Анотація до роботи:

Мороз О.О. Інституціональні основи розвитку аграрної економіки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки» УААН, Київ, 2006.

В роботі сформульовані теоретико-методологічні основи моделі інституціонального розвитку аграрної економіки України. В зв’язку з цим вперше, з позицій історичної динаміки та інституціональної еволюції розвитку, обґрунтовано пріоритетні задачі і основні напрями забезпечення соціально-економічної ефективності аграрної політики, основою яких є використання потенціалу інституціональної системи аграрного соціуму. Встановлено інституціональний характер закономірностей проблематики, напрямів і шляхів реалізації аграрних реформ в Україні як суспільного процесу інституціонального розвитку, основу якого складала ідеологія формування та поглиблення ринкових відносин.

Представлені методологічні та методичні основи інституціонального аналізу оцінювання ефективності та моделювання соціоекономічних процесів у сільському господарстві. Обґрунтована концепція системно-інтеграційної моделі підприємства, згідно з якою сільськогосподарським підприємствам належить основна роль у генерації, інкубації та закріпленні інституціональних інновацій. Практична інтерпретація результатів дослідження дозволила обґрунтувати основні напрями щодо корекції і підвищення ефективності аграрної політики, спрямованої на пріоритетний розвиток ринкових інститутів, інноваційний характер розвитку і вдосконалення управлінської моделі на постіндустріальному етапі АПК.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення природи, еволюції і впливу соціально-економічних інститутів на розвиток аграрної економіки України і нове вирішення наукової проблеми формування інституціональної моделі розвитку аграрної сфери на основі трансформації сільськогосподарських підприємств та формування ринкових інститутів; розроблені теоретико-методологічні підходи до аналізу інститутів дають можливість розробити практичні рекомендації щодо їх вдосконалення.

Результати дослідження дозволяють зробити такі основні висновки:

1. Глобальні фундаментальні зміни на початку 90-х рр. (форм власності, господарювання, державного регулювання, соціоекономічні аспекти поведінкової моделі тощо) в основі своїй мають інституціональну природу. Складність трансформаційних процесів можна пояснити невідповідністю між новими ринковими нормами та консервативним за своєю природою інституціональним середовищем. Особливо гостро ці проблеми проявились у сільському господарстві у зв’язку з інерційністю цього сектору та особливостями аграрного соціуму з його традиціями, усталеними звичаями, нормами поведінки. Перебудова соціальних норм і інститутів потребує значного часу і зусиль. А тому пропагування цих норм, суспільний і державний контроль за їх дотриманням здатний забезпечити синергічний ефект зниження трансакційних витрат суспільства.

2. Зростаюче значення інституціонального середовища дає можливість визначити останнє як важливий нематеріальний фактор розвитку економіки і суспільства загалом. Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва значною мірою визначається інституціональним середовищем його функціонування. Воно створює необхідні умови розвитку, збільшення обсягів та підвищення якості продукції аграрного сектора.

3. Аналіз і систематизоване порівняння основних принципів неокласичної, еволюційної і інституціональної теорій дозволили зробити висновок про життєздатність синтезованого підходу до аналізу розвитку економіки, в т.ч. її аграрного сектора з широким залученням інструментарію інституціональної теорії, що дає змогу здійснювати економічний аналіз комплексно і всебічно, з урахуванням національних традицій, звичаїв і культури.

