У дисертації вирішене важливе наукове завдання дослідження історії інформаційно-психологічного забезпечення ЗС США в локальних війнах і збройних конфліктах в період 1950–2000 рр. та можливості використання їх досвіду у ЗС України, яке має суттєве значення для сучасної практики вітчизняного військового будівництва. Здійснений в історичному аспекті комплексний науковий аналіз досвіду організації ІПЗ ЗС США в локальних війнах і збройних конфліктах в період 1950–2000 рр. є певним кроком уперед в організації МПЗ діяльності ЗС України як складного й багатопланового соціального явища з урахуванням іноземного досвіду. Основні висновки виконаної дисертаційної роботи такі: 1. Проведено аналіз історичної та військової літератури, показано стан розробки теми дослідження, дана характеристика джерельної бази. Зроблений висновок про те, що хоча питання використання досвіду ІПЗ збройних сил США є одними із найважливіших в процесі реформування ЗС України, проте всебічне його вивчення ще не набуло відповідного висвітлення у воєнно-історичній науці. 2. Аналіз процесу еволюції системи ІПЗ ЗС США в локальних війнах і збройних конфліктах другої половини ХХ ст. (1950–2000 рр.) підтвердив, що в ході історичного розвитку ЗС США військово-політичне керівництво країни приділяло організації ІПЗ першочергову увагу. Це питання завжди було пріоритетним напрямком розвитку теорії та практики воєнного мистецтва й повною мірою використовувалося для досягнення мети у всіх війнах і збройних конфліктах, у яких брали участь США. За цей час відбулася істотна трансформація поглядів військово-політичного керівництва США на можливості та перспективи ІПЗ національних збройних сил. Від допоміжного засобу, що застосовувався при вирішенні бойових завдань на тактичному рівні, ІПЗ зросло до статусу фактора–примножувача бойової могутності збройних сил, засобу управління збройними конфліктами на стратегічному рівні, а в деяких випадках – нелетального, але досить ефективного виду зброї. 3. Аналіз дослідження тенденції вдосконалення апарату та змісту ІПЗ ЗС США в локальних війнах і збройних конфліктах другої половини ХХ ст. (1950–2000 рр.) показав, що потенціал системи ІПЗ військових контингентів США у цих війнах і операціях є втіленням розвитку теоретичних поглядів, усього досвіду удосконалення апарату ІПЗ діяльності військ, застосування найрізноманітніших форм, способів і методів ІПВ на різні об'єкти. Вивчення історії розвитку ІПЗ діяльності американських військ дозволило автору простежити генезис його теорії і практики, дати пояснення існуючій структурі апарату, характеру й специфіки американської системи ІПЗ, виявити тенденції її подальшого розвитку. В 1990-х рр. остаточно сформувалася структура та удосконалювався механізм реалізації завдань ІПЗ американських військових контингентів, що застосовувалися згодом на території колишньої Югославії. Дослідження змісту, форм і методів ІПЗ американських військ у другій половині ХХ ст. в локальних війнах і збройних конфліктах дало змогу виявити особливості функціонування апарату ІПЗ, з’ясувати суть концепції “інформаційних операцій”, прийнятої у серпні 1995 р. й апробованої в ході проведення операції “Спільні зусилля” у Боснії і Герцеговині. Автор дійшов висновку, що ІПЗ американських військ зайняло міцні позиції як один з видів забезпечення в загальній системі забезпечення їх бойової діяльності. 4. Порівняльний аналіз змісту, форм і методів, технологій і методик ІПЗ ЗС США дозволяє запропонувати періодизацію історії виникнення, становлення і розвитку даного питання. Перший період – виникнення системи ІПЗ ЗС США (з початку боротьби за незалежність США до середини ХХ ст.). Другий період – становлення системи ІПЗ ЗС США (з другої половини ХХ ст. до початку 1990-х рр., або період “холодної війни”). Третій період – розвиток теорії і практики інформаційно-психологічного забезпечення ЗС США (90 - ті рр. ХХ ст.). Поява нового виду зброї – інформаційної докорінно змінила зміст, форми і методи ІПЗ ЗС США в період підготовки та у ході ведення локальних війн і збройних конфліктів. Використання сучасних інформаційних технологій, координація зусиль усіх ланок державного апарату США, ЗМІ й органів психологічної війни, а також поєднання форм збройної боротьби з ІПВ склала основу концепції інформаційних війн США. Одною із