У висновках подано основні теоретичні підсумки роботи щодо осмислення феномена інформатизації в контексті інформатики. Розкрита наукова новизна дисертаційного дослідження, яка визначається розробкою теоретичного уявлення про єдність буття предмета інформатики, головний зміст якого полягає у визначенні інформатизації як такого процеса, що формує цілісний спосіб існування процесів творення, зберігання, переробки, обміну, поширення інформації. Інформатика не лише є характерною складовою постнекласичної науки, а й уособлює собою інтелектуальний стан сучасної епохи, виступає символом сучасної цивілізації, створюючи її ідеали. Формуємий нею стиль мислення отримує статус зразка наукової творчості, за її аналогіями існують спроби побудувати теорії пізнання, її розвиток визнається основою соціально-економічного розвитку суспільства. Інформаційна технологія в її глобальному контексті і значенні при переорієнтації її в людиновимірні координати є передумовою переходу людства до сталого суспільного розвитку. Разом з тим з інформатизацією, яка стає визначальним чинником глобалізаційних процесів у світі, пов’язане наростання самовідчуження людини і людства, зумовлене безпрецедентною експансією інформаційних технологій, ускладненням його інструментального базису. Інформатика охоплює всі аспекти розробки інформаційних технологій, створення, «вбудовування» їх у суспільне середовище, використання, а також комплекс економічного, культурного, політичного впливу на розвиток суспільства. З розвитком інформатики відбувається перехід від системи обробки даних до системи обробки знань. Інформатика не замінює собою кібернетику, теорію інформації, електроніку, системотехніку, а взаємодіє з ними, маючи ряд загальних наукових і філософсько-методологічних проблем. Кібернетика — наука про загальні закони перетворення інформації в складних керуючих системах. Маючи свій специфічний предмет дослідження (системи керування), кібернетика впроваджує і принципово новий метод дослідження - інформаційне моделювання, що охоплює значно більшу, ніж класичні дедуктивні математичні методи, область можливих застосувань, включаючи практично всі науки — природничі, технічні і гуманітарні. Поява обчислювальних машин і методу машинного моделювання призводить до того, що теорія складних систем керування стає одним з основних розділів кібернетики, а в подальшому загально-науковою логіко-методологічною формою міркувань. Основу інформаційного підходу в різних галузях наукового знання може скласти різноманітнісна концепція інформації Ешбі. Таке тлумачення інформації дозволяє зв’язати її з принципами системної організації, що визначають упорядкованість, цілісність, структурованість сущого і які ускладнюються з розвитком розмаїтості дійсного світу. Але слід додати, що в аспекті інформатизації не існує інформації поза інформаційною системою, і найважливішою умовою її однозначної передачі (сприйняття) є відповідність принципів системної організації інформації джерела й адресата. Інформація виступає як логіка характеру взаємозв'язку елементів, що утворюють той чи інший об'єкт (систему), вона визначає (в залежності від взаємодії системних властивостей елементів і середовища) появу тієї чи іншої структурної композиції, у межах можливості даного набору елементів і рівня системної організації; це - фактор, що визначає появу того чи іншого (обмеженого) комплексу властивостей (функцій), зв'язаних з тими чи іншими структурними композиціями; основа взаємодії структурних властивостей елементів і системних властивостей середовища; вона визначає характер системного перетворення структури і функцій систем у процесах еволюції. В дисертації дістала подальшого розвитку концепція специфіки інформаційної методології, на основі якої здійснюються спроби обґрунтування нової загальнонаукової методології. З розвитком інформатики, інтелектуальних технологій здійснюється перехід від пасивного характеру представлення даних у комп'ютерних системах до активного придбання знань та їх інтерпретації. Для рівня знань в інформатиці характерні такі ознаки як наявність спеціальних процедур узагальнення. У комп'ютерному моделюванні з переходом від рівня агрегування даних до рівня представлення знань гносеологічно змінився принцип обробки інформації, з'явилася рефлексивна властивість "усвідомлювати" свої інтелектуальні можливості. Рефлексія