4. Функціонування і розвиток аграрного соціуму як способу виробництва, філософії і життя селян передбачають домінантність інституціональних аспектів аналізу, прогнозування і моделювання еволюційних процесів. Особливістю організації та функціонування українського аграрного соціуму є його глибока структурованість як інституціонального комплексу колектократичних основ та відносно низька орієнтація на ринкові пріоритети, а також те, що первісний розподіл власності і владного формування балансу в процесі останніх реформ стали визначальними факторами недосконалості реальної моделі корпоративного управління. При цьому на перехідному етапі структура власності не тільки не відповідала критеріям ефективності, але й створила передумови для загострення соціально-економічних проблем в інституціональному середовищі і довгостроковій перспективі. Звідси критеріями ефективності реформ є зменшення перешкод стосовно обмінного процесу, чітке визначення прав власності селян і вдосконалення на цій основі владної конфігурації, формування адекватної інформативності, науково-інноваційної забезпеченості, становлення ефективної ринкової інфраструктури. Водночас інститути ринку повинні пройти шлях органічної адаптації до реального інституціонального середовища українського села. Звідси перехід до нової ідеології реформ в організаційно-економічному плані означає стратегічний перехід аграрної політики держави на підтримку ефективних в інституціональному відношенні організаційних форм та формування відповідних ринкових інститутів.

5. Обґрунтована природа інституціонального середовища аграрного соціуму, яка обумовлена системним впливом у матриці взаємодії визначальних детермінантних факторних суспільних сил (економічних, культурних, владних та організаційних), інституцій (ринку, власності, державного впливу, організації виробництва, культури) та конкретних інститутів як результату реалізації відповідних суспільних норм та традицій. Категорія „інституціональне середовище” розуміється автором як система інститутів, які реально мають місце і визначають характер суспільного життя, перш за все у його соціально-економічних проявах. Такий підхід дає можливість наблизитися до моделювання інститутів в матриці конкретного інституціонального середовища як самостійних динамічних об’єктів дослідження та визначити функціональну ефективність системи інститутів в аграрній економіці.

6. Уточнено поняття «інститут», яке розглядається як відносно стійка система норм, що регулює прийняття рішень, діяльність і взаємодію суб’єктів і ґрунтується на системній ієрархічності і взаємообумовленості універсальних детермінантних факторних сил суспільства та відповідних інституцій. Інститути розглядаються автором як система, структурними елементами якої є базові норми, норми підтримки, регулятивні, конструктивні та когнітивні норми. Відповідно інституціалізація певної базової норми передбачає формування механізмів їх контролю і дотримання. Цей висновок набуває особливої ваги в період трансформації економіки і запозичення (трансплантації) інститутів із зарубіжної практики. Сутність інституціональної еволюції полягає у постійному діалектичному процесі видозміни впливу певних інституцій та інститутів, домінуючих і формалізованих на даному історичному етапі, що є тривалим, унікальним і органічним процесом, для якого неприйнятним є штучні імплантації. Визнано як важливість інститутів, так і складність їх аналізу. На думку автора, інститут може бути проаналізований описом визначених автором ознак інституту.

7. Інституціональний простір господарських організацій може бути описаний за сукупністю показників, яка є значно ширшою порівняно з традиційним економічним аналізом. Виділено методичні особливості інституціонального аналізу соціоекономічних систем аграрного соціуму з точки зору множинності, комплексності і неоднозначності критеріїв інституціональної ефективності. Сукупність показників такого аналізу представляє собою матрицю деталізованих оцінювальних критеріїв економічного, культурного, владного, організаційного змісту, які є незамінними і можуть в кожному окремому випадку мати визначальний характер, обумовлюючи причини занепаду, життєздатності, конкурентоспроможності та потенціалу розвитку підприємства як мікроінституту. Оцінювання еволюції інституціональної системи та її направленості запропоновано здійснюватись з використанням теорії нечіткої логіки/нечітких множин. Використання даної теорії є оправданим, оскільки для аналізу використовуються як кількісні, так і якісні характеристики, які обмежують використання традиційних методів аналізу. Використання таких інтегрованих критеріїв оцінювання дає можливість висвітлити також перспективи і напрямки модернізацій інститутів.

8. Практична апробація методики аналізу ефективності реформування (інституціональної ефективності) сільськогосподарських підприємств Таращанського р-ну Київської обл. та Вінницької обл. з використання методу нечітких множин дозволяє зробити висновок про поступове покращення інституціональних характеристик сільськогосподарських підприємств на пореформеному етапі їх функціонування та встановлення прямої залежності між інституціональною та ресурсною ефективністю. Це підтверджує важливість не лише ресурсного забезпечення, а й інституціонального середовища функціонування підприємства. Запропонована методика дала змогу визначити вплив окремих факторів на розвиток конкретних підприємств. Виділення таких факторів дозволяє, на думку автора, побудувати і оптимізаційну модель розвитку підприємства.