складових частин цієї концепції є ІПЗ застосування збройних сил. 5. Локальні війни та збройні конфлікти кінця ХХ початку ХХІ ст. показали, що невоєнним засобам досягнення політичних та воєнних цілей приділяється все більша увага. На підставі наукового аналізу здійснено класифікацію ІПсО ЗС США за масштабами проведення, сферою застосування та об’єктами впливу в локальних війнах і збройних конфліктах другої половини ХХ ст. (1950–2000 рр.). При організації інформаційного протиборства розглядаються два аспекти діяльності – вплив на інформаційну інфраструктуру противника та захист свого власного інформаційного середовища. Відповідно всі ІПсО діляться на наступальні й оборонні, проводяться на стратегічному, оперативному та тактичному рівнях, при цьому чітких кордонів між операціями різних рівнів не існує. Внаслідок проведення таких операцій за єдиним замислом для сприяння ефективному проведенню бойових дій своїми військами, послаблення опору з боку військ противника та населення їхня мета збігається. За видами ІПсО класифікуються: операції на підтримку бойових дій; дії щодо дезінформації та введення противника в оману; дії у конфліктах низької інтенсивності; спеціальні психологічні операції. Окреслилась тенденція зростання обсягу друкованих матеріалів ІПЗ: якщо, у ході операції у Перській затоці було поширено 29 млн листівок, то на території колишньої Югославії їхня кількість досягла 190 млн примірників. Порівняльний аналіз об’єктів впливу ІПсО, проведених ЗС США в ході локальних війн і збройних конфліктів, показав, що основними з них у період війни у Перській затоці (1991 р.) були військово-політичне керівництво Іраку і військовослужбовці його збройних сил. ІПЗ ЗС США в ході підготовки і проведення операції “Буря в пустелі” у 1991 р. було спрямоване, головним чином, на введення противника в оману щодо термінів початку операції та напрямку головного удару, досягнення раптовості і пропаганду полону. Операції ЗС США на території колишньої Югославії стали свого роду експериментом щодо “моделювання” нових держав, який включав зміну існуючого законодавства, перегрупування політичних сил, формування нових інститутів влади, нав'язування своєї моделі реформування збройних сил колишніх конфліктуючих сторін, контроль демографічних процесів, зміна курсу зовнішньої політики держав та ін. У Балканському конфлікті основні зусилля були зосереджені на мирному населенні, а територія колишньої Югославії стала полігоном для відпрацьовування комплексу питань – вогневого ураження і наступної миротворчої операції. Сформована система ІПЗ дій американських військ дозволила значно розширити спектр завдань, які розв'язувалися ними після закінчення військової фази операцій. Модульна система комплектування апарату ІПЗ дозволила оперативно реагувати на зміну обстановки. Досвід ІПЗ ЗС США в другій половині 1990-х рр. підтверджує, що США і надалі будуть приділяти цій проблемі пріоритетне значення. В умовах війни з міжнародним тероризмом військово-політичне керівництво США нині робить ставку не стільки на сучасні системи вогневого ураження і високоточної зброї, скільки на збереження і використання в повному обсязі своєї інформаційної переваги. 5. Проведений порівняльний аналіз ІПЗ ЗС США та МПЗ ЗС України дає змогу запропонувати рекомендації щодо удосконалення організації МПЗ ЗС України: існуюча система МПЗ Збройних Сил нашої держави встановлює одним із обов’язкових її елементів інформаційно-психологічну протидію негативному ІПВ на наші війська, але тільки на період ведення бойових дій (операцій), хоч вона повинна здійснюватися постійно. При організації і проведенні її заходів існує значна кількість проблем, пов’язаних з новизною даного напрямку діяльності, а також нерозумінням деякими цивільними і військовими керівниками його значення. Проблеми існують і через теоретичну і практичну нерозвиненість даного напрямку діяльності, майже повну відсутність фахівців з цього питання у Збройних Силах; ІПП є обов’язковою складовою проведення психологічної операції. Їй приділяється не менше уваги, ніж ІПВ на населення і війська противника. Це сприяє досягненню головної мети – забезпечення морально-психологічної переваги над противником, що є основою перемоги. Враховуючи, що негативний ІПВ на населення й особовий склад Збройних Сил нашої держави є