У висновках узагальнюються результати дисертаційного дослідження, сформульовано рекомендації з їхнього наукового і практичного використання. Зокрема, на основі здійсненого політологічного аналізу визначено таке. Світ, у якому ми нині живемо, характеризується розгортанням інформаційної революції, становленням інформаційного суспільства. Особливістю інформаційного суспільства є вихід на перший план інформації як умови і необхідного чинника розвитку всіх сфер життя суспільства. Головна мета виробництва інформації, розвитку інформаційних технологій – це підвищення продуктивності праці в матеріальній сфері, подолання межі росту у сфері матеріального виробництва, науково-технологічній, соціально-політичній та духовно-культурній сферах. Можливості інформатизації українського суспільства потребують політичної волі правлячої еліти, її переконання в тому, що вкладення в нові розробки, пов’язані з інформатизацією, найприбутковіші й найефективніші. Хоча технічний рівень і масштаби застосування інформаційних технологій в Україні залишаються значно нижчими порівняно з європейськими показниками, все ж у цьому напрямі відбуваються відчутні позитивні зміни. Так, розвиток українського сегмента комп’ютерної мережі, зокрема Інтернету, протягом останніх п’яти років характеризується стабільним зростанням. В Україні персональна потреба в Інтернеті збільшується. Ця потреба виникає з комерційної, виробничо-професійної, інтелектуальної, громадсько-політичної діяльності особи. Перешкодою щодо можливостей використання Інтернету та інших засобів інформації може стати низький життєвий рівень населення. Отже, розвиток інформатизації українського суспільства залежить від зростання добробуту його громадян. Інформаційний розвиток суттєво впливає на всі сторони політичного життя українського суспільства. Він має велике значення для формування єдності українського суспільства, якому в сучасних умовах заважає те, що в ньому не досягнуто національного консенсусу з ряду ключових питань щодо історії України та її нинішньої внутрішньої і зовнішньої політики, що певною мірою відтворюють і піднімають на належний рівень українські ЗМІ. Інформаційний розвиток, як засвідчує практика, сприяє зміні парадигми розвитку українського суспільства, сприйняттю його громадянами курсу на економічні й суспільно-політичні реформи. Однак темпи, методи, соціальні і моральні втрати на шляху реформ, яких можна було уникнути, викликають глухе невдоволення населення, його політичну пасивність і різноманітні прояви неадекватної реакції на інформацію – від несприйняття до надмірної довірливості. Інформаційний розвиток у політичному процесі України відіграє важливу політико-просвітницьку роль. Він долучає громадян до динаміки політичного життя, вводячи їх у курс внутрішньосуспільних, зарубіжних і світових політичних подій, які часом більшою чи меншою мірою стосуються України, знайомлячи їх із політикою держав, політичних партій, громадських організацій, діяльністю державних керівників, політиків, політичною боротьбою в середовищі влади, між гілками влади, між владою і опозицією, між політичними партіями, різними кланами тощо. Інформаційний розвиток багатоаспектно проявляється щодо влади завдяки плюралізму українських ЗМІ. Громадян постійно інформують про діяльність влади та її представників, що утверджує її в суспільній свідомості як законну, авторитетну і єдину повноважну силу, яка здійснює управління всіма державними справами і несе відповідальність за стан справ у суспільстві. Критика влади опозиційними ЗМІ є певним вираженням її контролю з боку суспільства і в той же час робить діяльність влади якоюсь мірою відкритою, прозорою. Щоправда, певними колами політиків, громадськості, мас-медіа відзначається, що на сьогодні в Україні існують значні проблеми зі свободою ЗМІ, свободою слова. Не припиняються випадки залякування, фізичних розправ над журналістами. Це породжує несприятливу атмосферу для професійної діяльності журналістів, стримує демократизацію життя в Україні, створює її негативний імідж у світі. Разом із тим слід пам’ятати, що, як засвідчив досвід СРСР, за умов погіршення життя абсолютної більшості людей, поглиблення кризових явищ у суспільстві та відчуження влади ЗМІ стають рупором народного невдоволення і тим самим допомагають