9. В контексті інституціональної теорії аграрна реформа являє собою системний соціально-економічний процес цілеспрямованого впливу, природа якого обумовлена стратегічною орієнтацією моделі еволюційного інституціонального розвитку аграрних відносин. Згідно з авторським підходом, аграрну реформу можна визначити як комплекс заходів, спрямованих на ініціацію або прискорення змін щодо функціонування інституціонального середовища аграрного соціуму, перш за все щодо ролі та значення окремих – традиційних чи відносно нових – інститутів. Ефективність реформ повинна оцінюватися з точки зору орієнтації на цілі, які є важливими і зрозумілими передусім для пересічних економічних і соціальних агентів, а також природними для інституціонального середовища та інституціональної природи реформаторських змін, у т.ч. з позицій ефекту спонтанного взаємовпливу наслідків реформ. Сучасну аграрну реформу у сільському господарстві України правомірно і необхідно розглядати в історичному контексті загальної проблематики, аналізу мотивів, цілей і досягнутих результатів реформування галузі впродовж принаймні останніх 500 років. Всі основні відомі аграрні реформи на терені України відбувалися під впливом процесу глобалізації світового ринку продовольства, передбачаючи за своєю сутністю зміну пріоритетів у напрямку посилення впливу інститутів ринку. Особливістю реформ стали кризовий характер інституціональної динаміки розвитку, у т.ч. ідеологічних постулатів, організаційних змін, механізмів і шляхів реформування, що знайшло своє яскраве відображення, зокрема, у питанні земельної власності. Інституціональна діалектичність таких змін історично зумовлена полярністю розвитку колективного способу організації аграрного соціуму та пріоритетами ринкового його розвитку.

10. Обгрунтовано, що вітчизняне сільське господарство за своєю інституціональною природою орієнтоване на можливість реалізації переваг постіндустріального суспільства. Сучасна інституціональна система вітчизняних аграрних підприємств є результатом тривалого історичного розвитку. Незважаючи на кризовий характер розвитку, різкі зміни у політичних, соціальних та економічних пріоритетах, які обумовлювали зовнішній тиск, на таких підприємствах була сформована унікальна корпоративна культура, що само по собі є важливим нематеріальним активом, різновидом капіталу.

11. Найважливішими результатами трансформацій як наслідків останніх реформ є посилення значення процесу формування конкурентоспроможних організаційно-економічних форм господарювання за умов зростання конкуренції саме як основи створення ефективної інституціональної структури аграрного соціуму. Перспективи розвитку вітчизняної аграрної сфери вимагають зміни змісту і цільової орієнтації реформ на основі створення/відновлення впливу інститутів, які забезпечуватимуть усталений і позитивний характер інноваційного розвитку. Елементами нової стратегії повинні стати ефективний менеджмент, зростання ролі людського і соціального капіталу, орієнтація на забезпечення конкурентоспроможності виробництва, широке впровадження нових технологій, інноваційне інвестування та інші фактори системного плану.

12. Досягнення ефективності інституціонального середовища залежить від вдосконалення структур корпоративного управління і балансу влади. Реформи повинні мати об’єктне спрямування, яке включає такі ключові моменти: 1) в соціокультурному аспекті – формування потужного середнього класу, який був би носієм конструктивної соціокультурної парадигми позитивної інституціональної еволюції; 2) в економіко-організаційному аспекті – розвиток інституціонально ефективних підприємств, що є основою фундаментальних трансформацій. Концептуальна ідея формування та зміни інституціонального середовища на основі системного багаторівневого і багатопростірного підходу полягає у домінантній ролі сільськогосподарських підприємств різних організаційних форм як основного елементу взаємодії факторів інститутогенезису: агентів, технологій, базисних координуючих інститутів, ієрархічних управлінських структур та ін. Водночас саме інститут підприємства здатний координувати у часі і просторі цілеспрямовану діяльність з корекції і стабілізації поведінки та менталітету представників аграрного соціуму і бути генератором інституціонального створення та розвитку середнього класу.

