У дисертаційній роботі вирішене конкретне наукове завдання - встановлені особливості імунологічного статусу у взаємозв'язку зі змінами ліпідного спектру й дисфункцією судинного ендотелію та їх залежність від ступеня виразності коронарної недостатності, рівня артеріального тиску, а також вплив на досліджувані показники комплексної терапії із застосуванням аторвастатина у хворих на різні форми ішемічної хвороби серця в поєднанні з есенціальною гіпертензією. 1. Імунологічний стан хворих з ізольованим перебігом стенокардії напруги та гіпертонічної хвороби характеризувався відсутністю залежності показників цитокінової активності (вмісту в сироватці крові ІЛ-1в, ФНП-б, ІЛ-10), концентрації С-реактивного білку та ЦІК, показників фагоцитарної активності моноцитів від віку пацієнтів, в той час як у хворих на гіпертонічну хворобу збільшення ступеня АГ супроводжувалось збільшенням вмісту у сироватці крові ЦІК (на 226,7 % та 115,35 % у хворих з 3 ступенем АГ у порівнянні з пацієнтами з 1 та 2 ступенем АГ). 2. Імунологічний статус хворих при поєднанні ішемічної хвороби серця з есенціальною гіпертензією характеризувався зменшенням загального числа Т-лімфоцитів (на 47,87 % й 53,62 % у порівнянні з контрольними I та IV групами), CD4+ лімфоцитів (на 31,21 % й 28,87 % відповідно). Вік пацієнтів не впливав значним чином на імунологічний статус хворих, у той час як у хворих з більшим ступенем АГ продемонстроване збільшення вмісту ЦІК у сироватці крові (на 146,88 % при 2 ступені АГ у порівнянні з 1 ступенем АГ). 3. У хворих на ІХС в поєднанні з ГХ (ІІ й ІІІ групи) встановлена виражена запальна активація, що виражалася в достовірному збільшенні вмісту в сироватці крові С-РБ (на 177,68 % й 75,66 % у порівнянні з контрольною I групою), а також збільшенням вмісту ІЛ-1в (на 76,13 % та 66,63 % у порівнянні із хворими I групи та на 175,50 % й 160,64 % у порівнянні з контрольною IV групою), ФНП-б (на 177,03 % й 60,23 % у порівнянні з I групою та на 294,11 % й 127,94 % у порівнянні з IV групою), на фоні достовірного пригнічення протизапального цитокіну ІЛ-10; вік пацієнтів не впливав на ступінь запальної активації, тоді як по мірі прогресування артеріальної гіпертензії відзначалося достовірне підвищення вмісту в сироватці крові С-РБ, ІЛ-1в і ФНП-б при одночасному зменшенні концентрації ІЛ-10. 4. Зміни ліпідного обміну у хворих на різні форми ішемічної хвороби серця характеризувалися достовірним підвищенням вмісту рівня загального холестерину (на 22,13 %, 20,00 % й 25,05 %) та холестерину ЛПНЩ (на 40,73 %, 40,73 % й 53,31 %) відповідно у пацієнтів І, ІІ, ІІІ груп в порівнянні з контрольною групою хворих на гіпертонічну хворобу. Порушення ліпідного обміну у хворих на ішемічну хворобу серця супроводжувалися достовірним зниженням рівня NO2 (на 19,71 %, 45,78 % й 31,20 %), NO3 (на 34,38 %, 175,62 % й 84,77 %) та сумарного вмісту NO2+NO3 (на 32,59 %, 150,76 % й 76,81 %) у порівнянні з хворими на гіпертонічну хворобу. 5. Імунологічні зміни у хворих на різні форми ІХС в поєднанні з ГХ були взаємопов’язані з порушеннями ліпідного обміну й виразністю ендотеліальної дисфункції, яка була оцінена по концентрації кінцевих метаболітів NO у сироватці крові, зокрема у хворих II групи достовірний зворотний кореляційний взаємозв'язок реєструвався між вмістом ЦІК, С-РБ, ІЛ-1в і ФНП-б з одного боку й концентраціями NO2, NO3 й NO2+NO3 з іншого (найбільш сильний між ІЛ-1в та NO2, NO3 – R=-0,648 й -0,782 відповідно, а також між ЦІК та NO3, NO2+NO3 – R=-0,657 й -0,693 відповідно). У хворих ІІІ групи виявлені міцні взаємозв'язки між показниками ЦІК-NO3 та ЦІК-NO2+NO3 (R=-0,731 та -0,732 відповідно), ІЛ-1в-NO3 та ІЛ-1в-NO2+NO3 (R=0,655 й -0,636 відповідно) та ФНП-б-NO3 і ФНП-б-NO2+NO3 (R=-0,673 й -0,681 відповідно). 6. Шестимісячна комплексна терапія з включенням аторвастатину у хворих на різні форми ішемічної хвороби серця в поєднанні з есенціальною гіпертензією разом із стабілізацією ліпідного обміну, приводили до позитивних змін імунного статусу пацієнтів, який проявлявся в збільшенні рівня CD3+ лімфоцитів (на 18,08 % й 13,77 % у ІІ та ІІІ групах відповідно), CD8+ лімфоцитів (на 50,37 % й 23,29 % в ІІ та ІІІ групах відповідно), підвищення фагоцитарної активності моноцитів, зниження рівня ЦІК у сироватці крові (на 152,66 % й 217,80 % відповідно), ІЛ-1в і ФНП-б (на 40,00 % й 46,42 % в ІІ групі й на 42,28 % й 51,49 % в ІІІ групі) та підвищення концентрації ІЛ-10 (на 16,18 % й 16,70 % в ІІ та ІІІ групах відповідно). Разом з цим виявлена тенденція до нормалізації функції судинного ендотелію, яка виражалася в збільшенні концентрації в сироватці крові NO2, NO3 й NO2+NO3 на 15,11 %, 11,56 % й 12,22 % відповідно у хворих ІІ групи та на 14,80 %, 20,11 % й 19,38 % відповідно у хворих ІІІ групи. |