завершенню формування ситуації, коли суспільство відмовляє владі у підтримці та рішуче йде на зміну правлячого режиму. І тут влада має шукати причини такого розвитку подій не в ЗМІ, не в опозиції, не в зовнішніх підривних силах, не в народі, а в самій собі. Зауважимо при цьому, що коли йдеться про цивілізованість опозиції, то потрібно говорити і про цивілізованість влади. Інформаційний розвиток відіграє важливу, іноді вирішальну роль в організації, ході та результатах політичних кампаній. Це досягається тим, що ЗМІ забезпечують бажане для політичних суб’єктів обговорення суспільних тем, проблем, формують потрібний імідж державних керівників, політичних партій, політиків, формують відповідну конкретній ситуації громадську думку. При цьому ЗМІ ведуть політичну рекламу, можуть здійснювати маніпулювання свідомістю людей. І все ж ЗМІ не всесильні. Люди реагують на повідомлення ЗМІ вибірково. Адже людина – думаюча, мисляча істота. Зрештою, реагування людини на повідомлення ЗМІ залежить від її життєвого досвіду, виховання, складу розуму, здатності критично мислити, характеру, поточних особистих життєвих проблем, соціального статусу, кола спілкування, партійної належності. Оскільки в Україні є досить велика інформаційна нерівність, яка пов’язана з низьким рівнем життя більшості громадян, і ця інформаційна нерівність стимулює процес інформатизації українського суспільства, тому першочерговим стає завдання піднесення добробуту широких мас населення. Це передбачає проведення політики підвищення доходів основної маси громадян до рівня, який є достатнім, щоб вони могли задовольняти ті необхідні потреби, які диктує їм сучасне суспільство, в тому числі, що стосується інформатизації. Щоб Україна стала відомішою і авторитетнішою у світі, необхідно, спираючись на її досить потужний науково-освітній і духовно-культурний потенціал, зберігаючи і розвиваючи його, докладати зусиль до виробництва інтелектуального продукту, потрібного на світовому ринку. З цією метою як стратегічне завдання необхідно забезпечити державне сприяння відновленню і розвитку інтелектуальної складової Національної програми інформатизації, використовуючи науковий потенціал НАН України та університетів. Необхідно подбати про те, щоб серед користувачів Інтернету складалася досить велика група людей, яка могла б і хотіла спілкуватися українською мовою. Це потребує відповідних організаційно-технічних заходів, державного сприяння входу в Інтернет різноманітних українських установ і організацій. На інформаційному ринку України загалом держава має проводити послідовну антимонопольну політику з метою недопущення на ньому завищених цін, їхнього зниження і поліпшення якості інформаційних послуг клієнтам. У державній інформаційній політиці необхідно приділити увагу тому, щоб подолати дуже нерівномірне розподілення по території України інформаційних ресурсів та їхніх споживачів. Особливої уваги заслуговує сприяння подоланню нерівності в поширенні Інтернету. З метою захисту національного інформаційного простору України та її входження у світовий інформаційний простір, забезпечення права громадян на доступ до інформації та її захисту від небажаної інформації, забезпечення захисту персональних даних громадян, забезпечення свободи слова і свободи ЗМІ в Україні є потреба прийняти в інформаційному законодавстві, як пропонують учені-спеціалісти і громадськість, Інформаційний кодекс України і Кодекс журналіста. Зважаючи на роль книги як джерела інформації і знань, необхідно в цьому напрямі вжити ряд заходів. Для відродження в Україні книговидавничої справи потрібно продовжити хоча б на кілька років дію тих неповних пільг (звільнення від ПДВ та податку на прибуток), які видавці мають, щоб якось компенсувати витрати від багаторічного російського демпінгу на українському книжковому ринку. Повернутися до конструктивної роботи за затвердженою два роки тому Державною програмою «Книги України» як спроби реанімувати українську систему книгорозповсюдження і, нарешті, запровадити у книговидавничій справі «прозорі» правила формування державного замовлення та стабілізуючі нормативи банківського кредитування. Вирішення вищезазначених проблем сприятиме тому, щоб інформаційний розвиток діяв як активна і конструктивна сила в політичному процесі України. |