виступає в інформатиці як один з головних інструментів побудови поводження систем зворотнього зв'язку. Специфікою інформаційного моделювання як форми знакового моделювання виступає альтернативність розумових операцій, що веде до виявлення широкої розмаїтості можливостей, що містить у собі дійсність у кожен момент часу. Ця риса комп'ютерного моделювання цілком корелює з програмами постнекласичної науки і має перспективний характер. Рефлексія виступає в інформатиці як один з головних інструментів побудови поведінки систем. Рефлексивний характер знання в інформатиці зближує останню з типами знань, що формуються у філософії і математиці, і тим самим створює умови обгрунтування на базі інформаційного підходу нової методології. Інформатизація та інформаційна методологія в різних ареалах наукового знання стикаються з різними проблемами. Гуманітарні науки для цілей інформатизації мають трансформуватись, за допомогою застосування формалізації і модельного підходу. Інформатизація прикладного знання реалізується на основі застосування аксіологічної і праксеологічної складових системи знання. З філософської точки зору важливо, що інформаційний підхід, який все більше набуває цілісного і несуперечливого методологічного утворення, складає умови для оцінки явищ і процесів у галузях фізичного, хімічного, біологічного, геологічного, соціального, психологічного знання на єдиних теоретичних засадах. Положення принципу збереження інформації неусвідомлено використовується при всіх історичних реконструкціях (метод актуалізму, заснований на принципі уніформізму), переносячи основні структурні і функціональні особливості будови живих об'єктів на подібні (за збереженими ознаками) об'єкти далекого геологічного минулого. Практично всі палеозоологічні, палеогеографічні реконструкції ґрунтується на уявленні про незмінність основних істотних закономірностей, процесів і явищ. Процеси інформатизації суспільства відбиваються також у комунікаційних відносинах, в тому числі в науці. Комунікація в сучасному глобалізованому світі постає як одна з найважливіших його характеристик, як специфічна форма взаємодії людей у процесах їх пізнавально-трудової діяльності. Наукові комунікації розкривають механізми самоорганізації наукового співтовариства. Ці механізми виробляються спонтанно, незалежно від усвідомлюваних цілей, намірів та мотивів того чи іншого дослідника. Кожна наукова дисципліна не засновується єдиним актом якогось фундатора, а створюється дією низки факторів та умов, як інтелектуальних, так і соціальних, що діють всередині самої науки або віддзеркалюють взаємини науки та суспільства, тобто складається в процесі формування наукових комунікацій між ученими. Можливості доступу до світових інформаційних ресурсів суттєво змінюють усю систему комунікаційних зв’язків, а також соціальні взаємини в науці - вирішення питань щодо пріоритету, визнання наукових результатів, наукового престижу. Вплив інформатизації на суспільне буття має глобальний характер, що засвідчують зміни в процесах, які традиційно відбувалися в межах локальних інформаційних систем. Сучасні дані зарубіжної та вітчизняної педагогіки свідчать по те, що йде мова про створення нового типу навчання, способу здобування знань. Є очевидним зв’язок між новими інформаційними технологіями і розширенням евристичного, розвиваючого підхода в освіті. Змінюються цільови засади освіти, уявлення про природу знання, місце і роль викладача і т. і. Створення освітніх середовищ різного рівня надає студентам і викладачам якісно нові можливості для творчого навчання. Перспективна концепція навчання повинна враховувати зміну ідеалів освіченості, цілей і методов навчання, “поставити” в центр навчальних процесів на всіх рівнях освіти самого учня, його мотиви, цілі, психологічний склад, психофізичні можливості. Таку проблему можливо вирішити лише за допомогою інтелектуальних технологій, шляхом значного росту технологічності навчального процесу. Нове освітнє середовище суттєво змінює функції вчителя, перетворюючи його на навігатора ефективної роботи зі знанням. Широке використання інформаційно-комунікаційних технологій, нова парадигма освіти, відхід від традиційних схем навчального процесу, його всі більша технологізація роблять абсолютно необхідним більш глибоке і більш конкретне розуміння суті самого навчального процесу. |
