Анотація до роботи:

Мамонова М.Ю. Інтенсивна терапія ангіоспазму та набряку мозку при розриві інтракраніальних аневризм шляхом внутрішньоартеріального введення вазоактивних препаратів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.30 – анестезіологія та інтенсивна терапія. –– Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, Київ, 2007.

Під час виконання роботи визначено фактори ризику СС – строки госпіталізації, важкість стану за Хант-Хессом та WFNS, супутня патологія, гіпертензія та гіпертермія, формування вторинної ішемії. Розроблено тактику ВПФІ в загальній схемі ІТ у хворих з досліджуваною патологією. Вивчено позитивний вплив ВПФІ на вазоспазм за даними клінічних та інструментальних досліджень та ефективність окремих вазоактивних препаратів (папаверин, лідокаїн, німотоп). Доведено, що папаверин та лідокаїн у хворих у важкому стані та стані середньої важкості краще усувають ангіоспазм, ніж німотоп, при помірних ішемічних порушеннях достовірної різниці немає, а у вкрай важкому стані ВПФІ - не ефективна. Доведено, що папаверин сприяє зменшенню летальності та інвалідизації і збільшенню позитивних наслідків лікування. Частота виживаності/поліпшення при використанні папаверину - 65%, лідокаїну – 55%, німотопу – 42,5%, у контрольній групі – 32,5%.

У дисертації наведено теоретичне обґрунтування важливості проблеми судинного спазму після внутрішньочерепного крововиливу аневризматичної етіології, визначено прогностичні ознаки його розвитку та запропоновано нові підходи до лікування ішемічних наслідків розриву артеріальних аневризм головного мозку, а також доведено ефективність використання внутрішньоартеріального введення вазоактивних препаратів для їх лікування шляхом прогнозування результатів на підставі клініко-статистичних методів проспективного аналізу рандомізованих груп хворих.

1. Вивчено особливості клінічного перебігу АА ГМ у разі порушення їхньої цілісності. Розрив мішкоподібних аневризм виявляється внутрішньочерепним крововиливом різного ступеня виразності, який у 36,5-70% випадків ускладнюється ангіоспазмом, а у 31,5% хворих може спричинити стійке ішемічне ураження та у 32,5% із них наступний набряк тканин мозку приводить к летальним наслідкам.

2. Розроблено комплекс клініко-лабораторних та інструментальних методів дослідження важкості ішемічних наслідків крововиливу та вивчено інформативність окремих методів: шкал Hunt-Hess та WFNS, строків госпіталізації, супутньої патології, показників компенсаторної гіпертензії та гіпертермії, дислокації й/або оклюзії ГМ, югулярної оксиметрії, АКТ, ТКУЗДГ, ЦАГ. Було виявлено чотири типи СС: I тип – у 26 (16,3%), II – у 41 (25,6%), III –
   у 42 (26,2%), IV – у 51 (31.9%) хворого; та три форми вторинної ішемії: компенсовану – у 61 (38,1%), субкомпенсовану – у 54 (33,8%), декомпенсовану –
   у 45 (28,1%) пацієнтів.

3. Встановлено низку прогностичних ознак розвитку СС, які достовірно впливають на результати лікування. До несприятливих прогностичних ознак належать: ранні строки госпіталізації, важкість ВЧКВ за даними АКТ 3 бали, ТКУЗДГ – ЛШК більше 200 см/с, за даними ЦАГ III-IV тип СС, SjvO₂ < 60%, формування субкомпенсованої та декомпенсованої вторинної ішемії, наявність важкої супутньої патології, оцінка за шкалою WFNS – 4-5 балів, дислокаційний і/або оклюзійний синдром, високі показники гіпертермії та гіпертензії.

