Проведений аналіз показав, що цілеспрямовані дослідження в напрямку формування фінансово-економічних механізмів управління інноваційно-інвестиційним розвитком фармацевтичного виробництва до теперішнього часу не проводилися. Актуальність зазначеної проблеми для реформування фармацевтичної галузі в Україні, її теоретичне і практичне значення обумовили необхідність визначити сутність, головні характеристики і принципи функціонування інноваційної моделі фармацевтичного виробництва; розробити категоріальний апарат інноваційно-інвестиційного розвитку; обґрунтувати напрямки побудови ринково орієнтованої системи стимулювання і фінансового забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку фармацевтичного виробництва; розробити організаційні засади впровадження стратегічного фінансового менеджменту на хіміко-фармацевтичних підприємствах як основи їх самофінансування; впровадити системний підхід до оцінки ефективності інноваційно-інвестиційної діяльності; сформувати концепцію управління інвестиціями у фармацевтичній галузі; обґрунтувати науково-практичні підходи до ціноутворення на інноваційні лікарські засоби; визначити перспективні джерела фінансування інноваційної діяльності хіміко-фармацевтичних підприємств у ринкових умовах і запропонувати пріоритетні напрямки підвищення ефективності управління фінансовими ресурсами. Дослідження сучасного стану та тенденцій інноваційно-інвестиційних процесів у фармацевтичній промисловості підтвердили, що вирішення двоєдиної задачі - створення в Україні ефективної системи лікарського забезпечення, з одного боку, та збереження вітчизняними фармвиробниками ринкових позицій і нарощування конкурентних переваг, з іншого, потребує зміни парадигми їх розвитку та орієнтації на інноваційну модель виробництва. Обґрунтовано, що реалізація цієї моделі потребує побудови відповідної до галузевої специфіки багаторівневої та багатоканальної системи фінансування.
Стратегічна орієнтація вітчизняної фармації на реалізацію конституційного права кожного громадянина на забезпечення ефективними, безпечними, якісними та доступними за ціною лікарськими засобами потребує активного використання з боку держави адекватних до ринкових умов методів стимулювання інноваційно-інвестиційних процесів у галузі. Проаналізовано досвід різних країн щодо використання фінансових методів стимулювання державою інноваційно-інвестиційного розвитку промисловості. Доведено, що в умовах дефіциту державного бюджету в Україні пріоритет повинен надаватися використанню таких непрямих фінансових методів, як податкова, амортизаційна, кредитна та цінова політика. Доведено об’єктивну обумовленість тенденції щодо інтеграції капіталу у фармацевтичному секторі в умовах його науково-технічного розвитку. Обґрунтовано доцільність для здійснення “інноваційних проривів” у вітчизняному фармацевтичному секторі створення фармацевтичної промислово-фінансової групи; запропоновано її організаційну структуру.
Проаналізовано джерела фінансових ресурсів у фармацевтичній промисловості, проведено їх класифікацію, досліджено переваги й недоліки. Визначено такі перспективні джерела інвестування хіміко-фармацевтичних підприємств в умовах науково-технічного розвитку, як випуск корпоративних облігацій, проектне фінансування, фінансовий лізинг та ін. Науково обґрунтовано, що ядром системи фінансування інноваційно-інвес-тиційного розвитку фармації в ринкових умовах повинен бути механізм реального самофінансування хіміко-фармацевтичних підприємств, заснований на використанні принципів і підходів стратегічного фінансового менеджменту. Побудовано систему стратегічного фінансового менеджменту для підприємств фармацевтичної промисловості, розроблено організаційні засади його впровадження на підприємствах галузі.
Обґрунтовано об’єктивну необхідність використання фінансового аналізу і фінансової діагностики на хіміко-фармацевтичних підприємствах як найважливіших складових механізму стратегічного фінансового менеджменту. Вперше запропоновано методику інтегральної оцінки фінансового стану фармвиробників, яка дозволяє не тільки проводити його комплексний аналіз, але й управляти ним на базі визначення ефективності обраної фінансової стратегії. Удосконалено класифікацію інновацій у фармації. Визначено сутність категорій “інноваційно-інвестиційний потенціал підприємства” та “інноваційно-інвестиційний розвиток”.
