Дослідження теоретичних питань, пов'язаних з визначенням місця і ролі інформації в соціально-економічній структурі сучасного суспільства, дозволило сформулювати певні положення та висновки. 1. Дослідження еволюції підходів до визначення місця і ролі інформації в історії економічної думки виявило той факт, що представники класичної економічної теорії і неокласичного напряму не приділяли достатньої уваги значенню інформації як фактору соціально-економічного розвитку. Визнаючи важливість знань, що обумовлюють кваліфікацію працівника і, відповідно, його продуктивність, учені досліджували їхній вплив на процес відтворення і нагромадження багатства. Проте вони не оформилися у цілісну концепцію. З іншого боку, представники нової класичної теорії віддавали пріоритет важливості і значенню інформації (даних, відомостей і прогнозів), особливо щодо її ролі і впливу на ефективність прийнятих економічними суб'єктами рішень. У відповідності до неокласичної теорії дестабілізуючим фактором збалансованої економіки можна вважати недостатність і недосконалість інформації, її вузькість і перекрученість, що впливає на ефективність прийнятих економічних рішень і порушує рівновагу на ринку. Дослідження інформації з позицій визначення її місця і ролі в різних сферах життєдіяльності людини довело, що тенденція аналізу інформації як фактору соціально-економічного прогресу продовжена в інституціоналізмі і неоінституціоналізмі, представники яких розглядають інформацію з різних позицій. При цьому важливе місце інформація посідає в аналізі особливостей поведінки економічного агента, що приймає раціональні або ірраціональні рішення. Ефективність того або іншого рішення перебуває в прямій залежності від обсягу і повноти інформації, якою володіє індивід. Однак залишаються нез'ясованими чимало аспектів щодо проявів природи інформації. А саме, недостатньо чітко визначені категорії повноти інформації, невизначеності і функціональних особливостей інформації при формуванні інститутів і їх розвитку. Проблема раціональності і ірраціональності, яку піднято інституціоналістами, поки що не одержала дотепного обґрунтування. На базі проведеного дослідження можна припустити, що найбільш повні відповіді на запитання, що виникли в інституціоналізмі і неоінституціоналізмі, можна знайти в теорії інформаційної економіки, концептуальні положення якої розглядають технологічні, економічні і соціальні перетворення суспільства в сукупності. При цьому представники даного напряму одностайні у визнанні вирішальної ролі інформації і знань у сучасних процесах життєдіяльності соціуму. Інформація визначає господарсько-економічні і соціальні відносини суб'єктів ринку. Сутність інформації полягає в тому, що вона визначає єдність і протилежність реалій, співвідношення, взаємини і взаємодії об'єктів і явищ у просторово-часовому континуумі. Інформація є невід'ємною частиною соціально-економічного життя людини. Вона пронизує всю економічну структуру суспільства, при цьому спричиняючи на неї серйозний вплив, що виявляється в тому числі в мінімізації витрат виробництва та зниженні собівартості продукції.
Аналіз, проведений на основі системного порівняння ключових понять «постіндустріальної» і «інформаційної» економіки, виявив їхні характерні відмінності, які надали можливість припустити, що інформаційна економіка може бути наступним за постіндустріальним етапом еволюції соціуму витком соціально-економічного прогресу, обумовленого високою швидкістю триваючого науково-технічного прогресу. До досліджень з «інформаційної економіки», як правило, відносять наукові праці, що висвітлюють інформаційно-технологічні інновації і їхні соціально-економічні наслідки. Відповідний етап розвитку економічної системи можливо визначити на основі технології, тому що в її основі лежить певний спосіб виробництва, а саме інформаційно-інтелектуальний. Але поряд із цим система заснована на загальнолюдських соціальних цінностях і створює передумови і умови для всебічного розвитку особистості. Формування основ суспільства нового типу обумовлюється технологічними факторами тільки деякою мірою. Більший вплив на цей процес спричиняють перетворення в економіці, соціальній структурі суспільства, політичному процесі, громадській свідомості і т.п. Саме ці фундаментальні зміни повинні бути представленими в концепції інформаційної економіки. 