У дисертації обґрунтовано теоретичні, методичні та практичні засади інвестиційного забезпечення технічного оновлення суб’єктів сільського господарства в умовах ринкової економіки. Результати проведеного дослідження дозволяють зробити такі висновки концептуального, теоретичного і практичного характеру. 1. Технічне оновлення сільського господарства істотно впливає на впровадження прогресивних технологій, якість продукції та ефективність сільськогосподарського виробництва. Технічне оновлення слід розглядати як систему організаційно-економічних, інвестиційно-інноваційних і фінансових заходів, спрямованих на технічне забезпечення аграрних підприємств. Оновлення машинно-тракторного парку забезпечується не тільки постачанням машин і обладнання, а й належним технічним сервісом, ремонтом нових та вживаних технічних засобів. 2. Інвестиційне забезпечення технічного оновлення сільського господарства – це всі види майнових й інтелектуальних цінностей, що спрямовуються на комплексний розвиток технічних формувань та інженерно-технічне забезпечення аграрного виробництва на інноваційній основі, в результаті яких створюється прибуток (дохід) і досягається соціальний ефект. 3. Сучасний стан технічного забезпечення аграрного сектору не відповідає вимогам новітніх агротехнологій. Щорічне зменшення парку сільськогосподарської техніки призвело до суттєвого збільшення строків виконання сільськогосподарських робіт, порушення технологічних вимог та зростання втрат сільськогосподарської продукції. Забезпеченість сільськогосподарського виробництва основними видами техніки знаходиться в межах 30-70% до технологічної потреби. Стан наявного машинно-тракторного парку на 60-80% досягнув критичної межі експлуатації. 4. При обґрунтуванні напрямів оновлення технічних ресурсів необхідно забезпечити активну адаптивність динамічної системи “людина –машина – рослина – грунт – довкілля” та взаємодії цих елементів у визначених параметрах і змінному часі з метою ефективного використання машинно-технологічного парку, ресурсозбереження та екологічної безпеки довкілля. 5. Оновлення машинно-тракторного парку можна досягти шляхом концентрації наукового, фінансового та організаційного потенціалу на основі науково обгрунтованої системи машин. Технічне переоснащення аграрного сектору повинно здійснюватися відповідно до сучасних вимог агро- технологій, які формують продуктивність, універсальність, енергоємність, матеріалоємність, якість, надійність, безпечність, комфортність, екологічність машин. 6. На основі аналізу стану вітчизняного виробництва й імпорту сільськогосподарської техніки встановлена прогнозна структура і пропорційні співвідношення чинників оновлення машинно-тракторного парку: виробництво вітчизняної техніки – 75%; ремонт та відновлення техніки – 10; імпорт окремих видів техніки – 10; техніка вторинного ринку – 5%. 7. Стратегія інвестиційного забезпечення технічного оновлення суб’єктів сільського господарства має ґрунтуватися на зарубіжному досвіді моделювання процесів і прогнозу тенденцій та перспектив розвитку сільського господарства. Напрями і фінансові механізми державної підтримки інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу у межах 4% загальних видатків державного бюджету дозволить оновити машинно-тракторний парк протягом 12-15 років, збільшити виробництво валової продукції сільського господарства і зменшити втрати урожаю. 8. Формування ринку технічних засобів має супроводжуватися пошуком оптимальних організаційно-економічних форм сервісного і ремонтно-технологічного обслуговування. Провідна роль у ньому має належати машинобудівним заводам та їх участі у створенні ринкової інфраструктури: сервісних центрів, дилерських підприємств, прокатних пунктів, фірмових магазинів, машинно-технологічних станцій з реалізації і прокату машин. Заводи-виробники і створені ними сервісні центри мають взяти на себе відповідальність за передпродажну підготовку техніки, її реалізацію, гарантійний та післягарантійний період експлуатації, а також відновлення і повторний продаж машин. 9. В економічно міцних, великих сільськогосподарських підприємствах доцільно створити техніко-технологічні комплекси, які спроможні своєчасно і якісно виконувати роботи з дотриманням усіх вимог агротехнологій у фермерських та селянських господарствах. 10. Доцільно створювати сервісні центри по ремонту, відновленню і реалізації вживаної техніки, діяльність яких розширить ринок технічних засобів, агрегатів та запасних частин до них дозволить повніше завантажити виробничі потужності підприємств дасть можливість економічно слабким підприємствам придбати відновлену техніку. |