Доведено, що під інноваційно-інвестиційним потенціалом хіміко-фармацевтичного підприємства слід розуміти всю сукупність ресурсів, необхідних для його інноваційно-інвестиційної діяльності. Він обумовлює сприйнятливість підприємства до подальшого науково-технічного розвитку і потрібні у зв’язку з цим обсяги джерел фінансування. Оцінка та ідентифікація інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства дозволяють визначити його стратегічні компетенції та доцільність вибору певної інноваційної стратегії. Запропоновано методику вимірювання інноваційно-інвестиційного потенціалу хіміко-фармацевтичних підприємств і проведено кластеризацію підприємств за його рівнем. Досліджено, що найвищі темпи приросту результатів діяльності у порівнянні з темпами зростання інноваційних витрат притаманні підприємствам, які характеризуються найвищим у галузі інноваційно-інвестиційним потенціалом. Встановлено, що накопичений підприємством інноваційно-інвестиційний потенціал обумовлює обмеження щодо темпів зростання його фінансових результатів. З використанням розроблених економетричних моделей обґрунтовано пріоритетні напрямки нарощування інноваційно-інвестиційного потенціалу хіміко-фармацевтичних підприємств. 6. Вперше рекомендовано для оцінки ефективності інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств використовувати інтегральний показник інноваційно-інвестиційного розвитку. Методологічною основою його вимірювання є узагальнююча оцінка на базі таких комплексних показників, як інноваційно-інвестиційний потенціал підприємства, рівень використання ресурсів, динаміка економічного зростання і рентабельність операційної та інвестиційної діяльності. Розраховано інтегральний показник інноваційно-інвестиційного розвитку для 21 підприємства фармацевтичної галузі. Визначено зони якісної оцінки підприємств за рівнем інноваційно-інвестиційного розвитку. Встановлено, що для підприємств фармацевтичної галузі характерна експоненціальна залежність між рівнем інноваційно-інвестиційного розвитку і зростанням фінансових результатів їх діяльності, тобто при високому його рівні має місце швидке, нелінійне зростання виручки від реалізації, чистого прибутку та грошових надходжень. 7. Розроблено концептуальні основи управління інвестиціями в умовах інноваційної моделі розвитку фармацевтичної промисловості, які поєднують науково-обґрунтоване вирішення такого комплексу завдань: розробка інвестиційної стратегії підприємства; оцінка й управління його інвестиційною привабливістю; управління інвестиційними проектами та проектними ризиками; оперативне управління інвестиційною діяльністю хіміко-фармацевтичних підприємств. Вперше запропоновано системний підхід до оцінки інвестиційної привабливості підприємств фармацевтичної галузі, сутність якого полягає в тому, що інвестиційна привабливість, на відміну від загальноприйнятих підходів, розглядається не тільки як функція фінансового стану, але і як функція рівня інноваційно-інвестиційного розвитку підприємства. Розроблено методику узагальнюючої оцінки інвестиційної привабливості фармвиробників, з використанням якої побудовано матрицю їх інвестиційної привабливості. 8. Вперше побудовано галузеву систему оцінки інноваційно-інвестиційних проектів з урахуванням їх економічної, соціальної та бюджетної ефективності. Проведено класифікацію та аналіз витрат, пов’язаних з реалізацією інноваційних проектів у фармацевтичному виробництві, досліджено резерви їх зниження. Удосконалено науково-практичні підходи до ціноутворення на нові лікарські засоби, які, з одного боку, дозволяють підприємствам відшкодовувати підвищені витрати, пов’язані з їх розробкою і впровадженням у виробництво, з іншого – забезпечують одержання споживачами фармако-економічного ефекту в процесі використання нових лікарських засобів. 9. Розроблено науково-практичні засади та визначено тактику управління фінансовими ресурсами хіміко-фармацевтичних підприємств в умовах їх розвитку. Обґрунтовано умови оптимізації використання позикових джерел фінансування. Введено в науковий обіг категорію “ефективне самофінансування”, що передбачає формування підприємством такої структури джерел фінансування, при якій забезпечується не тільки його фінансова незалежність, але і створюються реальні умови для стійкого економічного розвитку. Запропоновано методику розрахунку показника ефективного самофінансування для підприємств фармацевтичної промисловості. 10. Опрацьовано такі основні напрямки управління формуванням власних фінансових ресурсів хіміко-фармацевтичних підприємств, як удосконалення менеджменту витрат, інноваційної товарної, цінової та амортизаційної політики. Запропоновано адекватну ринковим умовам систему управління витратами на підприємствах фармацевтичної галузі, визначено її структуру, взаємодію та ієрархію головних блоків. Розроблено методику оптимізації виробничої програми підприємств з використанням фінансових критеріїв. На базі побудованих економетричних моделей встановлено оптимальну широту асортименту лікарських засобів для хіміко-фармацевтичних підприємств із різним інноваційно-інвестиційним потенціалом. 11. Проаналізовано вплив зміни цінової політики фармвиробників на фінансові результати їх діяльності. Розроблено методику визначення оптимальної ціни реалізації лікарських засобів і встановлення гранично припустимого рівня цінових знижок, підґрунтям якої є врахування еластичності зміни обсягів збуту, маржинальний підхід до обліку витрат, оцінка ціни за критерієм фармакоекономічної ефективності, розрахунок очікуваної рентабельності препарату при наданні знижок. 12. На підставі проведених досліджень встановлено, що у фармацевтичній промисловості України, на відміну від західних фармацевтичних компаній, амортизація не виступає в ролі головного джерела інвестиційних ресурсів. Доведено, що за умов стабільно високого рівня інноваційно-інвестиційного розвитку за рахунок амортизації підприємства можуть генерувати додаткові фінансові ресурси в обсягах, які перевищують витрати на реновацію, і спрямовувати ці кошти на інвестування. 13. Враховуючи високе значення оборотних активів для забезпечення безперервності виробничого процесу і накопичення підприємствами необхідних фінансових ресурсів, проведено теоретичне обґрунтування, розроблено методичне та інформаційне забезпечення впровадження оптимальної моделі управління оборотними активами хіміко-фармацевтичних підприємств в умовах їх інноваційно-інвестиційного розвитку. 14. Соціально-економічна значущість дисертаційних досліджень полягає в тому, що за їх результатами розроблено і впроваджено в діяльність Державного наукового центру лікарських засобів, Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів, хіміко-фармацевтичних підприємств, у навчальний процес вищих фармацевтичних та медичних закладів 7 методичних рекомендацій і 2 інформаційних листи, затверджених ПК “Фармація” МОЗ та АМН України і узгоджених у МОЗ України. |