3. Роль держави в інформаційній економіці як регулюючого і контролюючого інституту, ще остаточно не визначена. Поряд із спробами виявлення потенціалу інформаційних технологій і знаходженням в них людини за умови інформаційного суспільства, в дисертації аналізуються людські почуття спільності і позитивної її причетності. Разом з тим, поступово поширюється тривога із приводу використання нових технологій для маніпулювання громадськими настроями щодо зміцнення з їхньою допомогою ієрархічних інститутів влади, реалізації своєкорисливих інтересів власників ЗМІ, перекручування реальної суті суспільної волі і загальних політичних замовлень та створення нових форм контролю над суспільством. Визначення ролі держави і ступеня її втручання в процеси функціонування інформаційної економіки припускає перегляд структури, методів і системності державного втручання в економіку, оскільки взаємодія науково-технічного прогресу і глобалізації приводить до серйозних змін в організаційно-управлінських системах, трансформуючи не тільки ринкові механізми, але і всю просторову і часову систему координат господарювання. При цьому доцільно враховувати сутність інститутів перерозподілу інформації, що міститься в різного роду формальних і неформальних законах, правилах і обмеженнях, що впорядковують взаємодію в інформаційно-економічній сфері, які володіють відмітними рисами, заснованими на особливостях інформації, яку можна розглядати як ресурс, товар і джерело економічної влади. 4. Новий підхід до дослідження інформації, використаний у дисертації, одержав подальшого розвитку у макроекономічному аналізі інформації і її проявів у соціально-економічній сфері при розгляді економіки як системи взаємин ресурсів, виробничих можливостей, трудового потенціалу, накопичених знань і інформації, що обертається. Цей підхід виявив і підтвердив той факт, що приведення інформації у відповідність із енергією, речовиною і просторовими координатами дає найбільш ефективний результат у забезпеченні добробуту населення і економічного зростання країни. Такого висновку набуто шляхом дослідження економіки як системи взаємозалежних і взаємопов’язаних елементів і складових (речовина, енергія і інформація, пов'язана з ними), що функціонують у рамках єдиного цілого. За таких умов економічну систему в загальному вигляді можна представити як рівносторонній трикутник, розташований у просторі людських потреб. Відзначимо, що перевага будь-якого ресурсу над іншими може призвести до дисбалансу економічної системи. 5. Дослідження показало, що інформація є ресурсом, продуктом і товаром. Асоціюючись із носієм і здобуваючи його суб'єктивні властивості, вона має відмітні характеристики, серед яких виявлені: інформаційний ресурс і продукт змінюється залежно від суб'єктивних властивостей носія і одночасно зберігає інформацію, що міститься в ньому, незалежно від кількості застосувань; інформація не зникає при споживанні і може бути використаною багаторазово; інформаційний ресурс і продукт цілком залежать від актуальності надаваного нею знання й, отже, згодом втрачає свою цінність; цінність, або корисність інформації міститься в можливості надати додаткової свободи дій споживачеві. Інформація розширює набір можливих альтернатив і допомагає адекватно оцінювати їхній наслідок; інформація впливає на суб'єктивне формування сприйняття світу і світогляд споживача, змінюючи і коригуючи його інформаційну модель зовнішнього середовища; інформація має серйозний потенціал психологічного впливу на споживача; властивість адресності інформації припускає її обробку залежно від споживача, тобто ідентична інформація може бути поданою в різному вигляді, що робить її доступною для використання різними верствами населення; виробництво інформації, на відміну від виробництва матеріальних благ, вимагає значніших витрат у порівнянні з витратами на тиражування. Ця властивість інформаційного продукту створює чимало проблем при визначенні прав власності; виробництво інформації є відтворювальним процесом, у якому кожний учасник додає нові дані, у результаті чого формується суб'єктивно аргументована інформація, що відрізняється повнотою і певним ступенем вірогідності; інформація як ресурс і продукт є складним об’єктом для розробки стандартів і правил уніфікації; інформація може бути і продуктом споживання, і ресурсом для виробництва матеріальних благ, що забезпечує підвищення ефективності виробництва і економічне зростання країни в цілому. Інформаційні товари поширюються відповідно до законів ринку за допомогою нових інструментів (сайт-візитка, сайт-буклет, сайт-вітрина, електронний магазин, зовнішній комунікативний канал, внутрішнє робоче середовище, об'єднані системи, бізнес-рішення і ін.). Одним з новітніх засобів обігу на аналізованому ринку є «інформаційні гроші», що мають властивість забезпечувати інтернет-угоди та інтернет-оплату. 