XXI століття відкрило перед людством нову еру - еру інтелекту. 2000 рік став тією межею, коли вартість інтелектуального продукту в міжнародному обміні зрівнялась з вартістю товарної маси. В умовах наджорсткої конкурентної боротьби інтелектуальний потенціал суспільства стає гарантом високого рівня та якості життя народу і процвітання держави. Інтелектуальний капітал - соціально-економічна форма використання якостей та здібностей людини, що включає людський розум з метою генерації нових ідей, знань, інформації. Ця форма капіталу притаманна постіндустріальному стану розвитку економічних систем. Інтелектуальний капітал є формою реалізації інтелектуального потенціалу, який активно використовується суспільством у економічному розвитку. Найважливішими складовими інтелектуального капіталу є знання та інформація. Вони відрізняються від грошових, природних, трудових та технічних ресурсів. Знання не зменшуються при їх використанні, не відчужуються, не обмежені часом і простором. Інтелектуальна власність не відчужується. В умовах обмежених природних ресурсів і енергоносіїв стале економічне зростання можливе тільки на базі інтелектуального капіталу. Особливої ваги потреба розвитку інтелектуального капіталу набуває в Україні тому, що, по-перше, потрібно виходити на постіндустріальну траєкторію розвитку, тобто на такий етап, коли конкурентноспроможність країни визначається перевагами накопичених знань, інновацій та інформації. По-друге, подолання кризових явищ, яких набула економічна система України впродовж останніх років ринкових перетворень, можливе лише при сталому зростанні. Глибинною основою економічного, соціального і загальнолюдського прогресу є потенційна і реальна здатність країни забезпечувати увесь процес інтелектуального відтворення: медицину, бізнес, науку і освіту, культуру. По-третє, становлення нової парадигми подальшого руху України передбачає перехід до принципово нової управлінської ідеології суспільного розвитку. Вона повинна враховувати разом із загальними закономірностями розвитку економіки національні, історичні, культурні особливості, управлінські традиції. Таким чином, враховуючи світові тенденції і реальне становище економіки України, для переходу від "траєкторії переслідування" до руху на випередження запропоновано наступні основні напрямки і шляхи розвитку та відтворення інтелектуального капіталу: зберегти обов'язкову загальну середню освіту з впровадженням нових розвиваючих методик і комунікаційних технологій; розробити на тривалу перспективу програму поетапного введення загальної вищої освіти для випускників середніх шкіл; широко використовувати конкурентноздатні методики навчання, визначити групу національних ВНЗ, здатних на основі нових інноваційно-освітянських підходів готувати спеціалістів у сфері теоретичного знання, нових і новітніх технологій, менеджменту і маркетингу. Забезпечити особливий режим фінансування цих ВНЗ. Випускникам доручати розробку програм інтелектуального прориву (створення конкурентноздатних продуктів, послуг, технологій ін.); провести оновлення і омолодження управлінської еліти, виробити і застосовувати нові стандарти вимог, включаючи й моральні, для державних службовців; зберігати і збагачувати духовні цінності українського суспільства, розробити національну програму протидії духовній деградації населення. |