13. Наукове узагальнення досвіду реформування вітчизняного сільського господарства, універсальність окремих принципових положень і загальної ідеології реформ свідчать про можливість їх використання при корекції аграрної політики. З цією метою пропонується здійснити:

вдосконалення програми підтримки сільського господарства з точки зору пріоритетності основних критеріїв інституціональної ефективності (забезпечення пільгових умов для зниження відсоткових ставок кредитування аграрного виробництва на рівні 3-5% річних, стимулювання науково-дослідницької діяльності фундаментального і прикладного змісту, захисту інтелектуальної власності, збереження і розвиток науково-освітянських інститутів, створення адекватного інформаційного моніторингового поля);

введення у практику державного регулювання процесу кредитування сільгоспвиробників, обов’язковість тендерного підходу при розгляді відповідних бізнес-планів, де критеріями будуть також і орієнтовні показники інституціональної ефективності;

здійснення рейтингового оцінювання інституціональної ефективності підприємств галузі, узагальнення та поширення позитивного досвіду;

введення у навчальний процес ВНЗ Міністерства аграрної політики України циклу навчальних дисциплін за напрямком «Управління інституціональним розвитком».

Публікації автора:

Монографії

1. Мороз О.О. Аграрні реформи в Україні: теорія, історія, еволюція парадигми. – Вінниця: УНІВЕРСУМ - Вінниця, 2003. – 233 с. (13,63 др. арк.).

2. Мороз О.О. Інституціональна система аграрної економіки України. – Вінниця: УНІВЕРСУМ - Вінниця, 2006. – 438 с. (25,29 др. арк.).

Статті у фахових наукових виданнях

3. Мороз О.В., Мороз О.О. Ефективність використання антропогенної енергії в системах України // Економіка АПК. – 1995. – №6. – С.45-51. (0,4 др. арк., із яких особисто автору належить 0,2 др. арк.; автором визначено інституціональні фактори еволюції сільського господарства України).

4. Мороз О.В., Щеглова Н.В., Мороз О.О., Ткачук Л.М., Романець І.В. Управління організаційною поведінкою персоналу на державних підприємствах // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. – Вип. 70. – С.60–74. (0,7 др. арк., із яких особисто автору належить 0,2 др. арк.; автором розкрито роль інститутів організаційної культури в управлінні персоналом підприємства).

5. Мороз О.В., Щеглова Н.В., Мороз О.О., Ткачук Л.М., Романець І.В. Проблеми стратегічного управління організаційною поведінкою персоналу державного підприємства // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. – Вип. 72. – С.18-25. (0,4 др. арк., із яких особисто автору належить 0,1 др. арк.; автором визначено значення організаційної культури на підприємстві).

6. Мороз О.В., Щеглова Н.В., Мороз О.О., Ткачук Л.М., Романець І.В. Методологічні та методичні аспекти оцінки впливу організаційної поведінки на продуктивність праці // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. – Вип. 74. – С.3-8. (0,3 др. арк., із яких особисто автору належить 0,1 др. арк.; автором розкрито методичні аспекти інституціонального аналізу динаміки продуктивності праці).

7. Мороз О.О., Заюкова М.С., Гижко Л.П. Теоретико-методологічні та практичні аспекти управління фінансовою стійкістю сучасного вітчизняного підприємства // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2003. - №1. – С.16-18. (0,2 др. арк., із яких особисто автору належить 0,1 др. арк.; автором визначено основні напрями інституціонального вдосконалення підприємства).

8. Мороз О.О. Глобальні тенденції трансформації аграрного ринку України у ХХІ столітті // Вісник Вінницького політехнічного інституту. – 2004. - №1. – С.11-19. (0,6 др. арк.).

