Анотація до роботи:

Нагорняк М. В. Інформаційне мовлення Національної радіокомпанії України: сутність і структура. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.08 – журналістика. – Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Київ, 2007.

Дисертація присвячена розгляду сутності та структури інформаційного мовлення Національної радіокомпанії України. Аналізуючи етапи становлення інформаційного мовлення. Зосереджено увагу на особливостях створення радіо взагалі й новинного мовлення, зокрема, та перспективах його розвитку в інформаційному просторі Української держави.

Вивчаючи наукові розробки попередників, а також суспільно-історичні умови зародження та розвитку інформаційного мовлення Національної радіокомпанії України, визначено перспективні напрями подальших досліджень функціонування мовлення і головні чинники підвищення

ефективності його діяльності. Розглянуто порівняно нове явище – персоніфікацію інформаційних програм, що зумовлена переходом на журналістське ведення та активне використання інтерактивних форм мовлення. Надання програмам новин особистісного забарвлення дозволило наблизити їх до інтересів пересічного слухача.

Аналіз сутності та структури інформаційного мовлення Національної

радіокомпанії України дозволяє зробити такі висновки:

1. Українське інформаційне радіомовлення як важливий і чутливий суспільний механізм під впливом динамічного розвитку комунікативних технологій привертає увагу науковців до переосмислення ролі новинного мовлення в глобальних інформаційних процесах. Узагальнені результати огляду джерельної бази дають можливість визначити можливі перспективні напрями дослідження інформаційного мовлення НРКУ, інформаційного мовлення комерційних радіостанцій та представництв закордонних радіостанцій, що діють в країні. Такими напрямами можуть бути український інформаційний радіопростір: структура, зміст, способи трансформації, персоніфікація інформаційного мовлення, порівняльні особливості функціонування інформаційного мовлення НРКУ та комерційних радіостанцій і представництв закордонних радіостанцій, творчі аспекти діяльності інформаційного мовлення НРКУ тощо.

2. Початок функціонування інформаційного мовлення пов’язаний із виникненням радіо як технічного засобу зв’язку в 20-х роках ХХ століття, що зумовлювалося необхідністю оперативного поширення суспільно-політичних відомостей про діяльність держави. Стрімкий розвиток радіосправи перетворили інформаційне мовлення із технічного засобу зв’язку на інструмент пропаганди та агітації, здійснюваних партією та державою. Всі історичні етапи розвитку, що їх пройшло інформаційне радіомовлення, слугували підгрунтям для формування об’єктивного інформування громадян в кінці ХХ – на початку ХХІ століття.

3. Закономірним є тісний взаємозв’язок теоретичних засад журналістики та теоретичних засад радіомовлення, хоч останні мають свою специфіку. Сукупність принципів, методів і форм дозволяє забезпечити процес виробництва, зберігання та поширення новин. Окрім того, принципи, методи та форми інформаційного мовлення кінця ХХ – початку ХХІ століття значно урізноманітнилися та збагатилися за рахунок змішування між собою та вдосконалення.

4. Процеси державотворення започаткували глобальні зміни інформаційного мовлення Національної радіокомпанії України, що підтверджується науковими фактами. Трансформація ідеологічно-сутнісних та структурно-жанрових засад мовлення означала піднесення якості інформування громадян. Зміни дозволили створити власне українське інформаційне мовлення та наблизити його до світових стандартів, унаслідок чого підвищилася зацікавленість слухачів в отриманні об’єктивних відомостей про події держави та світу. Еволюція інформаційного мовлення НРКУ зазначеного періоду

призвела до трансформації жанрової системи інформаційної радіожурналістики. У передачах новин помітною була та залишається тенденція витіснення одного жанру іншим внаслідок їх тісного взаємозв’язку, поява жанрів більшої та меншої частотності використання. Ідеологічні, змісто-

ві, структурні та жанрові зміни інформаційного мовлення НРКУ дозволили зробити прорив у багаторічній діяльності радіокомпанії та суттєво демократизувати новинні передачі. Наукові факти щодо структурних змін доводять демократичну спрямованість сутнісно-ідеологічних перетворень мовлення, а зміни в структурі інформаційних програм НРКУ кінця ХХ – початку ХХІ століття свідчать про формування модернізованої системи мовлення.

