Проведене дослідження дозволило сформулювати основні узагальнюючі висновки. Зараз Україна поставлена перед об'єктивною необхідністю активізації інвестиційної діяльності на створення конкурентноздатних господарських систем, модернізацію і реконструкцію діючих структур, забезпечення диверсифікації капіталу в напрямі соціально орієнтованих структурних перетворень. Ключова роль в цьому процесі належить державі, яка визначає вектор розвитку інвестиційної політики виходячи з стратегічних задач трансформації економіки. Інвестиційна і інноваційна діяльність повинна, на наш погляд, стати вирішальною ланкою всієї економічної політики держави. Без неї не вдасться швидко подолати загальноекономічну кризу і вийти на рубежі економічного зростання, забезпечити приріст соціального ефекту, збалансованість макроструктури. Результати дослідження показують, що в самому відтворювальному процесі закладені внутрішні потенції необхідного інвестування. Треба навчитися своєчасно акумулювати і швидко інвестувати ресурси накопичень в об'єкти найбільш вигідного напряму. На наш погляд, перше місце тут повинні зайняти внутрішні джерела. Це передусім, кошти амортизаційного фонду, які повинні відображати реальні масштаби акумуляції і використовуватися тільки на відтворення. Жорстка монетарна модель розвитку економіки, направлена на боротьбу з інфляцією будь-якою ціною, привела до обвального падіння виробництва, зростання безробіття, зробила все для ліквідації можливостей внутрішнього інвестування. Найважливішу роль в стратегії інвестиційної діяльності відіграє обгрунтований вибір напрямів інвестування - наскільки вони будуть відповідати національним інтересам держави. За всі роки незалежності в країні так і не був створений механізм стимулювання інвестиційного процесу, не використовується практика інвестиційних угод з великими інвесторами. Дії, направлені на розвиток ВЕЗ, залишаються на рівні економічної пропаганди. В умовах обмеженості інвестиційних ресурсів, що склалися в Україні, визначальною уявляється розробка механізму перетворення короткострокових капіталів в довгострокові. Розробка цього механізму і реалізація його в економіці країни здійснюється на державному рівні практично всіх країн світу. Країни самостійно формують своєрідні варіанти механізмів, що передбачають створення відповідних інститутів і введення певних правил, які, відповідно до умов і державних інтересів, відіграють роль штучного економічного механізму первинного стимулу і управління подальшим розвитком економічних явищ. Такий економічний механізм виконує роль інструмента, який свідомо проводить в інвестиційний процес економічну політику держави. По мірі розвитку інфраструктури банків можна було б рекомендувати підприємствам акумулювати амортизаційні фонди на спеціальних рахунках в банках, з виплатою відповідних процентів по вкладах і контролем за цільовим витрачанням цих коштів. Механізмом, який зміг би реально допомогти в розв'язанні проблеми погашення боргів по кредитах, може стати глибока реструктуризація підприємств-боржників. Така реструктуризація повинна передбачати виділення на певному етапі рентабельної частини виробництва із загальної структури підприємства, за рахунок прибутковості якого можна було б забезпечити повернення кредитів. Отже, інвестиційний процес потребує державного регулювання. |