У дисертації вирішено важливу наукову задачу теоретичного обґрунтування і розробки науково-практичних рекомендацій щодо вибору інвестиційної стратегії країн, що розвиваються. На основі проведеного дослідження сформульовано наступні висновки: 1.На основі дослідження автором запропоновано механізм впливу інвестицій на економічне зростання держави, який обумовлено закономірностями процесу розширеного відтворення і полягає у використанні частини додаткового суспільного продукту для збільшення кількості і якості всіх елементів системи продуктивних сил суспільства. 2.Автором запропоновано визначення поняття інвестиційної стратегії держави як упорядкованої в часі системи приоритетних напрямків, форм, методів і засобів використання інвестиційних ресурсів з ціллю ефективного вирішення економічних, політичних або соціальних задач, що встановлені державою. 3.В умовах дії інтеграційних тенденцій у світовому економічному просторі інвестиційна активність у кожній окремій країні може підтримуватися і стимулюватися за участю іноземного капіталу. На розміри цієї підтримки і її ефективність істотно впливає інвестиційний клімат країни-отримувача. Поняття інвестиційного клімату включає комплекс елементів, що бере до уваги іноземний інвестор, приймаючи рішення про здійснення інвестицій. Цей клімат формується під впливом політичних, економічних і соціальних причин, і найбільш важливу роль серед них відіграють економічні параметри країни-отримувача інвестицій. 4.Проведений в роботі аналіз показав, що з середини минулого сторіччя до початку 1990-х рр. основним джерелом іноземного фінансування для країн, що розвиваються, була офіційна допомога з метою розвитку. Велику частку офіційної допомоги з метою розвитку більшості країн-донорів складали гранти. З початку 90-х рр. головну роль у структурі потоків приватного капіталу стали відігравати портфельні і прямі іноземні інвестиції. 5. Для активізації процесу залучення потоку ПІІ країна повинна мати досить великий ринок збуту, відносно високу кваліфікацію робочої сили і розвинену інфраструктуру, провести лібералізацію політики, що означає відкриття національних ринків і введення вільного режиму для усіх видів ПІІ і форм організації бізнесу. 6.Основні перешкоди, що заважають широкомасштабним інвестиціям у нові проекти Єменської Республіки зводяться до наступного: нерозвиненість базової інфраструктури; відсталість управлінської структури, корупція серед чиновників; відсутність інвестиційних компаній і відомств, що займалися б експертною оцінкою економічних проектів; відсутність інформації; коливання курсу національної валюти, її нестійкість; відсутність виробничих потужностей; недоліки в підготовці робочих кадрів; нерозвиненість системи банківсько-кредитних установ; політична нестабільність і т.ін. 7.Створення та розширення виробничих потужностей в Ємені залежить від інвестицій і ділового клімату, які сприяють більшій кількості інвестицій. Уряди держав можуть отримати значний прибуток, вкладаючи капітал у фізичну інфраструктуру: дороги, порти, залізниці і матеріально-технічне забезпечення транспортної системи, — а також у людські ресурси шляхом підтримки базової освіти, спеціалізованого навчання і системи охорони здоров'я, завдяки яким можна створити продуктивну робочу силу. 8. З урахуванням особливостей розвитку Єменської Республіки, автором запропоновано нову стратегію реформ в інвестиційній сфері, яка повинна передбачати (див. рис.4): становлення режиму строгої фінансової і господарської економії для приведення сукупного попиту у відповідність із сукупною пропозицією; надання повної свободи для іноземних інвесторів, зняття всіх обмежень на імпорт і експорт і усунення перешкод, що заважають розвитку приватного сектора; переважний розвиток виробництва експортних товарів, зниження обмінного курсу і скасування обмежень на оборот іноземної валюти. |