У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової та практичної задачі — підвищення ефективності діагностики та лікування туберкульозу легень у жінок репродуктивного віку та у вагітних шляхом встановлення особливостей його виявлення, перебігу та лікування, що дозволило на 18 % підвищити ефективність антимікобактеріальної терапії та виділити вікову групу 16–24 роки, в пацієнтів якої туберкульоз перебігає нетипово через первинне інфікування в цьому віці. 1. Значна частина жінок репродуктивного віку інфікована мікобактеріями туберкульозу ((63,9 ± 5,2) %) з коливаннями від 40 % у віці 16-18 років до 82,2 % у віці 35-44 років. Рівень інфікованості туберкульозом збільшується з віком, і особливо в віковій групі 19–24 роки (в 1,6 раза), у порівнянні з 16-18 річними. У жінок, що палять тютюн, інфікованість МБТ в 1,5 раза вища порівняно з тими, що не палять (19-24 роки). 2. Серологiчний iмунохроматографiчний ,,Гексагон тест” є високо специфiчним i може використовуватись як скринiнговий для обстеження вагiтних жiнок на туберкульоз. Негативний результат тесту підтверджує вiдсутнiсть захворювання на туберкульоз, позитивний – свiдчить про активне захворювання або латентну туберкульозну iнфекцiю та потребує подальшого дообстеження. 3. За останні 5 років в Україні відбувається зростання захворюваності на туберкульоз в 1,8 раза швидше в жінок репродуктивного віку (43 %), порівняно з жінками в цілому (24,5 %). Максимальний рівень захворюваності в жінок припадає на 25–34 роки (25,4 %), а у чоловіків — на 35–44 роки (24,7 %). Смертність збільшується у жінок в середньому на 2,0 %, тоді як в чоловіків — зменшується на 6,0 %. Переважна кількість жінок, що помирають від туберкульозу, є в репродуктивному віці (70 %), максимальний рівень смертності припадає на 35–44 роки (29 %), а в чоловіків — на 45–54 роки (32,6 %). 4. У жінок частіше, ніж у чоловіків, туберкульоз виявляють пасивним шляхом (у 83,3% проти 64,7 %). При пасивному виявленнi туберкульозу в загальнiй медичнiй мережi рiдко виявляють кислото-стійкі бактерiї в мазках мокротиння як в жінок, так і в чоловіків (вiдповiдно в 1,5 % та 4,9 %). При активному виявленні туберкульозу в чоловіків його найчастіше виявляють при вступі на роботу, а у жінок — з приводу контакту з хворим на туберкульоз. 5. Переважна частина жінок (62,3 %) своєчасно звертається за медичною допомогою при виникненні симптомів, підозрілих на туберкульоз. Затримка постановки діагнозу в 37,7 % жінок відбувається переважно за медичних причин (встановлення діагнозу пневмонії, дообстеження та її лікування). У 72,4 % чоловіків затримка встановлення діагнозу туберкульозу відбувається через персональні причини (ігнорування симптомів). 6. У жінок репродуктивного віку та вагітних маніфестація туберкульозу фебрильною температурою, сухим кашлем, схудненням відбувається в 1,4 раза частіше, ніж в чоловіків. Ці симптоми зустрічаються в жінок віком 16–24 роки на 40 % частіше, ніж в інших вікових групах. Обструктивні вентиляційні зміни в легенях в людей репродуктивного віку виявляють в 30 % чоловіків, в 22 % жінок та 14 % вагітних, які в жінок пов’язані в основному з палінням тютюну (+36 %), інфікуванням МБТ (+23 %) та захворюванням на туберкульоз (+27 %). 7. Туберкульоз за структурою у жінок та чоловіків відрізняється більшою частотою інфільтративної форми, атиповою нижньодольовою локалізацією (в 1,7 раза частіше), однобічним процесом (+20 %), частотою деструктивних змін (–20 %) та величиною каверн (–14 % великих каверн). У вагітних жінок частіше був нижньодольовий однобічний процес без деструкції порівняно з невагітними жінками. У жінок та у вагітних, хворих на туберкульоз, бактеріовиділення виявляють у 1,2 та 1,8 раза рідше, ніж у чоловіків. Бактеріоскопія позитивною була в 2,7 раза рідше у вагітних і в 1,4 раза рідше у жінок в порівнянні з чоловіками. 8. У чоловіків, жінок репродуктивного віку та вагітних результати ефективного лікування через 6 місяців суттєво не відрізнялися, однак, в чоловіків були більш повільні темпи зникнення клінічних симптомів, розсмокутвання інфільтративних змін в легенях та загоєння каверн. У чоловіків у 1,5 раза частіше від жінок, та в 2,2 раза, порівняно з вагітними, мало місце перерване лікування. Побічна дія антимікобактеріальних препаратів в середньому становила 20,0 %, але у жінок диспепсичні явища були в 2 рази частіше за чоловіків, а у вагітних – в 1,8 раза частіше за жінок. Гепатотоксичні реакції зустрічались з однаковою частотою у жінок та чоловіків, та в 2,9 раза частіше у вагітних. 10. Своєчасне діагностування туберкульозу, відмова від тютюнопаління, врахування та лікування бронхообструкції, індивідуальний підхід до кожної хворої дозволяєи підвищити ефективність лікування на 18 % та прискорити припинення бактеріовиділення і досягти його в 82 % жінок з поширеними формами туберкульозу через 2 місяці інтенсивної терапії. |