9. Мороз О.О. До питання інституційної сутності аграрних реформ в Україні // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – Вип. 187. – С.149-156. (0,4 др. арк.).

10. Мороз О.О. Соціально-економічні аспекти розвитку переробної сфери АПК // Вісник аграрної науки. – 2004. - №5. – С.77-78. (0,15 др. арк.).

11. Мороз О.О. Інституційна сутність вітчизняних аграрних реформ // Економіка АПК. – 2004. – №5. – С.17-21. (0,4 др. арк.)

12. Саблук П.Т., Мороз О.О. Ефективність корпоративного управління: інституційний аспект // Вісник аграрної науки. – 2004. - №6. – С.54-56. (0,3 др. арк., із яких особисто автору належить 0,15 др. арк.; автором визначено інституціональний зміст корпоративного управління на підприємствах).

13. Мороз О.О., Карачина Н.П., Денисюк Л.П. Міжнародні принципи корпоративного управління та їх застосування в Україні // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2004. - №7. – С.19-21. (0,3 др. арк., із яких особисто автору належить 0,1 др. арк.; автором здійснено інституціональний аналіз універсальних принципів корпоративного управління).

14. Мороз О.О. Проблеми і перспективи ефективності переробних галузей АПК // Вісник ХНАУ. Зб. наук. пр. Серія „Економіка АПК і природокористування”. – Харків: ХНАУ. – 2004. – №4. - С.127-131. (0,2 др. арк.).

15. Мороз О.О., Карачина Н.П. Фактор дивідендної політики у корпоративному управлінні // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. – Чернівці: АНТ Лтд., 2004. – Вип. ІV. – С.356-362. (0,25 др. арк., із яких особисто автору належить 0,15 др. арк.; автором визначено підходи до визначення корпоративної політики підприємства).

16. Мороз О.О., Карачина Н.П. Дивідендна політика як складова корпоративного управління // Вісник Українського державного університету водного господарства та природокористування. Зб. наук. пр. Економіка. – Рівне, 2004. – Вип. 2 (26), частина ІІ.– С.676-681. - (0,3 др. арк., із яких особисто автору належить 0,15 др. арк.; автором обґрунтовано інституціональний зміст корпоративного управління на підприємствах).

17. Мороз О.О., Цимбал А.І. Розвиток аграрних підприємств Київщини // Економіка АПК. – 2004. - №9. – С.79-84. (0,4 др. арк., із яких особисто автору належить 0,3 др. арк.; автором визначено інституціональні складові інноваційної моделі розвитку підприємств АПК).

18. Мороз О.О., Карачина Н.П., Денисюк Л.П. Соціально-економічна ефективність корпоративного управління: інституційний аспект // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2004. - №10. – С.22-26. (0,4 др. арк., із яких особисто автору належить 0,15 др. арк.; автором розкрито інституціональні аспекти ефективності корпоративного управління). 19. Мороз О.О. До проблеми моделювання аграрної економіки у світлі категорій теорії катастроф // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – Вип. 195. В 4 т. Том ІІІ.– С.656-662. (0,25 др. арк.).

20. Сінченко В.М., Мороз О.О. Моделювання процесів розвитку аграрного сектору в ринкових умовах // Вісник аграрної науки. – 2004. - №12. – С.59-61. (0,2 др. арк., із яких особисто автору належить 0,1 др. арк.; автором обґрунтовано закономірності розвитку сільського господарства з використанням категорій і положень теорії катастроф).

21. Мороз О.О. Перспективи соціально-економічного розвитку аграрних підприємств // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. – 2004. - №11 (2). - С.305-310. (0,3 др. арк.).

22. Мороз О.О. Світовий досвід трансформації ринкових відносин у сільському господарстві // Вісник Вінницького політехнічного інституту. – 2004. - №2. – С.35-43. (0,5 др. арк.).

23. Мороз О.О. До питання регулювання сучасного ринку // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – Вип. 190: В 4 т. Том 1. – С.26-33. (0,4 др. арк.).

