Виконання державних завдань збільшення виробництва продуктів харчування і в першу чергу м’яса скороспілої галузі – свинарства вимагає впровадження сучасних технологій. Розроблена і впроваджена спільно із західноєвропейською фірмою Provimi у ТзОВ „Галичина” Стрийського району новітня технологія передбачає раннє відлучення поросят у 28 денному віці і реалізацію відгодованих свиней у віці 192–195 днів, живою масою – 105–107 кг.
Технологія базується на використанні сухих кормових сумішок для заключної годівлі свиней, в яких зменшена кількість рекомендованих фірмою дорогих компонентів, зокрема: стартерних добавок, кукурудзяної і пшеничної дерті натомість включено 20–30% екструдованої дерті високоврожайної і багатої вітамінами групи В дешевої злакової культури власного виробництва – озимого тритикале, а також концентровані відходи – висівки пшеничні та ріпакову макуху, яка багата протеїном та сіркою для стимулювання розвитку мікрофлори в товстому відділі кишечника з метою сприяння синтезу вітамінів групи В та кращому розщепленню клітковини ферментами мікрофлори. При такій заміні компонентів вдалося збалансувати раціони за деталізованими нормами і одержати показники продуктивності підсвинків, які навіть переважали величини, передбачені технологією фірми Provimi. При складанні раціонів годівлі молодняка свиней за деталізованими нормами крім загальноприйнятих показників необхідно також додатково враховувати вміст крохмалю та його фракцій: легкоперетравної амілози та важкоперетравного амілопектину, водосолерозчинних фракцій протеїну (альбуміни і глобуліни) та водорозчинних вітамінів групи В. Ці показники в умовах дії сучасних технологій, основаних на годівлі свиней сухими кормами, мають великий вплив на засвоєння тваринами поживних речовин кормів для підвищення інтенсивності росту відгодівельного молодняка. При екструзії дерті тритикале зменшується в ній вміст геміцелюлози, молекули якої частково руйнуються, від чого зростала кількість крохмалю, в якому збільшувався вміст амілози, за рахунок амілопектину, довгі і розгалужені молекули якого розщеплювалися до простіших і легкодоступних сполук. При цьому коефіцієнти перетравності вуглеводистих речовин: клітковини і БЕР в кормах раціону третіх дослідних груп зростали відповідно до 36,6 і 89,8%, що вище в порівнянні з контролем на 5,4%.
Наявність в раціонах свиней в оптимальних кількостях легкорозчинних і менш розчинних фракцій сирого протеїну сприяють рівномірному розщепленню цих фракцій у різних відділах шлунково-кишкового тракту, що в свою чергу сприяє перетравленню та засвоєнню азотистих речовин корму. Найвищі коефіцієнти перетравності сирого протеїну при сухому типі годівлі свиней – виявилися при наявності у ньому 40% легкодоступних водосолевих фракцій. Найкраще співвідношення речовин спостерігалося у третій дослідній групі, де 30% раціону займала екструдована дерть тритикале. У третій дослідній групі, де це співвідношення відповідало названим вимогам, коефіцієнти перетравності протеїну становили 76,2–77,8% (в контролі – 74,1%), а відкладання азоту в організмі відповідно 27,1 г (у контролі 25,6 г), біологічна цінність протеїну в дослідних групах була вищою і становила 37,7% (в контролі 36,9%). Збалансування раціонів підсвинків дослідних груп за необхідними показниками повноцінної годівлі згідно деталізованих норм та забезпечення оптимального співвідношення основних компонентів позитивно вплинуло на обмін речовин в організмі тварин та їх засвоєння. У крові підсвинків піддослідних груп вміст гемоглобіну та кількість еритроцитів відповідали фізіологічним нормам тварин і мало відрізнялися між собою. Вміст же у сироватці крові загального білку та його альбумінної фракції виявився вищим у підсвинків дослідних груп, які проявили більшу інтенсивність росту та кращу м’ясну продуктивність. Це молодняк других груп у першій серії дослідів, якому згодовували зерносумішку із 20% дерті тритикале та друга і третя групи другої серії, яким у склад кормової сумішки включали відповідно 20 і 30% екструдованої дерті тритикале. Раціони цих груп були збалансованими, не лише за всіма компонентами повноцінної годівлі, а й за оптимальним співвідношенням фракцій крохмалю та протеїну.