реальністю, необхідні термінові заходи щодо розробки і практичного освоєння системи ІПП. Це вимагає створення єдиної системи МПЗ, яка б мала завдання нейтралізації негативного інформаційно-психологічного впливу на війська і в умовах мирного часу; в Україні поки що спостерігається певне відставання від розвинених держав у пошуку ефективних форм та методів протидії негативному інформаційно-психологічному впливу. Якщо на це питання не звернути серйозної уваги в найближчий час, то розвиток подальших подій спрогнозувати дуже важко. Як напрямки для подальших досліджень у цій області автор вважає за доцільне більш поглиблене вивчення специфіки роботи апарату ЗС США по роботі з цивільним населенням, а також перенесення позитивного досвіду в цій сфері на ЗС України для удосконалення механізмів ІПП, вивчення питань організації ІПВ у складі багатонаціональних військових контингентів у конфліктах низької та середньої інтенсивності; в ході проведення всіх видів навчань ввести за правило обов’язкове відпрацювання заходів ІПП щодо урахуванням досвіду сучасних війн та збройних конфліктів стосовно проведення психологічних операцій та інформаційно-психологічної протидії. Виробити єдину систему взаємодії з питань ІПП органів військового управління, силових структур держави, державних органів влади, цивільних та громадських організацій. Необхідно переглянути методики проведення стратегічних, оперативних і тактичних розрахунків щодо застосування тих чи інших сил і засобів збройної боротьби та її забезпечення (розвідки, РЕБ, РВіА, зв’язку тощо), виділивши необхідну кількість для вирішення завдань протидії ІПВ противника. 7. Виходячи з результатів дослідження, дисертантом в роботі запропоновані напрямки протидії негативному ІПВ у ЗС України: вдосконалити положення Концепції національної безпеки України (зокрема, інформаційної) та створити потужний вітчизняний апарат ведення інформаційно-психологічної боротьби; у наукових підрозділах Міністерства оборони, вищих військових навчальних закладах МО України систематизувати і скоординувати дослідження з цієї проблематики не тільки в рамках військового відомства, а й інших силових структур; доцільно опрацювати механізм координації та узгодження питань інформаційної роботи прес-служб Міністерства оборони, органів ведення інформаційного протиборства й органів державного і військового управління України. Необхідно значно розширити військовий апарат, який займається питаннями ведення інформаційного протиборства у мирний час, щоб він міг більш повно відповідати викликам сьогодення. У ЗС України доцільним є створення служби, яка б займалася питаннями роботи з цивільним населенням, місцевими адміністраціями, вирішенням проблем економічного характеру на місцевому рівні з виділенням відповідних матеріальних фондів. Така служба може бути створена у Департаменті гуманітарної та інформаційної політики Міністерства оборони України; доцільно визначити авторський колектив вчених у сфері військової історії, психології, соціології, етнології та інших наук з метою систематизації і комплексного аналізу стану МПЗ ЗС України на досвіді сучасних війн і збройних конфліктів; з огляду на тенденцію зростання ролі інформаційно-технічного аспекту в інформаційному протиборстві, необхідно вжити заходів щодо зближення й більш повного використання та об'єднання потенціалів інформаційно-психологічного та інформаційно-технічного аспектів інформаційного протиборства. Вбачається за доцільне організаційно-штатне розгортання базових підрозділів ІПсО на мирний час, а на період підготовки і ведення бойових дій – перехід до модульної (західної) структури, яка б передбачала підпорядкування єдиному органу управління всіх сил і засобів для вирішення визначених завдань; у ВВНЗ Міністерства оборони України бажано ввести нові навчальні плани, програми, розробити теоретичні матеріали щодо основ організації та ведення інформаційного протиборства в умовах збройного конфлікту. Доцільно внести відповідні корективи у навчальні тематичні плани і програми інших ВНЗ України, які пов'язані з проблематикою інформаційно-психологічного протиборства, особливо на факультетах журналістики та військових кафедрах; відкрити нову спеціальність і на базі НАОУ готувати фахівців оперативно-тактичного рівня з питань інформаційної боротьби (ІПсО). | 