24. Мороз О.О. Історія формування концептуальних засад теорії аграрного реформування в Україні // Вісник Вінницького політехнічного інституту. – 2004. - №3. – С.20-26. (0,5 др. арк.).

25. Мороз О.О. Особливості регулювання сучасного аграрного ринку // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – Вип. 191: В 4 т. Том І. – С.126-130. (0,2 др. арк.).

26. Мороз О.О. Історія аграрних реформ в Україні // Вісник Вінницького політехнічного інституту. – 2004. - №4. – С.9-17 (0,5 др. арк.).

27. Мороз О.О. Регіональна динаміка та ефективність переробних підприємств АПК // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: фінансова політика та інвестиції. Випуск 10: Збірник наукових праць ВНУ, №1-2. – Луцьк: „Надстир”я”, 2004. - С.289-295. (0,3 др. арк.).

28. Мороз О.О., Матвійчук А.В. Аналіз ефективності реформування сільськогосподарських підприємств із використанням апарату нечіткої логіки // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр.– Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – Вип. 199. В 4 т. Том І. – С.11-20. (0,3 др. арк., із яких особисто автору належить 0,2 др. арк.; автором обґрунтовано обґрунтовано використання теорії нечіткої логіки при моделюванні агроекономічних процесів).

29. Мороз О.О. Інституційна підтримка розвитку систем управління якістю // Теорії мікро-макроекономіки. Зб. наук. пр. – Київ, 2005. – Вип. 19. – С. 122-129. (0,4 др. арк.).

30. Мороз О.О. Інституційна модель реформування аграрного сектору України // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – Вип. 208. В 4 т. Том І.– С.33-42. (0,3 др. арк.).

Публікації в інших наукових виданнях

31. Мороз О.В., Мороз О.О., Рогальський С.В., Штефан Л.Б. Проблеми і перспективи інтенсифікації сільського господарства України // Україна на порозі ХХІ століття: економіка, державність. Зб. наук. праць по матеріалах міжнар. наук.–практ. конф., м. Вінниця, 30-31 березня 2000 р. / Відп. ред. В 2-х томах. Том 1. – Вінниця: Арбат, 2000. – С.42-45. (0,25 др. арк., із яких особисто автору належить 0,1 др. арк.; автором визначено інституціональні фактори інтенсифікації сільського господарства України).

32. Ігнатов С.Н., Мороз О.О., Мельник І.Г. До проблеми інтеграції підприємництва в АПК // Статистика України. – 2004. – № 2. – С. 79-82. (0,3 др. арк., із яких особисто автору належить 0,1 др. арк.; автором визначено інституціональні основи інтеграції підприємництва в АПК).

33. Карачина Н.П., Мороз О.О. Розробка і реалізація дивідендної політики як складової корпоративного управління // Регіональна бізнес-економіка та управління. – 2004. - №1. – С.43-46. (0,25 др. арк., із яких особисто автору належить 0,1 др. арк.; автором охарактеризовано інституціональний зміст управління корпоратизованими підприємствами).

34. Ігнатов С.Н., Мороз О.О., Карачина Н.П., Ткачук Л.М. Інституційне значення, динаміка та перспективи розвитку переробної сфери АПК // Статистика України. – 2004. – № 4. – С. 91- 94. (0,25 др. арк., із яких особисто автору належить 0,1 др. арк.; автором визначено інституціональні основи трансформаційних змін організаційної структури переробної сфери АПК).

35. Мороз О.В., Мороз О.О., Рогальський С.В., Штефан Л.Б. Проблеми і перспективи аграрної політики в Україні // Труды филиала МГТУ им. Н.Э.Баумана. Матер. междунар. симпозиума «Наука и предпринимательство». – Калуга, 2000. – С. 149-153. (0,2 др. арк., із яких особисто автору належить 0,1 др. арк.; автором визначено інституціональні аспекти ефективності аграрної політики в Україні).

36. Мороз О.О. Інституціональні та економічні аспекти формування нової моделі сільського господарства // Промисловий потенціал Вінниччини: сучасний стан та перспективи розвитку. Зб. матер. наук.-практ. конф., м. Вінниця, 27 березня 2002 р. - Вінниця: Зодчий, 2002. – С. 210-213. (0,2 др. арк.).

