Анотація до роботи:

Ільченко А.М. Ідеї раннього розвитку і вільного виховання дітей з обмеженими розумовими можливостями у педагогічній спадщині М. Монтессорі. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.03 – корекційна педагогіка. – Інститут спеціальної педагогіки АПН України, Київ, 2006.

У дисертаційному дослідженні проаналізовано становлення особистості М. Монтессорі як педагога-гуманіста освіти дітей з порушенням інтелекту, визначено основні етапи її науково-педагогічної діяльності. Досліджено проблему раннього розвитку і вільного виховання дітей у педагогічній спадщині М. Монтессорі, виявлено психолого-педагогічні умови розв’язання даної проблеми. Розкрито сутність і зміст педагогічної діяльності італійського науковця, визначено її внесок в організацію допомоги дітям з порушеннями психофізичного розвитку.

Описані й теоретично обґрунтовані перспективні шляхи творчого використання педагогічного досвіду М. Монтессорі в практиці сучасної спеціальної школи. Аналіз наукової спадщини М. Монтессорі дає підстави стверджувати, що її педагогічні погляди не втратили своєї актуальності й нині. Педагогічна система М. Монтессорі є перспективною для організації інтеґрованої (інклюзивної) освіти дітей з порушеннями психофізичного розвитку.

У дисертації подається теоретичне узагальнення нових підходів до використання педагогічного досвіду М. Монтессорі у розв’язанні проблеми раннього розвитку і вільного виховання дітей з порушенням інтелектуального розвитку. Детально висвітлено педагогічні умови реалізації цієї проблеми.

1. На основі аналізу життєвого шляху та наукових праць М. Монтессорі визначено три періоди її науково-педагогічної діяльності.

Перший (1891–1906 р.р.) – період виникнення інтересу до педагогічної діяльності; виявлення та обстеження педагогом дітей з порушенням інтелектуального розвитку з метою подальшого їх „педагогічного лікування”; підбір і апробація спеціальних методів лікування й виховання розумово відсталих дітей на ідеях експериментальної психології та педагогіки вільного виховання.

Другий (1907–1910 р.р.) – період наукового обґрунтування і впровадження педагогічної системи М. Монтессорі на базі створених нею „Будинків дитини”, в яких виховувалися соціально занедбані діти та діти з інтелектуальними порушеннями.

Третій (1911–1952 р.р.) – період всесвітнього визнання та впровадження Монтессорі-педагогіки. Втім із 1922 по 1945 р.р. через політичний пресинг М. Монтессорі було усунено від діяльності в освітній системі Італії та заборонено використання розробленої нею педагогічної системи. У Радянському Союзі систему навчання італійського педагога було заборонено через ідеологічні міркування та упереджене ставлення до її інновацій.

Дана періодизація уможливлює усвідомлення значущості наукової спадщини відомого італійського педагога у розвитку спеціальної педагогіки.

2. Аналіз наукових праць М. Монтессорі показав, що її педагогічна система створена на основі роботи з розумово відсталими дітьми. Основними положеннями даної системи є визнання самоцінності дитячого життя, врахування інтересів та потреб кожної дитини, створення спеціальних умов для навчання, які б забезпечували процеси саморозвитку та самовиховання особистості, шанобливе ставлення дорослого до дитини.

У своїх філософських поглядах італійський педагог розкрила сутність поняття „дитяче життя” та диференціювала ролі дорослого і дитини у житті з метою удосконалення оточуючого середовища та себе як особистості. Як психолог, М. Монтессорі розробила вікову періодизацію розвитку дитини, визначивши сензитивні періоди розвитку, що впливають на формування певних психічних функцій. Важливого значення вона надавала активізації діяльності дитини, вказувала на роль праці, у ході якої відбувається розвиток уваги та вольових процесів. Науковець визначила три ступені формування волі: повторення дії, самодисципліна, слухняність.

Аналізуючи педагогічну та наукову спадщину М. Монтессорі, визначено нові, раніше не розкриті в історико-педагогічних дослідженнях, педагогічні принципи: рання педагогічна допомога, диференційований підхід у навчанні, раціональне використання дидактичного матеріалу, діяльнісний підхід у навчанні, педагогічний оптимізм, гуманістична спрямованість педагогічного процесу. Розкрито також дидактичні умови їх реалізації, зміст і напрями навчально-виховного процесу за ідеями М. Монтессорі.

3. Основоположні ідеї М. Монтессорі полягають в тому, що виховання дитини потрібно починати з народження й здійснювати впродовж усього життя. У немовляти існує певна психічна сила, що допомагає йому розвиватися. Тому у вихованні дитини раннього віку слід надавати важливої уваги використанню внутрішніх можливостей психіки. Необхідною умовою реалізації раннього розвитку дитини є розвиток відчуттів у певному порядку, тобто виховання сенсорної культури. У перші три роки життя малюк володіє „вбираючим мисленням”, за допомогою якого відбувається природне накопичення вражень про оточуючий світ, проходження первинної соціалізації.