6. Ґрунтуючись на аналізі особливостей функціонування інформації на мікроекономічному рівні і на результатах дослідження впливу інформації на економічні інтереси суб'єктів господарських і ринкових відносин, можна вважати, що величина трансакційних витрат перебуває в прямій залежності від ступеня і доцільності систематизації та структурування інформаційних потоків незалежно від типу суб'єкта господарської діяльності і класифікації інформаційних потоків. У свою чергу, шляхи і методи зниження трансакційних витрат залежать від ступеня відповідності запитів і цілей суб'єкта економічної діяльності структурі і системі інформаційних потоків, якими він володіє. Розмаїтість і неструктурованість первинної інформації піднімає проблему неадекватності сучасним умовам неокласичної раціональності, що припускає повноту інформації, якою володіє індивід при прийнятті економічних рішень. Таким чином, уявляється доцільним введення і обґрунтування терміна «оптимальна раціональність», під якою пропонується розуміти найбільш ефективні для суб'єкта рішення, прийняті на основі наявного в нього обсягу інформації, що не є повною та всеосяжною. Базуючись на дослідженні раціональності в неокласичному напряму і її проявів і трансформацій у системі сучасних виробничих відносин, обґрунтовано доцільність введення поняття оптимальної раціональності, визначення і особливості якої запропоновані в дисертації. Введення поняття оптимальної раціональності створило передумови дослідження корисності інформації і інформаційного продукту, що, як правило, є індивідуальною і визначається, виходячи з потреб покупця, заснованих на його інтелекті, освіченості, поінформованості та запланованих завданнях, які вимагають вирішення. У свою чергу, вартість інформації і інформаційного продукту ґрунтується на виді інформаційного продукту, сфері і призначенні його застосування, і може бути розрахованою за допомогою різних методик. Проте, при визначенні вартості доцільно враховувати як фактичні витрати, пов'язані з виробництвом інформаційного продукту, так і корисність або цінність інформації, що набувається. 7. Інформаційно-економічні відносини, що розвиваються, припускають створення нової соціально-господарської атмосфери, заснованої на обмеженні бюрократії, відсутності твердих посадових інструкцій, формулюванні чіткої і зрозумілої місії суб'єктів господарювання, якомога повного доступу до фінансової і іншої інформації, участі різних рівнів персоналу в прийнятті рішень, більшого ступеня свободи, відповідальності при розумній звітності і постійному новаторстві. З іншого боку, проблема освоєння нових технологічних укладів як основи інноваційних процесів виробництва вимагає системного підходу до вирішення науково-технічних, економічних, структурно-відтворювальних, соціальних, інституціональних і правових аспектів з урахуванням науково обґрунтованих критеріїв, об'єктивних оцінок, реальної ситуації і можливої ефективності досягнення сумісності інтересів і адекватного прогнозування перспектив соціально-економічного розвитку суспільства з урахуванням його можливостей, включаючи інноваційні процеси як визначальний фактор продуктивності економіки. 8. У процесі дослідження виявлений високий ступінь впливу інформації на економічні інтереси суб'єктів, які перетворюються у зв'язку із прискоренням НТП, системою і структурою інформаційних потоків, які трансформуються. Так, неоднозначність або невизначеність у виборі основних стратегічних цілей господарського суб'єкта може привести до зростання трансакційних витрат (втраті часу і інших ресурсів), обумовленому неспланованим і нецілеспрямованим покроковим пошуком необхідної інформації. Структурованість і систематизація інформаційних потоків поза відповідністю поставленим цілям фірми неодмінно викличе зростання трансакційних витрат через відсутність відповідних даних і відомостей. 9. Дослідження інформаційного ринку дозволило розробити класифікацію інформації з погляду виробничо-технічних потреб господарської одиниці в інформації залежно від виробничого і життєвого циклу, що включає первинно-організаційну, виробничо-технічну, реалізаційно-рівноважну, оперативну і еволюційну інформацію. Інформація-товар споживається учасниками трансакцій і товарно-грошових операцій, здійснюваних на інформаційному ринку. Представників інформаційного ринку, що перебувають у тісній взаємозалежності і взаємозв'язку, можна визначити як його суб'єктів, серед яких, залежно від їхнього функціонального призначення і дії, виділяються власники інформації, продавці, посередники, користувачі, покупці, держава, провайдери і ТНК. Найпоширенішими засобами обігу на інформаційному ринку уявляються інформаційні гроші, що мають низку особливостей, і до яких відносять дві пересічні реальності. По-перше, віртуальні, тобто невловимі, які впроваджено в різні електронні платіжні системи для оплати товарів і послуг по Інтернету і утворюють новий ринковий сектор, а саме – ринок платіжних систем для розрахунків по Інтернету. По-друге, фізичні, або сенсорні, так звані електронні і smart-карти, у яких можна зберігати цифрову готівку і використовувати як традиційні кредитні карти. Формування механізму регулювання інформаційного ринку здійснюється на підставі наступних положень: інформаційний ринок за суттю являє собою сукупність мереж, що підкоряються деяким загальним правилам, які визначаються особливостями використовуваної технології, вимогами державного регулювання і економічними факторами. Однією з найпоширеніших мереж виступає Інтернет, що може бути визначеним як ієрархічна структура, де кожна з мереж відповідає за трафік, який протікає усередині її, за передачу його в мережі більше високого рівня, а також за власне фінансування; за основу