У дисертації наведено нове вирішення наукової задачі – виявлення закономірностей інноваційного регіонального розвитку, що характерні для умов перехідного періоду, та обґрунтування пріоритетних напрямків регіональної інноваційної політики. Проведене дослідження дозволяє зробити такі основні висновки і пропозиції теоретичного та науково-практичного спрямування: 1. Дослідження закономірностей інноваційного регіонального розвитку України мають спиратися на методологічні засади теорії регіональних інноваційних систем: інтерактивну інноваційну модель, поєднання мікро-, мезо- та макропідходів, економіко-статистичний та історико-генетичний методи, метод моделювання, оскільки вона найбільшою мірою відповідає змісту сучасних інноваційних процесів і відтак виступає ефективним теоретичним інструментом формування, аналізу регіональної інноваційної політики країн. 2. Важливою для пострадянських країн, що перебувають у стані соціально-економічної трансформації, закономірністю є суттєве за рівнем і незмінне в останні роки посилення нерівномірності у рівнях регіонального розвитку, що прямо пов’язано з уповільненням економічного зростання країни. 3. Серед відомих концепцій підприємств, у світлі узагальнення яких розглядалася категорія інновації, жодна повною мірою не відповідає задачам дослідження. Для теоретичного аналізу інноваційних процесів використано авторську концепцію, підприємство виступає своєрідним системним інтегратором, цілісним економічним суб’єктом, який об’єднує в часі та просторі різнорідні соціально-економічні процеси. Сутність інновації, що випливає з інтегрованої концепції, полягає в інтерактивній цілеспрямованій реакції підприємства на дійсну або таку, що передбачається, зміну зовнішнього середовища. З огляду на таку постановку питання основними детермінантами інноваційної діяльності виступають мета підприємства, інноваційний потенціал, зовнішнє середовище та очікування. 4. Інноваційний розвиток регіонів протягом ІХ-ХХ століть характеризується загальною закономірністю. Одна інновація циклічно замінюється іншою. Один тренд життєвого циклу починає спадати, в той час як інший тип інновації починає поширюватися. Глобальний сценарій розташування інновацій на векторі часу виглядає таким чином: комунікаційна (з XII-XIII століття), науково-технічна (з кінця XVIII століття), організаційно-управлінська (з 80-х років XX століття). Організаційно-управлінські інновації та умови, що сприяють їх впровадженню, відіграють особливу роль у сучасному розвитку. 5. В умовах трансформації економічних та соціально-політичних інститутів (в 2000-2002 роках) діють наступні сприятливі макроекономічні фактори: зростання попиту на продукцію підприємств внаслідок підвищення реальних доходів населення; сприятлива кон’юнктура на міжнародних ринках для вітчизняних експортерів; зменшення реальної процентної ставки комерційних банків; стабілізація курсу національної валюти. Крім того, відчувається вплив несприятливих інституційних факторів, серед котрих криза неплатежів, державна підтримка неефективних підприємств, збереження стимулів до рентоорієнтованої поведінки, неефективна структура власності тощо. Аналіз поведінки інноваторів показав, що переважають мотиви до продуктових інновацій, орієнтованих на внутрішній ринок. Має місце пожвавлення інноваційної діяльності підприємств, фінансування наукових та науково-технічних робіт, патентування, використання у виробництві об’єктів промислової власності на фоні зростання регіональної нерівномірності в інноваційній активності, фінансовому, кадровому забезпеченні. 6. На основі авторської концепції підприємства розроблено теоретичну модель інноваційного регіонального розвитку, яка дозволяє встановити вплив факторів інноваційної активності, що сформульовані в системах детермінант економічної, науково-технічної та освітньої політик, на міжрегіональну нерівномірність у рівнях економічного розвитку (ВДВ) та у рівнях добробуту (інтегральний показник добробуту). Конструкція останнього включає грошовий дохід на душу населення регіону, індекс споживчих цін, індекс нерівномірності (коефіцієнт Джині), а також індекс тіньової економіки. 7. Інноваційний розвиток регіонів України характеризується закономірностями, що виявлені на основі економетричного аналізу просторово-часових моделей: статику та динаміку регіональної нерівномірності обумовлюють такі фактори інноваційної активності, як високий інвестиційний клімат та людський капітал, адміністративне та фіскальне дерегулювання, фінансове забезпечення НДДКР та винахідництва. Разом зі зростанням перших трьох факторів спостерігається активізація інноваційної діяльності та збільшення регіональної нерівномірності у добробуті та в рівнях економічного розвитку. Зростання фінансового забезпечення НДДКР та винахідництва сприяє активізації регіональної інноваційної діяльності та скороченню нерівномірності. Він характеризується також закономірностями регіональної концентрації факторів інноваційної активності, що виявлені на основі системи регресійних рівнянь. 8. Європейська модель регіональної інноваційної політики має наступні основні риси: головною метою політики є зростання єдності, цілісності країни (європейської спільноти) через створення сприятливого інноваційного клімату в регіонах, залучення їх до наукового та інноваційного простору, ефективне використання їх потенціалу; держава та наднаціональні органи відіграють активну роль у вирішенні проблем інноваційного розвитку регіонів; у складі політики переважають інструменти координації дій; активно використовуються програмні та інституційні форми політики; цілі, напрямки, заходи політичних дій прив’язані до певного рівня регіональної ієрархії. Модель передбачає перехід від підтримки фізичної інфраструктури НДДКР та інновацій до стимулювання кооперації та процесу “колективного навчання” між локальними агентами, тобто від концепції “технологічного поштовху” до “ринкової тяги”. 9. Перелік першочергових пріоритетних напрямків регіональної інноваційної політики на середньострокову перспективу, яка враховує закономірності інноваційного регіонального розвитку, включає два основні рівні: - внутрішня політика регіонів NUTS II: посилення адміністративного та фіскального дерегулювання економіки, забезпечення сприятливого інвестиційного клімату і розвиток людського капіталу, реалізацію механізмів фінансування НДДКР та винахідництва; - державна політика на рівні регіонів NUTS I: посилення адміністративного та фіскального дерегулювання економіки; забезпечення підтримки порядку, захист прав власності, контрактів; створення сприятливого середовища для формування нових підприємств. Розроблено заходи регіональної інноваційної політики для України на основі встановлених закономірностей та визначених пріоритетних напрямків. |