37. Мороз О.О., Дворніков М.Є. Тенденції в реформуванні організації праці на підприємствах в умовах становлення постіндустріального суспільства // Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання. Праці IV міжнар. наук. конф. Частина 4. Донецький національний університет. – Донецьк, 2003. – С.36-37. - (0,15 др. арк., із яких особисто автору належить 0,1 др. арк.; автором визначено інституціональний зміст заходів з підвищення ефективності організації праці на корпоратизованих підприємствах).

38. Мороз О.О. Забезпечення стійкого розвитку підприємств м’ясної промисловості Вінницької області // Розвиток фінансово-кредитної системи України в умовах ринкових трансформацій. Зб. матер. І Всеукр. наук.-практ. конф. вчених, викладачів та практичних працівників, 26-27 лютого 2003 р. – Вінниця: «Універсум». – «Ландо Лтд», 2003. – С.254-255. (0,2 др. арк.).

39. Мороз О.О. До проблеми ефективності переробних галузей АПК за умов становлення ринкових відносин // Матер. всеукр. наук.-практ. конф. „Інвестиційні стратегії сталого розвитку”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – Том ІІ. – С.142-143. (0,05 др. арк.).

40. Мороз О.О. Мале підприємництво в умовах агропромислової інтеграції сучасного сільськогосподарського ринку // Матер. VII Міжнар. наук.-практ. конф. „Наука і освіта 2004”. Економіка АПК. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – Том 16. – С.34-37. (0,1 др. арк.).

41. Мороз О.О. Соціокультурні аспекти інституціональної трансформації сучасної цивілізації // Гуманізм та освіта. Збірник матер. міжнар. наук.-практ. конф, м. Вінниця, 21-23 вересня 2004 р. в 2-х томах. Т.2. - Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2004. – С.157-160. (0,2 др. арк.).

42. Мороз О.О., Карачина Н.П. Соціально-економічна ефективність корпоративного управління // Розвиток фінансової системи України в умовах ринкових трансформацій. Зб. матер. ІІ Всеукр. наук.-практ. конф. вчених, викладачів та практичних працівників, 14-15 жовтня 2004 р. – Вінниця: «Ландо ЛТД», 2004. – С.266-274. (0,5 др. арк., із яких особисто автору належить 0,2 др. арк.; автором визначено аналітичну модель соціально-економічної ефективності управління на підприємствах на постприватизаційному етапі).

43. Мороз О.О., Мороз Є.О. Сучасна аграрна цивілізація в світлі загальної теорії постіндустріального суспільства // Матер. регіон. наук.-практ. конф. «Інноваційно-інвестиційна модель розвитку економіки Вінниччини». Збірник статей. - Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2005. - С.145-148. (0,2 др. арк., із яких особисто автору належить 0,1 др. арк.; автором охарактеризовано інституціональну природу розвитку сучасного світового сільського господарства).

44. Мороз О.О. До проблеми трансформації сучасної аграрної цивілізації в світлі теорії постіндустріального суспільства // Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці. Матер. міжнар. наук.-теор. конф. Житомир, 2005 р. – Житомир: Вид-во «Державний агроекологічний унівеситет», 2005. – В 3-х частинах, частина 1. – С.41-43. (0,15 др. арк.).

45. Мороз О.О., Шварц І.В., Мороз В.В. Вибір оптимальної антикризової структури підприємства з використанням теорії нечітких множин // Розвиток фінансової системи України в умовах ринкових трансформацій. Зб. матер. ІІІ Всеукр. наук.-практ. конф. вчених, викладачів та практичних працівників, 16-17 лютого 2006 р.– Вінниця: Книга-Вега, 2006. – Т. ІІ – С. 194-197. - (0,2 др. арк., із яких особисто автору належить 0,1 др. арк.; автором розроблена методика використання теорії нечітких множин у моделюванні мікроекономічних процесів).