Анотація до роботи:

Грек Л.В. Інтертекстуальність як проблема перекладу (на матеріалі англомовних перекладів української постмодерністської прози). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.16. – перекладознавство. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2006.

Дисертація присвячена вивченню проблеми відтворення інтертекстуальності у перекладі. Інтертекстуальність визначається як вкраплення в текст інших текстів у вигляді цитат, алюзій та ремінісценцій. Матеріалом дослідження є українські прозові постмодерністські твори та їх переклади.

Доведено, що оскільки інтертекстуальність є однією з провідних ознак постмодернізму, то характер її відтворення у перекладі зазнає впливу таких визначальних рис постмодерністської поетики, як гра та іронія. З урахуванням цього сформульовано принципи перекладу інтертекстуальних одиниць у постмодерністському творі.

Виявлено форми існування інтертекстуальних одиниць в українських постмодерністських творах в залежності від їх тексту-джерела. Досліджено способи перекладу інтертекстуальних одиниць та обґрунтовано критерії оптимального застосування цих способів при перекладі постмодерністського твору.

В ході нашого дослідження ми дійшли таких висновків:

1. Інтертекстуальність є однією з найбільш помітних властивостей постмодерністського твору, не відтворення якої в перекладі порушує постмодерністську поетику.

2. Постмодерністська інтертекстуальність існує у просторі тотальної гри та іронії, які впливають на формулювання принципів перекладу інтертекстуальних одиниць постмодерністького твору.

3. Ігрове поле постмодерністського твору є сплетінням „своїх” / ”чужих” слів. Переклад має відтворювати смислову напругу між „своїм” і „чужим” словом, забезпечити впізнаваність „чужого” слова як „чужого” на цільовому інтертекстуальному полі, що має привести до виникнення у читача перекладу асоціативних вібрацій і складатиме основу для „генерування” смислів.

4. Скасування правил гри в постмодерністському творі надає перекладачу повноваження відкрито вписувати себе в текст і відтворювати інтертекстуальні одиниці, покладаючись на власну інтерпретацію.

5. Постмодерністська гра стирає межі між гравцями та глядачами, вимагаючи від читача активної участі у смислобудуванні. Відтак переклад інтертекстуальних одиниць має надати читачеві стимул і простір для розгортання власних інтерпретацій.

6. При перекладі інтертекстуальних одиниць важливу роль відіграє фактор володіння читачем перекладу фоновою інформацією при розкодуванні інтертекстуальних вкраплень. Цей фактор послужив основою для розподілу нами інтертекстуальних одиниць за фактом належності до універсальної, національної та індивідуальної енциклопедій.

7. Спосіб перекладу інтертекстуальних одиниць залежить від їх належності до однієї з енциклопедій.

Інтертекстуальні одиниці, що належать до універсальної енциклопедії, входять до спільного інтертекстуального простору як читача оригіналу, так і читача перекладу. Їх доцільно перекладати шляхом цитування канонічного перекладу, що функціонує в культурі-реципієнті або, якщо цитата належить до текстів національної літератури культури-реципієнта, – шляхом відтворення відповідника безпосередньо із цитованого джерела.

Інтертекстуальні одиниці, що належать до національної та індивідуальної енциклопедій, доцільно перекладати так:

- шляхом точного відтворення лексичного матеріалу з коментарем;

- шляхом підбору функціонального аналога в культурі-реципієнті;

- шляхом експлікації змісту усічених інтертекстуальних одиниць.

8. Шляхом точного відтворення лексичного матеріалу з коментарем доцільно перекладати такі інтертекстуальні елементи, які ми віднесли до індивідуальної енциклопедії, а також імена національних реально-історичних осіб та літературні імена національної літератури.

Перевагою такого способу є те, що коментар зберігає інтригу оригіналу, яка базується на фонових знаннях читача, заохочуючи його таким чином до інтерпретативних зусиль. Найсуттєвішим недоліком коментаря є руйнування „радості впізнання” або, навпаки, „відкриття”, які вважаються елементами естетичної насолоди від читання постмодерністського тексту.

Шляхом підбору функціонального аналога в культурі-реципієнті доцільно перекладати цитати з національної літератури та фольклорні цитати. Перевагою цього способу, в основі якого лежить орієнтація на національну енциклопедію культури-реципієнта, є збереження умов для „впізнання” адресатом інтертекстуальн-ого елемента, за яким очікується реакція, запрограмована автором.

Шляхом експлікації змісту усічених інтертекстуальних одиниць особливо ефективно можуть перекладатися усічені цитати з тоталітарної мови радянського періоду. Такий спосіб надає можливість передати ідеологічну сему цитат, за рахунок чого відтворюється одна з провідних рис творів „східної варіації” постмодернізму, що полягає в руйнуванні тоталітарного дискурсу.

Публікації автора:

1. Стилістичні прийоми та фігури роману Дж. Джойса „Улісс”: труднощі перекладу // Вісник Сумського державного університету. Серія „Філологічні науки”. – Суми: СумДУ, 2002. – № 4(37). – С. 47 – 51.

2. Синтаксис в оригіналі і перекладі роману Дж. Джойса „Улісс” // Мовні і концептуальні картини світу: зб. наук. пр. – К.: ВПЦ „Київський університет”, 2002. – Вип. 7. – С. 124 – 130.

3. Інтертекстуальність роману Дж. Джойса „Улісс” як перекладознавча проблема // Мандрівець: Видання Національного університету „Києво-Могилянська академія”. – 2002. – № 6 (41). – С. 29 – 32.

4. До питання передачі пресупозиції в перекладі // Вісник Сумського державного університету. Серія „Філологічні науки”. – Суми: СумДУ, 2004. – № 3 (62).– C. 124 – 128.

5. Передача цитат з творів Тараса Шевченка в перекладі роману Ю. Андруховича „Московіада” // Мова і культура. Наукове видання. – К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2004. – Вип. 7. – Т.8. – С. 157 – 164.

6. Переклад тоталітарної мови в постмодерністських текстах // Мовні і концептуальні картини світу: зб. наук. пр. – К.: ВПЦ „Київський університет”, 2004. – Вип. 15. – С. 123 – 127.

7. Передача імен реально-історичних осіб у перекладах творів Юрія Андруховича // Мандрівець: Видання Національного університету „Києво-Могилянська академія”. – 2004. – №5(52). – С. 59 – 63.

8. Переклад цитат-біблеїзмів у постмодерністському тексті (на матеріалі роману Ю. Андруховича „Перверзія”) // Ювілейні четверті каразінські читання, присвячені 200-річчю Харківського національного університету: „Людина. Мова. Комунікація”: Матеріали науково-методичної конференції. – Х.: Харківський нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна, 2004. – С. 72 – 74.