У дисертаційній роботі на основі проведених досліджень здійснено теоретичне узагальнення і практичне вирішення актуальної науково-практичної задачі, яка полягає в удосконаленні інституційної підтримки розвитку малого підприємництва в регіоні, що дозволило сформулювати такі висновки: 1. Загальноприйняті концептуальні підходи до встановлення сутності підприємництва та його інституційної підтримки характеризуються певною невизначеністю, недосконалістю положень, відсутністю системного підходу до аналізу процесів розвитку підприємницької діяльності, що не дає можливості визначити роль і місце малого підприємництва в реформуванні економіки регіонів, посиленні позитивного впливу розвитку підприємницького сектору економіки на темпи економічного зростання, вирішення соціально-економічних проблем. Результатом дисертаційного дослідження стало більш вичерпне окреслення суті інституційної підтримки малого підприємництва регіону, під якою розуміється діяльність державних та самоврядних інституцій в напрямку формування на регіональному рівні сприятливого інституційного середовища функціонування малого підприємництва. 2. Аналіз світового та європейського досвіду інституційного забезпечення розвитку малого підприємництва в регіонах країни дозволив виділити основні принципи на яких слід провадити політику інституційної підтримки підприємництва, а саме: зменшення інституційно-правової невизначеності; подолання корупції та детінізація бізнесу; мінімізація бюрократичного навантаження на суб’єктів підприємницької діяльності; посилення ролі малого підприємництва як обслуговуючої системи для крупного бізнесу; домінування культурних цінностей, що сформовані на основі свободи вибору та інституту приватної власності. 3. В процесі дослідження з’ясовано, що інституційний чинник відіграє ключову роль у формуванні підприємницького середовища регіону. Проте, його значення применшується органами державного управління, що пояснюється специфікою функціонування самих інститутів розвиту підприємництва, їх складністю та консервативністю, крім того проблема ускладнюється через перенесення частини інститутів із західних економічних систем в регіони України. З огляду на це у провадженні державної політики розвитку малого підприємництва акцент повинен робитися саме на інституційному компоненті. 4. За останні п’ять років у Львівській області значно активізувалася дія інституційного чинника на розвиток підприємницьких структур. Це, передусім, проявляється в інтенсифікації організаційно-економічних впливів владних інституцій регіону на формування сприятливого середовища підприємницької діяльності. Проте, недостатньою виявилася діяльність, спрямована на подолання бюрократичних та корупційних перешкод розвитку малого підприємництва області, а заходи, що проводилися у цьому напрямі, мали переважно пропагандистський характер, що слабо позначилося на якості інституційного середовища реальної підприємницької діяльності. Розвиток малого підприємництва у Львівській області характеризується стабільною позитивною динамікою. Відбувається зростання кількості малих суб’єктів господарювання. Середній щорічний приріст кількості суб’єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб складає більше 10%, малих підприємств – до 5%, працюючих на них – понад 4%. З розрахунку на 10 тис. осіб населення в області припадає 59 малих підприємств (по Україні 57 підприємств). Частка малих підприємств в області до загальної кількості становить 87%.Натомість загальний внесок підприємницького сектору економіки до соціально-економічного потенціалу області не відповідає європейським стандартам. 5. Удосконалення функціонування інститутів підтримки розвитку підприємництва регіону необхідно здійснювати за такими напрямками: удосконалення правової основи функціонування підприємництва; удосконалення системи оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності; впровадження системи подолання адміністративних бар'єрів; розробка і реалізація державних програм підтримки підприємництва з урахуванням регіональних особливостей; удосконалення інфраструктурного забезпечення підприємництва; формування стратегії наукового забезпечення підприємництва; формування системи кадрового забезпечення підприємницької діяльності; створення системи економічного і суспільного контролю за державною службою; сприяння взаємодії малого і великого бізнесу. 6. Використання просторових моделей у проблематиці інституційної підтримки розвитку малого підприємництва в регіоні передбачає використання розроблених схем соціально-економічного районування (макрорегіоналізації) території країни. В економічних центрах макрорегіонів слід створити структури із залученням науково-дослідного потенціалу НАН України, які б проводили незалежну експертизу проектів розвитку підприємництва із врахуванням соціально-економічної специфіки кожного регіону. 7. Інноваційно-інвестиційний розвиток регіонів України можливий лише за умови включення підприємницького сектора у формування інтелектуально-інноваційного потенціалу, що передбачає розвиток специфічних інноваційних форм підприємницької діяльності та формування відповідного інституційно-інфраструктурного середовища, яке б забезпечувало взаємодію трьох провідних інститутів – влади, підприємництва та науки. 8. У зв’язку з розробкою і реалізацією стратегічних цільових програмних заходів з інституційної підтримки розвитку малого підприємництва слід акцентувати увагу на таких функціях управління програмами, як загальне керівництво та планування, ефективності здійснення виконавчої діяльності по програмних заходах, контролі та інформаційному забезпеченні. Оптимізацію програмно-цільового забезпечення слід проводити на основі дотримання принципів єдності та послідовності, інтеграції і злагодженості в роботі. Підвищенню ефективності управління програмно-цільовими заходами сприятиме практика встановлення і реалізації пріоритетів розвитку, яких на рівні окремого регіону обласного рівня повинно бути не більше п’яти. Це дозволить сконцентрувати зусилля та ресурси на розв’язанні дійсно нагальних проблем малого підприємництва кожного регіону. |