка : Вид-во ГДПІІМ, 2006. – Вип. 8. – С. 164 – 170.

5. Орел А. С. Ідеї історичної фонології в студіях учених Празької школи / Орел А. С. // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (філологічні науки). – Луганськ : Вид-во ЛНПУ імені Тараса Шевченка, 2007. – № 5 (122).– С. 80 – 85.

6. Орел А. С. Тенденція до палаталізації в історії фонологічної системи праслов’янської мови (лінгвоісторіографічний аспект) / Орел А. С. // Научный журнал. Культура народов Причерноморья : материалы XIV Международной лингвистической конференции «Язык и мир». – Ялта, 2007. – № 110. Т. 2. – С. 82 – 84.

7. Орел А. С. Дослідження вчених Московської фонологічної школи у світлі сучасних історико-фонологічних уявлень / Анна Орел // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Лінгвістика» : зб. наук. праць. –Херсон : Вид-во ХДУ, 2008. – Вип.VI. – С. 69 – 73.

8. Орел А. С. Механізм занепаду редукованих у концепціях В. К. Журавльова та Ю. Я. Бурмистровича / Орел А. С. // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии : научно-методич. сб. / отв. ред. В. А. Глущенко. – Славянск : СГПУ, 2008. – Вып. ХVІ. – Ч. 1. – С. 27 – 32.

9. Орел А. С. Возрождение забытых открытий в лингвистике ([рец. :] Бурмистрович Ю. Я. Найти пропавший век!: Очерки по истории славянского исторического языкознания : учебное пособие для филологов высших учебных заведений. Абакан : Изд-во Хакасского государственного университета, 2006. – 59 с.) / Глущенко В. А., Орёл А. С. // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии : научно-методич. сб. / отв. ред. В. А. Глущенко. – Славянск : СГПУ, 2007. – Вып. ХV. Ч. 1. – С. 206 – 215.

10. Орел А. С. [Рец. :] Журавлёв В. К. Теория группофонем: Развитие группового сингармонизма в праславянском языке / предисл. Ю. Я. Бурмистровича. – М. : Изд-во ЛКИ, 2007. – 128 с. / Глущенко В., Орел А. // Мовознавство. – 2007. – № 6. – С. 82 – 85.

11. Орел А. С. Фонологічна інтерпретація генезису й розвитку східнослов’янського акання у мовознавстві другої половини ХХ ст. / Орел А. С. // Дійсність – думка – дослід : матеріали 3-ї загальноуніверситетської наукової конференції молодих учених (30 – 31 березня 2006 року) / відп. ред. В. А. Глущенко – Слов’янськ : Видавничий центр СДПУ, 2006. – Вип. 3. – С. 103 – 106.

12. Орёл А. С. Формирование корреляции согласных по твёрдости / мягкости в восточнославянских языках (лингвоисториографический обзор) / Анна Орёл // Acta albaruthenika, rossiсa, polonica. VІІ міжнародная навуковая канферэнцыя «Беларуска-руска-польскае супасталяльнае мовазнаства, літаратуразнаства, культуралогія» : зб. навук. артыкула / пад агульнай рэд. Г. М. Мезенка. – Віцебск : Выд-ва УА «ВДУ імя П. М. Машэрава», 2006. – С. 86 – 88.

13. Орёл А. С. К вопросу об актуальных проблемах исторической фонологии восточнославянских языков (лингвоисториографический аспект) / Орёл А. С. // Лексико-грамматические инновации в современных восточнославянских языках : материалы III Международной научной конференции 19 – 20 апреля 2007 года. – Днепропетровск : Пороги, 2007. – С. 43 – 45.

14. Орел А. С. Витоки праслов’янської фонології / Орел А. С. // Пошуки і знахідки : матеріали наукової конференції молодих вчених СДПУ / укладач В. К. Сарієнко. – Слов’янськ, 2007. – С. 133 – 136.