4. При створенні власної методики М. Монтессорі спиралась на теорію вільного виховання. Спостерігаючи за дітьми у процесі навчання, педагог визначила, що діти мають природжену потребу у свободі і спонтанності. Свобода, за М. Монтессорі, – це засіб, який веде до більш повноцінного розвитку характеру, розуму, до вміння керувати власними вчинками. Свобода – це не вседозволеність, а використання дитиною внутрішніх потреб для реалізації можливостей.

Основною ідеєю вільного виховання є „самобудова” особистості дитини на основі виявлення законів її розвитку. Самобудова відбувається через власний досвід взаємодії з навколишнім середовищем у ході діяльності, яку дитина вибирає самостійно. При цьому дорослий має створити умови для вільної діяльності дитини, які б відповідали потребам її внутрішнього життя – „виховний простір”. „Виховний простір” включає в себе:

використання дидактичних матеріалів, що упорядковують уявлення дитини про властивості оточуючих предметів. Ці матеріали не тільки розвивають психічні функції дитини, а й сприяють компенсації порушень;

створення умов для вільної діяльності дитини та доброзичливої атмосфери. За цих умов дитина стає незалежною, спроможна робити власний вибір;

естетичне оформлення приміщення;

раціональне застосування альтернативних методів виховання.

5. Історико-педагогічний аналіз праць дефектологів засвідчує, що впродовж усього радянського періоду, особливо в 30-60 р.р., теоретичні положення, ідеї та переконання М. Монтессорі, як й інших відомих у зарубіжній спеціальній педагогіці вчених, гостро критикувалися і визнавалися як утопічні, або такі, які слугували інтересам буржуазного суспільства. Нині спостерігається прямопротилежна тенденція – захоплення зарубіжним досвідом, його впровадження з урахуванням сучасних соціальних, економічних, культурологічних умов розвитку України та нагромадженого на попередніх етапах досвіду корекційного навчання учнів, який пройшов випробування.

Вивчення педагогічної системи М. Монтессорі сприяло розв’язанню низки протиріч. По-перше, визначено, що виховання повинно здійснюватися двома паралельними шляхами: вихованням зовнішніх відчуттів та вихованням моральних відчуттів і духовної свободи. Це дає можливість розкритися інтелектуальним можливостям дитини та сприяє розвитку її духовних сенсів. По-друге, доведено, що розроблена нею концепція раннього розвитку забезпечує гармонійне формування особистості впродовж життя. Це пояснюється наявністю у дитини раннього віку „абсорбуючого розуму”, що характеризується особливим сприйманням оточуючої дійсності. По-третє, виявлено, що в основі створення педагогічної системи М. Монтессорі лежать ідеї вільного виховання. На сучасному етапі розвитку спеціальної освіти ці ідеї акумулюються в інноваційних педагогічних технологіях. Впровадження ідеї вільного виховання вимагає від педагога наполегливої праці, результатом якої є спроможність дитини до орієнтування у соціумі.

6. З’ясовано, що Монтессорі-педагогіка використовується практично в усіх країнах світу за різними напрямами. В Україні розроблено власну модель школи Монтессорі, в якій реалізуються нові тенденції у вихованні, але застосування педагогічного досвіду італійського педагога за медико-реабілітаційним напрямом широкого розповсюдження не отримало.

Система М. Монтессорі створює реальні можливості для реалізації інтеґрованої (інклюзивної) освіти, тому що вона зумовлює відповідний рівень розвитку дитини. Дана система набуває важливого значення не тільки для організації особистісно-зорієнтованої педагогічної моделі, але й забезпечує ефективність корекційних впливів. Це дає можливість формувати у дітей з особливостями психофізичного розвитку соціальну компетентність.

Окремі положення педагогічної системи М. Монтессорі та їх модифікація застосовувалися у корекційно-навчальній роботі в спеціальній школі. Вони доповнювалися комплексом ігор і вправ, що передбачає цілеспрямований розвиток сенсорних здібностей та психічних процесів. Впровадження системи М. Монтессорі сприяло формуванню у дітей з порушеннями психофізичного розвитку навичок практичного життя, самостійності у прийнятті рішень та відповідальності за власні вчинки.

Результати дослідження довели, що системне вивчення та неупереджена оцінка науково-педагогічної діяльності М. Монтессорі формують наукове пізнання про сутність медико-біологічної і психолого-педагогічної організації допомоги дітям з порушеннями психофізичного розвитку як засобу корекції їх пізнавальної діяльності. Одержані в дослідженні результати та висновки дозволяють дати наступні рекомендації:

1. Через недостатнє використання альтернативних гуманістичних технологій в нині діючих спеціальних закладах доцільно впроваджувати у навчально-виховному процесі фундаментальні положення системи М. Монтессорі.