4. Вивчено вплив внутрішньоартеріального суперселективного введення папаверину, лідокаїну, німотопу на вазоспазм. Доведено, що інтратекальна фармакоінфузія досліджуваних вазоактивних препаратів сприяє поліпшенню клінічного стану хворого та зменшенню ступеня ангіоспазму за даними клініко-інструментальних методів дослідження. У контрольній групі повний регрес СС спостерігався у 6 (15%) хворих, в II-й групі (папаверин) – у 20 (50%) (р < 0,05),
   у III-й (лідокаїн) – 11 (27,5%), у IV-й (німотоп) – 10 (25%) пацієнтів.

5. Досліджено ефективність застосування різних вазоактивних препаратів (папаверин, лідокаїн, німотоп) із урахуванням результатів клініко-статистичного прогнозування ускладнень. При проведенні порівняльної оцінки різних препаратів було встановлено, що папаверин (в першу чергу) та лідокаїн достовірно краще усувають спазм, ніж німотоп у хворих у важкому стані та стані середньої важкості (СПК від –35 до +15). У хворих у вкрай важкому стані (СПК < –35) використання внутрішньоартеріального введення вазоактивних препаратів неефективно. При помірних ішемічних порушеннях (СПК > +15) достовірної різниці у використанні даних препаратів немає.

6. Розроблено тактику використання внутрішньоартеріальної суперселективної пролонгованої фармакоінфузії в загальній схемі інтенсивної терапії у періопераційний період у хворих із розривом АА, ангіоспазмом, ішемією та набряком мозку. Доведено, що короткотривала інтраопераційна та пролонгована післяопераційна фармакокорекція СС за допомогою перфузомату протягом 24–48 год значно поліпшує результати лікування хворих з СС, ішемією та набряком ГМ. Рівень виживаності хворих із збереженням працездатності у II-й групі становив 65%,
   у групах III та IV – 55 та 42,5% відповідно. У контрольній групі, де ми не використовували вазоактивні препарати, цей показник дорівнював 32,5% (p < 0,05).

Впровадження розробленої методики внутрішньоартеріального суперселективного введення вазоактивних препаратів із використанням прогностичного алгоритму лікувальної тактики у хворих з ангіоспазмом, ішемією та набряком мозку після внутрішньочерепного крововиливу аневризматичної етіології дало змогу зменшити ризик негативних наслідків ангіоспазму та поліпшити результати ендоваскулярного лікування артеріальних аневризм у хворих різних груп.

Практичні рекомендації

1. Для прогнозування важкості перебігу постгеморагічного періоду аневризматичної хвороби ГМ та результатів лікування доцільним є використання низки параметрів та спеціалізованих шкал для оцінки важкості стану хворого: строки госпіталізації, супутня патологія, компенсаторна гіпертензія та гіпертермія, шкала Hunt-Hess, шкала WFNS, визначення типу СС за даними ЦАГ, значення ЛШК за даними ТКУЗДГ, ступінь формування вторинної ішемії. Бажано проводити югулярну оксиметрію.

2. Хворим, у яких діагностовано внутрішньочерепні аневризми (особливо в геморагічному періоді), необхідно якомога раніше виконувати ендоваскулярну оклюзію та проводити протиішемічну терапію для профілактики та лікування такого важкого ускладнення як ангіоспазм.

3. Для лікування ангіоспазму слід активно застосовувати внутрішньоартеріальне введення вазоактивних препаратів, таких як папаверин, лідокаїн або німотоп.

Публікації автора:

1. Мамонова М.Ю., Щеглов Д.В. Ишемические осложнения при эндоваскулярном хирургическом вмешательстве на артериальных аневризмах, их профилактика и лечение // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. – 2003. – № 3. – С. 34–38. (Здобувачем особисто проведено підбір та аналіз наукової літератури, визначено актуальність даної проблеми, написано основні розділи).

2. Мамонова М.Ю. Терапия ишемических осложнений субарахноидального кровоизлияния неясной этимологии // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. – 2004. – № 4. – С. 43–48.

