| У дисертаційній роботі вирішено актуальне науково-прикладне завдання щодо організації ефективної інноваційної діяльності залізничного транспорту з метою здійснення відтворення основних фондів (рухомого складу) та підвищення конкурентоспроможності. Основні висновки та результати, одержані в ході дослідження, зводяться до такого: 1. Орієнтирами подальшого розвитку транспортної системи України встановлено: підвищення конкурентоспроможності, транзитного потенціалу; впровадження прогресивних технологій перевезень; розвиток міжнародних транспортних коридорів. Перешкодами на шляху їх досягнення є: старіння основних фондів; низький рівень організації перевізного процесу, транспортного сервісу та інформатизації; наявність технічних та технологічних бар’єрів переміщення вантажів через державний та митний кордони України; недостатні можливості транспортних комунікацій для обслуговування міжнародного транзиту вантажів та темпи інтеграції транспорту України з європейською та світовою транспортними системами; недосконалість галузевого законодавства. 2. Аналіз таких складових конкурентоспроможності залізничного транспорту, як якість та ціна послуги (тариф), дозволив встановити, що вони залежать від: системи управління перевізним процесом, стану транспортної інфраструктури, інформаційних технологій перевізного процесу, розвитку та кваліфікації персоналу, матеріально-технічної бази залізниць. Остання визначається як сукупність матеріальних ресурсів та засобів виробництва (основних фондів), стан яких позначається на виробничому потенціалі. 3. Процес відтворення основних фондів підприємств залізничного транспорту розглядається як поєднання процесів оновлення, модернізації та технічної підтримки. В зв’язку з відсутністю достатнього фінансового забезпечення процесу оновлення рухомого складу принципово важливого значення набуває створення сучасної ремонтної бази галузі для здійснення його модернізації та технологічної підтримки на інноваційній основі. Це зокрема потребує активізації інноваційної діяльності підприємств залізничного транспорту, в особливості локомотивних депо. 4. Проведене зіставлення необхідного ступеня розвиненості інноваційної діяльності підприємств залізничного транспорту та процесу відтворення рухомого складу дозволило визначити його складові: інноваційну, інвестиційну, інституціональну, ресурсну та розкрити елементи цих складових. Обґрунтовано необхідність і можливість удосконалення інноваційної діяльності ПЗТ. 5. Узагальнення теоретичних поглядів вчених на моделі інноваційного процесу, у тому числі в умовах залізничного транспорту, врахування недоліків сучасної інноваційної діяльності дозволило запропонувати модель інноваційного процесу, що передбачає як спільну діяльність, так і конкуренцію між ПЗТ за найкращі інноваційні розробки. Вона дозволяє розглядати залізниці як інноваційні підприємства, що мають такі риси: чуттєвість, спроможність до навчання, експериментування, внутрішню комунікабельність, готовність до ризику. 6. Враховуючи потребу у встановленні черговості заходів інноваційного розвитку та необхідність аналізу розвиненості елементів інноваційної складової процесу відтворення основних фондів ПЗТ, обґрунтовано методичний підхід до визначення показників розвитку інноваційної інфраструктури, організації інноваційного процесу та ступеня розвитку інтелектуальних ресурсів з використанням методу експертних оцінок Розрахунок комплексного показника розвиненості інноваційної складової процесу відтворення основних фондів виходить з системного підходу і передбачає попередній розрахунок одиничних показників, які характеризують кожний з елементів цієї інноваційної складової. 7. З’ясовано, що можливість запровадження інноваційної системи залізничного транспорту залежить від: створення бази наукових досліджень; організації співробітництва ПЗТ з об’єктами зовнішньої інфраструктури; підтримки зв’язків з іншими підприємствами, які не належать до залізничної галузі; пошуку можливостей фінансування інноваційних розробок в повному обсязі за рахунок власних ресурсів і зовнішніх джерел; розбудови об’єктів інноваційної інфраструктури на галузевому рівні; налагодження взаємодії між структурними підрозділами ПЗТ та їх службами з питань інноваційного характеру; створення системи управління інноваційним розвитком ПЗТ; стимулювання інноваційної активності персоналу; впровадження механізму конкуренції між залізницями за найкращі інноваційні розробки, які реалізовані та дали позитивний результат на рівні окремих господарств, залізниць і залізничної галузі в цілому. 8. Встановлено, що внутрішніми резервами інноваційного розвитку ПЗТ є: створення системи управління, яка б стимулювала до інноваційної діяльності; підвищення зацікавленості працівників у інноваційному розвитку підприємств; створення системи взаємодії між внутрішніми та зовнішніми учасниками інноваційного процесу; обмін інноваційним досвідом з зарубіжними підприємствами залізничного транспорту. Доведено, що вони можуть бути реалізовані в діяльності залізничного транспорту тільки після проведення відповідної реструктуризації управління. Зокрема запропоновано до галузевої організаційної структури управління включити підрозділи, що займаються інноваційним розвитком ПЗТ та здійснюють комплексне управління ним. 9. Враховуючи значення залізничного транспорту для розвитку економіки України, доведена доцільність прийняття на галузевому та державному рівнях Програми комплексного розвитку інноваційної системи залізничного транспорту, що дозволить підвищити його конкурентоспроможність та конкурентоспроможність економіки країни в цілому. | 