2. Включити у зміст підготовки майбутніх педагогічних працівників спеціальний розділ „Монтессорі-педагогіка” у рамках Болонського процесу.

3. Основним орієнтиром батьківського виховання повинна стати обізнаність щодо значущості сензитивних періодів у ранньому розвитку дітей з порушенням інтелекту та їх впливу на формування соціальної компетентності. Батьки мають створювати сприятливі умови для духовного та інтелектуального розвитку дитини, керуючись провідними положеннями системи М. Монтессорі.

Виконане дослідження не вичерпує всіх питань цієї багатоаспектної проблеми. Окремого дослідження потребують питання стосовно застосування у виховній практиці наукових праць італійського педагога „Дитина у церкві”, „Дитина у родині”, „Таємниця дитинства” та про творче використання ідей М. Монтессорі в сучасних педагогічних теоріях і технологіях.

Основні результати дисертаційного дослідження відображені у таких публікаціях автора:

1. Ільченко А.М. Гуманістичні ідеї Марії Монтессорі і спеціальна педагогіка // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Науково-метод. зб.: Вип.6 / За ред. В.І. Бондаря, В.В. Засенка. – К.: 2005. – С. 42–45.

2. Ільченко А.М. Доцільність використання принципів Монтессорі-педагогіки у навчанні дітей з порушеннями психофізичного розвитку // Підвищення ефективності логопедичної роботи в умовах здійснення дошкільної та початкової освіти: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Херсон: Айлант, 2006. – С. 34–39.

3. Ильченко А.М. Идеи сенсомоторного воспитания Марии Монтессори в современной специальной школе // Логопедия ХХІ века: Материалы симпозиума с международным участием (20–21 апреля 2006 г.). – СПб.: НОУ "СОЮЗ", 2006. – С. 209–214.

4. Ільченко А. Корекція затримки розвитку дітей в умовах підготовчого класу школи інтенсивної педагогічної корекції // Імідж сучасного педагога. Життя людини – найбільша цінність. Пренатальне виховання, психосоціальне та фізичне виховання. – 2004. – №5 (44). – С. 22–24.

5. Ільченко А.М. Особистісно-орієнтований підхід до виховання у педагогічній спадщині М. Монтессорі // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук.-метод. зб.: Вип.8. Т.І / За ред. В.І. Бондаря, В.В. Засенка. – К., 2006. – С. 94–97.

6. Ільченко А.М. Предметно-розвивальне середовище як основний фактор збагачення розвитку дитини із ЗПР // Теорія і практика навчання і виховання дітей з обмеженими фізичними і психічними можливостями: інноваційний підхід. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 6–8 жовтня 2004 р. Укл. Л.О. Хомич, С.П. Олійник, Л.О. Федорович. – Полтава: ПДПУ ім. В.Г. Короленка, 2004. – С. 95–97.

7. Ільченко А.М. Психолого-педагогічна корекція затримки психічного розвитку у дітей за допомогою гри // Імідж сучасного педагога. Інтеграція у міжнародну освіту. – 2003. – №7-8 (36-37). – С. 111–113.

8. Ільченко А.М. Розвиток мовлення у дітей з обмеженими розумовими можливостями за системою М. Монтессорі // Імідж сучасного педагога. Спеціальна педагогіка: теорія і практика логопедії. – 2005. – №6-7 (55-56). – С. 77–78.

9. Ільченко А.М. Розуміння "виховного простору" за М. Монтессорі для створення нових педагогічних технологій у спеціальній школі // Актуальні проблеми спеціальної психології та педагогіки. Збірник наукових праць. – Херсон, 2005. – С. 70–75.

10. Ільченко А.М. Світоглядні аспекти демократизації освіти у творчості Марії Монтессорі // Демократичні процеси та демократична освіта – основи розвитку соборності в Україні. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, 22 січня 2005 року. – Полтава: АСМІ, 2005. – С. 307–311.

11. Ільченко А.М. Становлення особистості Марії Монтессорі як гуманіста освіти // Дефектологія. – 2005. – №4. – С. 41–43.

12. Ільченко А.М. Філософські аспекти гуманістичної педагогіки Марії Монтессорі // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук.-метод. зб.: Вип..7 / За ред. В.І. Бондаря, В.В. Засенка. – К.: Наук. світ, 2006. – С. 27–30.

13. Ільченко А.М. Формування психіки дитини в контексті педагогічних поглядів Марії Монтессорі // Педагогічні науки: Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка: Випуск 3 (50). – Полтава, 2006. – С. 202–207.