3. Мамонова М.Ю., Рыжова И.П., Щеглов Д.В. Cучасні тенденції в лікуванні ішемічних ускладнень субарахноїдального крововиливу аневризматичної етіології // Вестн. неотложной и восстановительной медицины. – 2005. – Т. 6, № 3. – С. 518–521. (Здобувачем особисто проведено підбір та аналіз наукової літератури, визначено мету роботи, проведено відбір хворих, написано вступну частину та розділ «Матеріали та методи», проведено статистичну обробку отриманих результатів).

4. Мамонова М.Ю., Щеглов Д.В., Рыжова И.П. Прогнозирование результатов лечения больных с ангиоспазмом при субарахноидальном кровоизлиянии, обусловленном артериальной аневризмой // Клін. хірургія. – 2006. – № 7. – С. 43–46. (Здобувачем особисто визначено мету наукової роботи, проведено відбір та лікування хворих, виконано статистичну обробку отриманих результатів, самостійно написані розділи «Вступ», «Матеріали і методи», «Результати та їх обговорення», «Висновки»).

5. Мамонова М.Ю., Глумчер Ф.С., Щеглов Д.В., Дубров С.А. Интенсивная терапия ангиоспазма и ишемии при разрыве аневризм головного мозга у пациентов разных возрастных групп // Матеріали наук.-практ. конф. з міжнародною участю «Досягнення сучасної анестезіології та інтенсивної терапії», присвяченої 30-річчю курсу анестезіології Вінницького національного медичного університету, (Вінниця, 25–26 травня 2006 р.). Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. – 2006. – № 1, Додаток. – С. 194–196. (Здобувачем особисто визначено мету наукової роботи, проведено відбір та лікування хворих, виконано статистичну обробку отриманих результатів).

6. Мамонова М.Ю., Щеглов В.І. Профилактика и внутриартериальная интенсивная терапия ангиоспазма, ишемии и отека мезга при разрыве аневризм в периоперационный период // Матеріали III з’їзду нейрохірургів України (Крим, Алушта, 23–25 вересня 2003 р.). – К., 2003. – С. 160. (Здобувачем особисто проведено відбір пацієнтів ретроспективної групи, зібрано клінічний матеріал у групі проспективного дослідження, визначено мету роботи, проведено статистичну обробку отриманих результатів. Особисто доповідала результати).

7. Мамонова М.Ю. Особенности клинического течения и лечения ангиоспазма при субарахноидальном кровоизлиянии аневризматической этиологии в разных возрастных группах // V Укр. конф. молодих вчених, присвячена пам’яті академіка В.В. Фролькіса (Київ, 23 січня 2004 р.). – К., 2004. – С. 115–117.

8. Мамонова М.Ю. Особенности клиники и лечения ангиоспазма при субарахноидальном кровоизлиянии аневризматической этиологии у лиц среднего и пожилого возраста // Матеріали VI наук. конф. молодих вчених «Актуальні проблеми старіння», присвяченої пам’яті академіка В.В. Фролькіса. – К., 2005. –
   С. 108–109.

9. Мамонова М.Ю., Щеглов Д.В., Загородний В.Н. Преимущества применения внутриартериального введения вазоактивных препаратов при лечении ангиоспазма после внутричерепного кровоизлияния аневризматической этиологии // Материалы юбилейной Всерос. научн.-практ. конф. «Поленовские чтения», (11-14 апреля 2006 г.). – СПб., 2006. – С. 138–139. (Здобувачем особисто визначено мету наукової роботи, проведено відбір та лікування хворих, виконано статистичну обробку отриманих результатів. Особисто доповіла результати роботи на конференції).

10. Мамонова М.Ю., Щеглов Д.В. Эффективность внутриартериальных фармакоинфузий при лечении сосудистого спазма после разрыва внутримозговых аневризм // Матеріали Першого національного конгресу «Інсульт та судинно-мозкові захворювання». – К., 2006. – С. 97–98. (Здобувачем особисто проведено відбір пацієнтів ретроспективної групи, зібрано клінічний матеріал у групі проспективного дослідження, визначено мету роботи, проведено статистичну обробку отриманих результатів).