формування механізму регулювання інформаційного ринку доцільно приймати корисність інформації і інформаційного продукту, що, як правило, є індивідуальною і залежить від потреб покупця, заснованих на його інтелекті, освіченості, поінформованості і запланованих завданнях, що вимагає вирішення, і вартість інформації і інформаційного продукту, яка залежить від багатьох аспектів, серед яких можна відзначити вид інформаційного продукту, сферу і призначення їхнього застосування, і може бути розрахованою на підставі різних методик. Одночасно при визначенні вартості доцільно враховувати як фактичні витрати, пов'язані з виробництвом інформаційного продукту, так і аспект корисності або цінності здобутої інформації, з огляду на те, що в механізмі ціноутворення закладено передачу індивідуального знання і мобілізацію цього знання суспільством; законодавче регулювання інформаційного ринку, а саме його складової – Інтернету, повинне носити наднаціональний характер, оскільки при здійсненні угоди в мережі покупець, продавець і банк, через який проходять платежі, можуть перебувати в різних країнах. У цьому випадку розбіжностей національних законів може фактично позбавити угоду юридичної чинності або призвести до розходжень у її трактуванні та подвійного оподатковування трансакцій. 10. Дослідження тенденцій інформаційної економіки, як у світовому масштабі, так і в Україні зокрема, виявило той факт, що в політиці і стратегії відтворення на перше місце важливо поставити відтворення здорової, високоосвіченої, висококультурної, колективістської людини, здатної постійно нарощувати свою продуктивну силу і забезпечувати підтримку і розвиток збалансованого по всіх елементах і критеріям соціально-економічної ефективності виробничого потенціалу суспільства. У свою чергу, реалізація концепції конкурентоспроможності української економіки передбачає дотримання принципів балансу інтересів, запобігання монопольної поведінки, стимулювання ділової активності, паритетність розвитку всіх сфер економіки, ефективність, комплексність і несуперечність всіх нормативних актів. Процес становлення і розвитку інформаційної економіки в Україні і у світі в цілому має тривалий і суперечливий характер. Процес формування інформаційного суспільства відбувається в умовах становлення нової української державності, реформування економіки, переходу від інформаційної закритості до презумпції відкритості інформації. Даний процес є досить складним. Очевидно, що Україна перебуває тільки на початковому етапі до інформаційного суспільства і відстає від інших більше розвинених країн світу. Україна має всі передумови формування і розвитку інформаційної економіки. Але на відміну від країн з розвинутою ринковою економікою, поки що не в якості її самостійного типу на базі адекватного технологічного укладу, а у вигляді більш-менш пов'язаних між собою окремих елементів. Це не означає, що наша країна просто має деяке відставання від лідерів у розвитку нового типу економіки, подібно таким країнам, як Південна Корея, Бразилія або Аргентина. Своєрідність формування ІЕ в Україні міститься в тім, що становлення відбувається на тлі загальної технологічної відсталості виробництва, при цьому досить нерівномірного як у галузевому, так і регіональному аспектах. Інакше, якщо в країнах-лідерах формування ІЕ здійснюється еволюційно, послідовно і закономірно, поступово витісняючи індустріальне виробництво і втягуючи в інформаційний сектор все більшу частку економічно активного населення, то в Україні її походження багато в чому має привнесений характер і зачіпає не стільки виробництво як таке, скільки його інфраструктуру. У цьому докорінна відмінність від промислово розвинених країн, де авангардом на етапі формування нової економіки служило виробництво. 11. Формування інформаційної економіки в Україні повинне супроводжуватися заходами, спрямованими на інтеграцію країни в міжнародне інформаційне співтовариство, зокрема на гармонізацію українського законодавства з міжнародними правовими системами, на забезпечення взаємодії українських інформаційних систем з їхніми закордонними аналогами. Варто створити сприятливі умови формування єдиного інноваційного і інформаційного простору на базі загального ринку інформації, товарів, послуг, капіталів і робочої сили. Співробітництво на міжнародному рівні повинне бути спрямованим на підвищення рівня захисту інтелектуальної власності, удосконалення технічних і юридичних засобів контролю над її використанням у комп'ютерних мережах. Незважаючи на досить широкі границі теорії інформаційної економіки, уявляється недоцільним заперечувати наявність і необхідність індустріального укладу в сучасній світогосподарській системі. 12. Результати дослідження знайшли відображення у навчальних курсах, які викладаються бакалаврам і магістрам економічних спеціальностей у Донецькому національному технічному університеті і Донецькому державному університеті управління, що підтверджується відповідними довідками. |