5. Розглядаючи шляхи вдосконалення професійної діяльності модератора (ведучого) програм, звертаємо увагу цих працівників на необхідність володіти такими рисами та якостями, як креативність, комунікабельність, мобільність та оперативність, глибока ерудиція та широкий кругозір. Керівним особам радіо та всім працівникам потрібно виходити з того, що модератор (ведучий) є найбільш перспективним у фаховому відношенні. Його престижність залежить від розуміння того, що неприпустимо применшувати значення професії, нівелювати яскраві творчі та особистісні риси модераторів (ведучих), знижувати стандарти якості інформаційного мовлення в цілому.

6. У ході проведеного дослідження були визначені головні чинники оптимізації інформаційного мовлення Національної радіокомпанії України ХХІ століття. Ними, зокрема, є такі: використання творчих надбань новинного мовлення попередніх періодів його розвитку та приведення їх у відповідність до новітніх вимог; повне дотримання принципів достовірності, об’єктивності, чесності в подачі інформації; неприпустимість внутрішньоредакційної цензури; визначення та дотримання основних ідеологічно-змістових і структурно-жанрових напрямів діяльності інформаційного мовлення; широке використання та урізноманітнення інтерактивних форм мовлення; відмова від здійснення інтерпретаторської функції у викладі новин; напрацювання механізмів розширення творчої самореалізації модераторів (ведучих) інформаційних програм; підвищення творчими працівниками свого професіоналізму.

Публікації автора:

1. Нагорняк М. В. Проблеми формування інформаційного простору України // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. – Журналістика. – 1997. – Вип. 5. – С. 54–59.

2. Нагорняк М. В. Мовна культура ведучого інформаційних радіопрограм // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка.Літературознавство.

Мовознавство. Фольклористика. – 1998. – Вип. 7. – С.52–56.

3. Нагорняк М. В. Імідж радіожурналіста-ведучого // Літературно-худож-

ній, суспільно-політичний та теоретико-методологічний журнал «Слобожан-

щина». – 1998. – № 8. – С. 210–227.

4. Нагорняк М. В. Державне і комерційне радіомовлення України як невід’ємна складова системи засобів масової інформації: “ творчий тандем” чи “по різні сторони барикад” // Сучасне та майбутнє журналістики в плюралістичному суспільстві. – К., 1999. – С. 294–298.

5. Нагорняк М. В. Нехтування мовною культурою як одна із загрозливих тенденцій розвитку національного радіомовлення // Нові тенденції розвитку ЗМІ в посттоталітарний період. – К., 1999. – С. 211–220.

6. Нагорняк М. В. Нова ера у розвитку Українського радіо // Українська журналістика–99. – К., 1999. – С.155–159.

7. Нагорняк М. В. Новітні тенденції розвитку вітчизняного радіомовлення як визначальний фактор формування іміджу ведучого інформаційної програми 1–го каналу Національної радіокомпанії України // Українська журналістика – 98. – К., 1998. – С. 37–40.

8. Нагорняк М. В. Особистість радіоведучого інформаційної програми Національної радіокомпанії України у контексті формування національного інформаційного простору // Роль ЗМІ в процесах державотворення. – К., 1998. – C. 118–120.

9. Нагорняк М. В. Проблеми формування і захисту інформаційного поля України // Інформація у глобальному вимірі: Зб. наук. пр. – К., 1998. – С. 39–41.

10. Нагорняк М. В. Проблеми формування інформаційного простору України // Українська журналістика – 97. – К., 1997. – С. 22–25.