Зростання у сироватці крові вмісту загального білку і в тому числі альбумінів, а також амінного азоту є характерним для тварин, у яких засвоєння поживних речовин, а отже й інтенсивність їх росту, є вищими. Альбумінна фракція сироватки крові, від вмісту якої зростає і загальний білок сироватки, активно включається у процеси синтезу білків тіла у молодняка, а амінний азот безпосередньо надходить із кров’ю до тканин, де використовується їх клітинами для синтезу власних білків. Краще засвоєння поживних речовин молодняком свиней дослідних груп позитивно вплинуло на інтенсивність їх росту. Найбільші середньодобові прирости живої маси – 842–848 г, які навіть перевищують параметри впровадженої технології фірми Provimi, проявили підсвинки дослідних груп, відгодовувані на сумішках, що включали 20–30% екструдованої дерті озимого тритикале. Необроблена дерть тритикале проявляла свою позитивну дію лише при вмісті її в раціонах не більше 20%. При цьому одержано 820–821 г середньодобових приростів живої маси. Подальше збільшення не екструдованої дерті тритикале в раціонах знижувало інтенсивність росту тварин. Кінцева жива маса підсвинків у дослідних групах була на 6–8 кг вищою від стандартів технології і складала 110,0–113,1 кг.
Відгодований молодняк свиней дослідних груп, який проявив більшу інтенсивність росту та мав вищу передзабійну живу масу, показав також кращі показники м’ясної продуктивності та якості м’яса.
Показники забійної маси, маси туші та найбільш цінної їх частини – окосту були вищими у підсвинків, раціони яких включали 20–30% екструдованої дерті озимого тритикале або ж 20% необробленої дерті цієї культури, що дає статистично вірогідну різницю до даних контрольної групи. У середніх пробах м’ясного фаршу, одержаного при обваловуванні туш молодняка вищеназваних дослідних груп, спостерігався менший вміст води, а більший білку та жиру, що робить таке м’ясо ціннішим, ніж одержане від тварин контрольних груп, відгодовуваних за типовою технологією. М’ясо свиней контрольних груп містило більшу кількість вільної (не зв’язаної) води – 31,9–32,8%. Це значно знижує його якість та смак. Таке м’ясо не наваристе, без бажаного аромату та консистенції. М’ясо і навіть бульйон від молодняка дослідних груп оцінені при дегустації вищими балами, що дає статистично вірогідну різницю. Збалансована за необхідними компонентами деталізованих норм заключна відгодівля молодняка свиней сприяла кращому засвоєнню поживних речовин спожитих кормів, від чого їх затрати на одержану продукцію були невеликими. В дослідних групах, де в раціони підсвинків включали 20 і 30% екструдованої дерті тритикале, на 1 кг приросту живої маси витрачено всього 3,9–4,0 кормових одиниць, що на 5,0–5,8% є меншим, ніж у тварин контрольних груп.
Висока інтенсивність росту молодняка дослідних груп і невелика вартість високоврожайного корму – зерна тритикале, яке складало основу зернової групи раціонів цих тварин, сприяли зниженню собівартості приросту живої маси підсвинків. При цьому значно зріс чистий прибуток від реалізації відгодованих свиней, а разом з цим і рентабельність виробництва свинини, яка склала – 31,1–36,0%, що на 5,1–7,0% є вищою ніж у підсвинків контрольної групи. Це вказує на економічну доцільність впровадження удосконаленої новітньої технології інтенсивного виробництва свинини. |
