В дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення і подане нове вирішення наукової проблеми інституційних трансформацій транснаціональних корпорацій в умовах глобалізації. Дослідження дозволило сформулювати висновки теоретичного та практичного спрямування. Транснаціональні корпорації в умовах глобалізації сучасного світу стали одним з головних інститутів, який контролює ситуацію на світовому ринку. В останні роки все чіткіше проявляється тенденція експансії з боку ТНК не лише по відношенню до приймаючих країн, але й до країн базування, тобто, поступово негативні наслідки глобалізації відчувають на собі ті країни, які раніше лише користувалися її перевагами. Дослідженням встановлено, що поряд із явним розширенням діяльності ТНК та ростом їхніх торгових оборотів, має місце заглиблення внутрішньої кризи в корпораціях, яка полягає у посиленні недовіри до даного виду організації виробництва з бору інвесторів. Причиною даної кризи є цілий ланцюг факторів, але її джерело полягає у протиріччі відносин власності, яке від початку закладене в основу корпорації. В умовах глобалізації протиріччя між власниками та менеджерами корпорації посилюються через випереджувальний характер розвитку інститутів вищого менеджменту у порівнянні з розвитком контролюючих інститутів, коли поява нових методів, форм та можливостей управління ускладнює контроль за діяльністю управлінців власниками-акціонерами. Висновком, який узагальнює проведеного дослідження може слугувати розроблена та обґрунтована автором тримірна модель корпоративних інституційних трансформацій, що складається з трьох складових: часу (тобто, зміни інституту за певний період), внутрішніх (менеджмент, власність) та зовнішніх (законодавство, аналітика незалежних спостерігачів) корпоративних інститутів. Аналіз ситуації на ринку України демонструє, що експансія крупних ТНК є явищем неминучим, так як Україна потребує інвестиційних надходжень, які стали б джерелом ринкових трансформацій, стимулювали появу додаткових робочих місць, принесли б нові технології. В той самий час, фінансова та виробнича могутність ТНК ставить під загрозу існування національних підприємств, які не матимуть змоги гідно конкурувати з ними.
Єдиним можливим захистом в умовах небезпеки захоплення іноземним капіталом національного ринку та придушення конкуренції неринковими методами може бути грамотна інституційна реформа, яка б складалася з декількох етапів: усунення законодавчих протиріч та неузгодженостей при визначенні права власності, особливо, на землю. Саме ця проблема є головною перешкодою на шляху інвестування. Важливий момент інституційної реформи в Україні – становлення повноцінного фондового ринку, який не розвивається саме через розмитість відносин власності. Потрібно стимулювати ефективну роботу антимонопольного законодавства. Також важливим кроком на шляху реформ є розвиток банківського сектору, особливо, в аспекті довготермінового кредитування. Саме кредити на 10 і більше років сприяють оновленню основних засобів, а ця проблема на даний час є дуже актуальною. Україні потрібно переглянути підхід до приватизації найбільших промислових гігантів, адже вже зараз виникла ситуація, коли стратегічні галузі економіки такі як: паливно-енергетичний комплекс, мобільний зв’язок, виробництво молочних продуктів та деякі інші напрямки харчової промисловості на 60% викуплені корпораціями Росії, що в свою чергу, загрожує національній безпеці країни, робить внутрішній ринок вразливим до зовнішнього впливу та залежним від економіки іншої держави. Вивчення досвіду Польщі та Росії та його аналіз з урахуванням ситуації в Україні, наочно демонструють, що лише розвиток власних ТНК, здатний розв’язати проблему агресивної експансії країн-донорів.
Кістяк добробуту розвинених західних країн складають ТНК, що давно завоювали та поділили світовий ринок. Новим вітчизняним корпораціям конкурувати з ними буде неможливо. Тому, реальною для українських компаній має виявитися тактика вибіркового прориву, коли на державному рівні акцентується увага на конкурентоспроможних галузях економіки. Україна має науковий потенціал та кваліфіковану робочу силу, що дозволяє їй завойовувати власну нішу на світовому ринку у сфері високих технологій і науки. Крупні корпорації через негнучкість та громіздкість своєї оргструктури часто залишають поза увагою нові ніші споживацького попиту, які швидко виникають в умовах НТР. Деякі з таких ніш і могла б зайняти Україна. Тобто, основною перевагою вітчизняних компаній на міжнародному ринку мусить стати мобільність у прийнятті рішень та гнучкість структури, яка притаманна невеликим фірмам. Таким чином, не маючи на світовій арені власних ТНК, Україна може претендувати на гідне місце у світовому поділі праці. |