Дисертаційне дослідження є спрямованим на розкриття багатобічної економічної природи інвестиційної поведінки як особливої категорії економічної теорії і дозволяє зробити наступні теоретичні висновки. 1. Інвестиційна поведінка являє собою перетворену форму функціонуючого капіталу, складові якого в процесі руху стають суттєвими елементами інвестиційної поведінки. Інвестиційна поведінка як категорія економічної теорії являє собою процедурні дії інвесторів, які реалізують свої інтереси шляхом формування установок, мотивів, відбору інструментів, складання планів, розробки проектів, прийняття рішень згідно стратегій і стиля. 2. Характер і моделі інвестиційної поведінки визначаються принципами, сукупністю і комбінуванням інструментів, які є операційними активами бізнесу. Залежно від оперуванням інструментами інвестиційна поведінка буває одновимірною і багатовимірною, звичайною і калькулятивною. На інвестиційну поведінку впливає інвестиційний клімат, який характеризується різноманіттям інституційних форм, що прямо або побічно впливають на структурні елементи поведінки інвесторів. Інвестиційний клімат зумовлює відповідні способи координації, регулювання, контролю, захисту і гармонізації поведінки інвесторів. 3. В трансформаційній економіці основні риси інвестиційної поведінки головних суб'єктів ринкової економіки (домогосподарств, фірм, держави) знаходяться в стадії формування. 4. Інвестиційна поведінка домогосподарств в широкому розумінні є умовою відтворення різноманіття здібностей окремих людей та населення в цілому. У вузькому значенні вона являє собою дії індивідів, що оперують інвестиційними інструментами з метою отримання вигоди (в доходній чи недоходній формах). Інвестиційна поведінка домогосподарств набуває різних моделей залежно від установок, мотивів, способів та джерел вкладання, інструментів та стилів. Найбільш типовими є стереотипні, спекулятивні, страхові, кредитні, опортуністичні, індивідуальні і колективні моделі. 5. Моделі інвестиційної поведінки фірм є алгоритмами прийняття рішень відповідно до їх цільової функції та умов зовнішнього і внутрішнього середовища. Найпоширенішими моделями інвестиційної поведінки є моделі акселератора, максимізації вартості фірми, вірогідного підстроювання капіталу, відновних інвестицій, стратегічних інвестицій, інноваційного розвитку. У сучасних умовах найбільшу актуальність має інноваційна модель поведінки фірми, що базується на прийнятті нової ідеї або образу дій (системи, програми, устрою, процесу, продукту або послуги). У моделях інвестиційної поведінки фірми істотне місце займають стратегії диверсифікації інвестицій, що відображається в характері формування інвестиційного портфеля. Найпоширенішими з них є: формування портфелів консервативного зростання, агресивного доходу, консервативного доходу, надійності. Той або інший вид портфеля виявляється у відповідному інвестиційному стилі. 6. Інноваційна модель поведінки держави забезпечує становлення нового інституційного і технологічного образу життєдіяльності суспільства в цілому, в основі якого лежить заміщення його традиційних норм поведінки на інноваційні, що включають, з одного боку, нові детермінанти в ієрархічній системі взаємодії держави з іншими рівноправними суб'єктами, а з іншого – зміну способів прийняття рішень в невизначеному середовищі шляхом інноваційного пошуку способів адаптації правил. Об'єктивною основою формування інноваційної моделі поведінки держави є неоднакова органічна будова національного капіталу і різна вартісна щільність економічного простору, вирівнювання яких шляхом загальносвітового переливу капіталу не може забезпечити конкурентоспроможності національних господарських систем. Пізнання інвестиційної поведінки дозволяє сформулювати рекомендації щодо її подальшого дослідження, використовування одержаних теоретичних результатів у викладанні економічних дисциплін і їх практичному втіленню: 1. Створити дослідницьку групу, що включає економістів, соціологів, психологів, для розробки дослідницького проекту «Інвестиційна активність суб'єктів економіки». Метою даного проекту є розробка основних напрямів в дослідженні інвестиційної поведінки суб'єктів ринкової економіки, зокрема таких, як вимірювання індексу споживацьких настроїв, оцінка фінансового потенціалу населення і можливості використовування накопичень в інвестиційних цілях, визначення структури потенційних інвесторів промислових підприємств і виявлення умов підвищення їх інвестиційної активності, соціально-психологічні аспекти інвестиційної поведінки населення. 2. Сформувати інститут моніторингу інвестиційної активності населення України (у формі аналітичного центру або іншої подібної організації), що об'єднує науковців, викладачів вищої школи, представників органів державного управління, фінансових і кредитних організації, які працюють з інвестиційними ресурсами. Інститут моніторингу інвестиційної активності повинен здійснювати наукову і науково-методичну діяльність у сфері дослідження інвестиційної поведінки. Основним напрямом роботи інституту моніторингу повинне стати проведення регулярних досліджень механізмів фінансової активності населення (на основі всеукраїнського моніторингу громадської думки, збору і аналізу інформації про інвестиційну активність населення України) і підготовка на їх основі аналітичних продуктів (щорічних тематичних доповідей, рекомендацій щодо формування загальнодержавної, регіональної і місцевої політики у галузі інвестиційної поведінки населення), видання і розповсюдження методичної літератури, розробка учбових програм, а також експертиза інвестиційних проектів, направлених на залучення коштів населення, надання консультаційних послуг в даній сфері та ін. 3.Організувати соціально-економічне обстеження інвестиційних можливостей домогосподарств і умов залучення їх інвестиційних ресурсів в економічний оборот. 4. Провести аналіз і розробити рекомендації щодо збільшення рівня заощаджень населення і інвестицій. 5. Розробити учбові курси і освітні програми, націлені на вивчення різних аспектів інвестиційної поведінки суб'єктів ринкової економіки. 6. На замовлення комерційних організацій (банків, інвестиційних і страхових компаній, недержавних пенсійних фондів і ін.) проводити експертизи та розробляти програми щодо залучення коштів населення (на загальнонаціональному, регіональному і муніципальному рівні). 7. Рекомендувати Комітету з цінними паперів розробити консультаційні проекти з супроводу емісії цінних паперів (перш за все, регіональних і муніципальних зобов'язань) з метою їх розміщення серед різних ринкових суб’єктів. 8. Включити вивчення інвестиційної поведінки в курс економічної теорії (перетворення основних елементів капіталу в інвестиційну поведінку суб'єктів), мікроекономіки (вивчення інвестиційної поведінки домогосподарств і фірм), макроекономіки (інвестиційна поведінка держави, особливості його інноваційної моделі), а також в інших економічних дисциплінах (інвестиційний менеджмент, економічна політика держави). 9. Рекомендувати створення на крупних фірмах і корпораціях відділів з управління інвестиційною поведінкою акціонерів і робітників з метою підвищення ефективності цього напрямку діяльності. |
